ЛУЦЬК. Ікона вивела з котла

31.01.2017 news, Церковь и общество, Церковь и СМИ

Зі сторічним образом Божої Матері з оконської церкви отець Олександр Лановий пройшов не одну гарячу точку на Донбасі. До цієї ікони прикладалися з вірою сотні бійців. Хто молився і вклякав біля святині, той лишився живим у пеклі війни і повернувся додому після жорстоких боїв під Дебальцевим узимку 2015 року.

Образ церкві подарували солдати Першої світової

Храм у селі Оконськ Маневицького району старовинний, проте був колись бідний. Про це з історичних джерел дізнався настоятель отець Олександр Лановий. Тому ікони, якими тепер багата церква, чужі. Коли в окрузі комуністи закривали храми, усе начиння – образи, царські врата, релігійні книги – звозили у дзвіницю поряд. Деякі ікони приносили й місцеві люди.

Всі старі лики отець Олександр зберігає у вівтарі – разом з ними і сторічну Володимирську ікону Божої Матері. Але коли у 2014 році почалася війна, священик став виносити її у храм на службу. Так вирішили громадою, адже тоді на сході воювало п’ятнадцять односельчан, у тому числі і його рідний брат. Отець Олександр показує цей образ у простій дерев’яній рамці. Іконі сто років, потрапила в оконську святиню під час Першої світової війни. Тоді тут проходив Брусиловський прорив і в  Оконську базувався 200-й резервний піхотний полк. Оскільки солдати тривалий час перебували в селі, тому і стали прихожанами місцевої церкви. І подарували храму цю Володимирську Божу Матір. До сьогодні добре зберігся дарчий надпис: «Сей образ сооружен солдатами 2 взвода корпусного продовольственного транспорта 46 армейского корпуса 1916 году. Жертвован в церковь Оконск в 1917 году». Інші солдати, із саперного взводу, теж зробили пожертву для церкви – зберігаються книги з Іжорського полку з печаттю, лампадка з іменами тих саперів.

22 рази у пеклі Донбасу

Саме з Володимирською іконою Божої Матері об’їздив отець Олександр Лановий чимало гарячих точок Донбасу. Станиця Луганська, Барвінкове, Дебальцеве, Комишатка, Олександрівський, Єлизаветин, Вуглегірськ… Потрапляв під обстріл «Градів», коли все ламалося, тріщало, перелітало. Каже, було страшно, бо вдома лишалися дружина і троє дітей. 22 рази побував священик Лановий на Донбасі, де воювали хлопці з Оконська. Разом з однодумцями возив бійцям запчастини, генератори, продовольство, одяг, гроші. Крім того, займався питанням полонених, привозив додому і їх, і загиблих. Скрізь, де не бував, воїни молилися, сповідалися, причащалися, вклонялися святому образу.

– Людям на війні потрібна духовність, – переконаний священик. –  Хлопці самі просили: батюшко, привезіть ікону. Підходили до нашої святині віруючі різних конфесій і навіть язичники (там був укомплектований цілий підрозділ). Молились у розбомблених школах, складах, надворі просто неба. Хлопці завжди трепетно нас зустрічали. А з вірою і воздається. Хтось може сказати, що деяким пощастило, що не загинули. Але я переконаний: хто прикладався до Оконського образа – вижили. Про те, що вийшли з Дебальцевого завдяки нашій іконі, мені дзвонили й казали самі солдати, їхні родичі. Це бійці 42-го кіровоградського батальйону, «Волинь-1», Волинський зведений загін міліції, наша 51-а бригада, також серед оконських хлопців загиблих нема. Я теж з іконою ледь вирвався, поки не замкнулося кільце.

Слава про дивовижну ікону лине Волинською землею. До Оконського святого образа тепер приїздять батьки, матері, рідні бійців, які воюють на сході. Або телефонують до священика з проханням помолитися за їхнього воїна. Під час кожної служби отець разом з прихожанами просить Господа за життя українських бійців, про те, щоб ворог пішов з нашої землі, та звершує молитву про мир у країні.

Олена ПАВЛЮК, Волинська область, ВІСНИК

ЛУЦЬК. У кафедральному храмі відбувся чин посвяти у православне сестринство

ВОЗНЕСЕНСК. В епархии вознесли молитвы о мире в Державе