РІВНЕ. Відбувся четвертий молодіжний з’їзд Рівненського благочиння

21.07.2016 news, Церковь и общество

Дорогою до соснового бору біля села Козлин, де уже вчетверте проходить молодіжний з’їзд благочиння, ми, зрозуміло, очікували побачити молодих людей. Нас зустрів молодий чоловік. Дуже молодий. Ну дуже-дуже молодий чоловік. Знайомтесь: сину отця Сергія із с. Сухівці, Максиму, виповнилося три роки. На з’їзді він уперше. Отець Сергій ставиться до хлопчика, як до рівного собі, і малюк, вочевидь, цим пишається. Принаймні з нами він розмовляв поважно і впевнено. – Я вважаю, що це уже маленький мужчина, – каже отець Сергій, – і щоб допомогти мамі, яка зараз із другим маленьким мужчиною, йому рік, я забрав Максима із собою.

Маленький мужчина був небагатослівним: – Ну як, сонечко, тобі тут подобається? – Так! – Ночуєш із татом у наметі? – Так! А що ти ще робиш? – Все!

Такі вони, трирічні мужчини… Утім, у Максима тут є компанія. Ще одні наші співрозмовники – сім’я отця Леоніда з Рівного. На молодіжному з’їзді вкупі вся родина і трійко діток – 9-річна Іларія, 6-річний Іринарх і трирічний Аристарх.

– Минулого року, – розповідає отець Леонід, – ми залишали найменшого нашого, Аристарха, із бабусею цього року приїхали всією сім’єю. Це гарна нагода , по-перше, побути усім разом, таке випадає не часто, а по-друге, особливих труднощів, в принципі, нема – старші діти бавляться самі, а Аристарх від них теж не відстає. Ми, чесно кажучи, думали, що буде тяжко, але слава Богу, все добре.

– Мені тут взагалі найкраще, – долучається до розмови матушка Ірина, – тендітна жінка із сонячною посмішкою, яка практично не відрізняється від підлітків довкола. – Головне, що від кухні відпочину, а так все гаразд, за все Слава Богу, – сміється вона. Малий Аристарх нас здивував найбільше – щойно гасав довкола, допитливо зазираючи у кожну шпаринку, терпляче слухав Правило до Святого Причастя, а от уже солодко спить на руках отця Леоніда.

Сьогодні у таборі панує особлива атмосфера. Коли ми приїхали, якраз читалися канони перед Причастям. Пообіді відправлять вечірню, а завтра вранці служитиметься Божественна Літургія, – розповідає благочинний Рівненського району протоієрей Валерій Капітанюк. – Попередні роки, – каже священик, – ходили Хресною ходою до сільського храму, а цьогоріч на території наметового містечка є свій храм-намет.

Тож завтра усі учасники з’їзду, а це – ні багато, ні мало – 91 молода людина та близько 40 священиків разом приступлять до Таїнств Сповіді та Святої Євхаристії.

Отець благочинний – беззаперечний авторитет не лише для духовенства, а й для молоді Рівненщини. Напевне, саме його суворій дисципліні і по-батьківськи уважному ставленню табір завдячує зразковим ладом та бездоганною організацією. Здається, що навіть дощ у наметовому містечку молодіжного з’їзду Рівненського благочиння йде за розкладом, встановленим отцем благочинним.

– Не було такого року, щоб я звідси відлучався хоч на якийсь час, ­– зізнається отець Валерій. – Ще у неділю ми молилися у своїх храмах, служили молебні, щоб Господь благословив наші починання. А в понеділок уже о 6 ранку ми з духовенством були тут. Ще до приїзду молоді поставили великі намети для трапези, потім допомагали розташовуватися учасникам. Коли всі з’їхалися – відслужили водосвятний молебень, освятили храм-намет та усю територію табору, – розповів священик.

Щороку учасники з’їзду відрізняються, – пояснює отець благочинний. – Є такі, їх приблизно третина, які й самі чекають з’їзду, і нас, священиків тримають у тонусі – коли вже настане цей день? Ще частина здивовано споглядає на це все, що тут відбувається, але за день втягується, і з задоволенням включається в життя з’їзду.

Щодня у таборі – 25 священиків. Зрозуміло, що все духовенство благочиння не може одночасно залишити парафії – комусь треба поховати, комусь похрестити, у когось є нагальні справи по господарству – надворі гаряча пора жнив, але участь у з’їзді беруть всі священики благочиння віком до 60 років.

– Прийшли і взяли у мене найдорожче – інтерв’ю, – сміючись починає розмову отець Роман, координатор з’їзду впродовж трьох років, і одразу поправляє нас: Тут не діти, прошу зауважити – тут молодь.

