ЛУЦЬК. Віряни міста молитовно підтримали вигнану з храму угринівську громаду

17.07.2015 news, Летопись епархий

Ситуація з громадою Свято-Хрестовоздвиженського храму с. Угринів Волинської області є відомою багатьом. Проте, незважаючи на суспільний резонанс та численні обговорення у Facebook та на православних ресурсах, вигнана зі свого храму громада часто не відчуває належної підтримки від єдиновірців. Саме тому братчики Волинського православного братства тверезості ім. св. прав. Іоанна Кронштадтського на чолі з прот. Степаном Яремою та разом з небайдужими вірянами Луцька навідалися до багатостраждальної громади, яка під тиском місцевого депутата Андрія Турака та кулаками прихильників УПЦ (КП) була вимушена покинути власний храм.

Як неодноразово зазначалося у православних медіа, настоятель о. Ростислав Сапожник звершує Богослужіння у власній хатині, з якої його родину з двома неповнолітніми дітьми намагаються витурити. Отож, і під час візиту вірян з Луцька, спільний молебень звершувався в священицькій хаті.

Гості швидко освоїлися, незважаючи на шок від побачених умов, в яких у демократичній державі перебувають брати-християни. Тож щира молитва наповнила приміщення, єднаючи лучан та угринівців.

Після завершення молебня гості й господарі сіли за стіл пити чай та обговорювати ситуацію, у якій опинилася угринівська громада. Протоієрей Степан Ярема зазначив: «Прикро, що в наш час відбуваються такі явища, коли забирають храми. Ще більш прикро від того, що громада залишилася сам на сам зі своєю бідою. Напевно, ми, священики, акцентували увагу на побудові лише своїх приходів та розучилися бачити те, що відбувається на сусідніх парафіях, прислухатися до проблем, приходити на допомогу. Хочеться згадати слова Іоанна Златоуста про те, що затишшя в Церкві гірше гонінь. Дійсно, після 90-х років, коли наші храми масово відбиралися, ми вже встигли трохи відпочити та, на жаль, стати нечуттєвими до чужих проблем. Напевно, треба щось міняти у своєму ставленні».

Журналіст Євгенія Стєкунова, яка досліджує угринівське питання вже давно, вважає, що цей спільний молебень став дуже важливою подією в житті вигнаної громади. «Я здивувалась, як злагоджено одразу заспівали молитву. Усі були, неначе один бойовий підрозділ. Склалося враження, немовби присутні усе життя співали разом. Та й священики дуже швидко зорієнтувалися», – ділиться своїми враженнями Євгенія.

Вірянин з Луцька, воїн АТО Юрій Букія, який був присутній на молебні, зазначив: «Приємно, що люди проявили підтримку своїм братам та сестрам по вірі, а отець Степан зголосився організувати спільний виїзд до Угринова. Сподіваюся, це стане гарним прикладом і для інших священиків та мирян».

ЗАПОРОЖЬЕ. Освящена часовня в шахте железорудного комбината на глубине 840 метров

КИЇВ. Протоієрей Владислав Діханов: Моральна дискримінація – одна з головних проблем переселенців