Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній. Красо України – Подолля

09.10.2012 top, Церковь и общество

Звернення з нагоди 75- тиріччя Хмельницької області.

Браття і сестри!
Від усього серця вітаю Вас з 75-річним Ювілеєм Хмельницької області, мальовничого краю Подільської землі!
Гортаючи сторінки часописів та досліджуючи етнографію Подільського краю, завжди дивуєшся – хто тільки не мешкав на цих родючих землях! Нелегко приходилося нашим предкам у різні періоди історії.
Як відомо, 22 вересня 1937-го року область стала самостійною адміністративною одиницею з центром у Кам’янці-Подільському, а з 1954-го року почала носити сучасну назву «Хмельницька», будучи перейменована з «Проскурівської» на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією. Ця назва, як відомо, пов’язана з ім’ям героя визвольної боротьби українського народу за свою незалежність – Богдана-Зиновія Хмельницького.
Хмельниччина – прекрасний край, де мешкають подоляни – люди мудрі, помірковані, працьовиті, які з давніх часів облюбували ці місця та оселилися на берегах Південного Бугу і Смотрича, створивши поселення, які відрізняються самобутньою культурою і особливою доброзичливою атмосферою.
«Красо України – Подолля» — ці поетичні та натхненні слова Лесі Українки безпосередньо стосуються саме нашої квітучої землі!
Хмельниччина стала колискою багатьох славетних духовних просвітителів, сповідників віри, діячів науки, культури і мистецтва як минулих літ, так і сучасної доби.
Звертаючись до місії Православної Церкви, заснованої Господом Ісусом Христом, слід зазначити, що вона на Подільських землях ніколи не була легкою, але на всі віки залишалася незмінною, дбаючи, насамперед, про спасіння людини, яке звершується силою Святого Духу. Отже, Церква протягом усієї своєї історії була тісно пов’язана з долею людей, впливаючи на усі сторони життя: історію, науку, культуру, мистецтво та освіту, облагороджуючи їх, надаючи їм нового концептуального спрямування і сприяючи утвердженню високих моральних підвалин суспільства.
Усім відомо, що Церква, за Конституцією України, відокремлена від Держави, але, за словом нашого Предстоятеля — Блаженішого Митрополита Київського і всієї України Володимира: «…Церква не може бути відокремленою від свого народу, тому вона веде широку соціальну, просвітницьку і патріотичну діяльність… Церква прагне не залишити в біді тих, хто опинився у полоні найстрашніших бід сучасності. Особливо це стосується молоді. Не будемо забувати і про те, що протягом багатьох століть, саме Православна Церква була і є консолідуючою силою українського народу. Виховуючи високі моральні ідеали, Вона створювала нашу культуру, освіту, надихала наших поетів, художників, композиторів…».
Цьому покликанню Церква на Поділлі вірна і сьогодні: будучи серцевиною нашого суспільства, вона прагне допомогти людині та Державі подолати усі негативні явища сьогодення, вийти з духовної і економічної кризи та відродити втрачену духовність.
У контексті сьогоднішнього Ювілею не можу не згадати про людей, які несли і несуть свій подвиг на науково-богословській та просвітницькій ниві: це, насамперед, наш сучасник і славетний земляк – Митрополит Київський і всієї України Володимир, це відомі історії богослови Мелетій та Герасим Смотрицькі (апологети ХVІІ-го ст.), Арсеній Сатанівський (ХVІІІ ст.), уродженець Проскурова професор-протоієрей Василь Зіньковський (ХХ ст.), і історики Аполлоній Сендульський та Юхим Сецинський, і протоієрей Михайло Орловський, та інші ієрархи і рядові священики Церкви, які народилися на Поділлі та у різні історичні епохи вплинули на хід церковної і світської історії, а також внесли певний вклад у науку, педагогіку, сприяючи культурному зросту не лише сучасників, але й багатьох поколінь нащадків.
З Подільською землею також пов’язані імена письменників Володимира Булаєнка, композитора Владислава Заремби, академіка Степана Хотовицького. Відомо, що у 1846 році через Проскурів пролягав шлях великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка, з цим краєм доля пов’язала відомого російського письменника О. Купріна, бували тут і український байкар Л. Глібов, і відома усьому світові Анна Ахматова.
Серед відомих наших земляків є уславлені служителі мистецтва – Василь Зінкевич, Микола Гнатюк, Валентина Степова, Олександр Пономарьов, Микола Балема, є чимало відомих усьому світові мистецьких колективів, видатних художників, скульпторів, поетів, лише перелік імен яких займе чимало часу.
Усе це Божа милість, адже талант – є даром Господнім, втілення якого приносить радість людям, робить життя яскравішим та щасливішим.
Про духовне життя на Хмельниччині, також можна сказати чимало. Досить зазначити, що чисельність релігійних громад Української Православної церкви, кількість яких на сьогоднішній день по області сягає 937-ти, що становить 51% загальної мережі релігійних конфесій і 75% Православних громад у регіоні, зумовила існування на адміністративній території Хмельницької області 3-х Православних єпархій – Хмельницької, Кам’янець-Подільської та Шепетівської. Парафії 3-х єпархій окормляють біля п’ятиста священнослужителів (точна кількість — 496). Тут видаються єпархіальні газети (усього 10 періодичних видань), діють відділи, що координують місіонерську, благодійну, просвітницьку роботу, співпрацю з Держдепартаментом України з питань виконання покарань, Збройними силами і силовими структурами держави, працюють братства і інші громадські об’єднання, тощо.
На території Хмельницької області діє 9 монастирів, є 2 братства, 277 Недільних шкіл. Усього з 1991 року в області було побудовано 377 Православних храмів.
У ряді вузів викладаються релігієзнавчі дисципліни, що сприяють формуванню вірної світоглядної вертикалі у підростаючого покоління, регулярно проводяться вчені зібрання, наукові конференції, засідання круглих столів, які викликають великий інтерес церковних і світських кіл.
Усе вище зазначене спонукує нас – православних християн давньої Подолії у сьогоднішній святковий день підносити сугубі молитви, дякуючи Господу за його великі милості, що були явлені на усіх жителях квітучого Подільського краю протягом усієї історії його існування!
Усім жителям Хмельниччини молитовно бажаю міцного здоров’я, духовної радості, кріпості тілесних і духовних сил, а також Божої допомоги в усіх добрих справах та починаннях!
Нехай плідна праця вченого зібрання стане черговим кроком на шляху вивчення історії рідного Поділля, сприяє зростанню моралі у суспільстві та інтеграції християнських цінностей в історію, науку, освіту та мистецтво краю.
Закликаю на усіх жителів і гостей Хмельниччини Боже благословення! Нехай Всемилостивий Господь благословляє усі Ваші добрі справи та починання!

Василий Анисимов: «Филаретовство – это тоже пуссирайтство»

ВЕНА. Симпозиум о священническом служении в разных христианских конфессиях