Як розповів священик, тема цьогорічного з’їзду «Сім’я як оплот міцної віри та державності» розбита на 8 допоміжних підтем: «Скромність і совість – це не комплекси», «Стосунки хлопця і дівчини до шлюбу», «Таїнство Шлюбу і стосунки чоловіка і дружини», «Святі отці про сімейне життя», «Формування стосунків в чистоті, керуючись любов’ю», «Содомія як згуба для майбутнього людства», «Третій зайвий у сім’ї окрім духівника». Теми для розмов, як бачите, не прості, але цікаві. Над їх висвітленням працює, за традицією, троє священиків, і рідко коли розмова перетворюється у лекцію. Як розповідають самі учасники з’їзду – це жваві обговорення, бесіди, що допомагають залучити до участі в них навіть найпасивніших. Хоча пасивних молодих людей ми у таборі не бачили. Життєрадісні, усміхнені, непосидючі, їх хочеться фотографувати. Зупинись, мить, ти прекрасна – це про учасників з’їзду.

Зазирнули ми і на імпровізовану кухню табору. Отець Ростислав – найголовніший начальник, як жартома звуть його отці, та його помічниці – жіночки-волонтерки із Новоукраїнки, зустріли нас посмішками і запросили, замість коментарів, приєднатися до спільної трапези і скуштувати страви. Сьогодні середа, тому меню пісне: гаряча ароматна уха з червоною рибою, пшенична каша, величенький шматок смаженої рибки, духмяний чай та медове печиво. А ще м’який хліб із хрусткою скоринкою та свіжі овочі. Вприкуску з п’янким повітрям соснового лісу все це смакувало по-особливому.

– Традиційно у четвер діти причащаються, – розповідає отець Ростислав. – Щороку ми намагаємося їх потішити у цей день чимось особливим. Завтра приготуємо домашній пиріг на молоці зі свіжими ягодами, родзинками. До борщу будуть пампушки з часником, – наганяє апетит священик.

Про популярність з’їзду у благочинні говорить і той факт, що його учасники проходять свого роду кастинг: тим, хто раніше «відзначився» поганою поведінкою, наступного року сюди зась. Софія уже не вперше на з’їзді. Щороку, розповідає дівчинка, вона по-особливому чекає цих днів.

– Для мене це подія, яку я чекаю цілий рік. Ми приїжджаємо сюди великою дружною компанією із приходу, тому нам добре тут. Щороку організатори придумують щось нове і цікаве. Дасть Бог, наступного року приїду знову.

Олександра із Малого Житина. Каже, що цьогоріч чекала дня «Х» із нетерпінням. – На цьому з’їзді багато нових облич, ми підрахували, що майже половина учасників. Але всі уже перезнайомилися між собою. Класно, що є такі місця, де вміють зацікавити. За цілий рік назбирується багато питань, а тут їх можна задати, отримати доступну і вичерпну відповідь.

Дмитро на з’їзді уперше. Юнака у з’їзді приваблює поєднання спортивних ігор та проживання на природі з пізнавальними бесідами. – Я багато читаю, – каже юнак, – але тут священики розповідають доступно про речі, які ти не прочитаєш у книгах. Можна спитати про все на світі, і здається, в них є відповіді на всі питання, – сміється наш співрозмовник.

Уже перед від’їздом, ми розмовляли із командою «Без ГМО» (учасники поділені на команди і кожна має власну назву) і спробували спровокувати молодих людей питанням, чи то пак твердженням, що зараз масово тиражується у соцмережах. Мовляв, Православ’я – це сіра релігія старих бабусь. Помруть бабусі, а з ними і Православ’я відійде. Нам було цікаво, як відреагує на таку відверту провокацію молодь. Зізнаємось, були готові почути будь що, але відповідь прозвучала просто і чесно – до мурашок:

– Я вважаю, що Православ’я – релігія вічна, як Бог, – почала одна з дівчат.

– І воно не може померти з бабусями, – насупивши брови, продовжив її сусід.

– А хто взагалі таке вам сказав?

– Хіба ви навіть по нашому табору не бачите, що Православ’я близьке для молоді?

– Нам не нудно і не сумно, – підхопили молоді люди.

– Тут цікаво, ми однодумці. Нам добре разом, – посипались аргументи зусібіч.

Дорогою додому ми ділилися враженнями і були одностайними в думці: така молодь – це не просто майбутнє – це – вже сьогодні і завтра нашої Церкви. Упевнене завтра. І нехай усі ті, хто захлинається від власної люті у постах фейсбука, видаючи гнівні тиради про «задурених московськими попами бабів», які і є основою нашої Церкви, – нехай вони подивляться в очі цій молоді. А вона, будьте впевненими, погляд не відведе.

Галина Бут

ЧЕРНИГОВ. Митрополит Амвросий совершил освящение храма с. Тарасов

РОВЕНЬКИ. Прошло заседание ставленнической комиссии епархии