02.03.2012. НОВА КАХОВКА. Послання єпископа Філарета з нагоди початку Святого Великого Посту

02.03.2012 Летопись епархий

ПОСЛАННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ФІЛАРЕТА,
ЄПИСКОПА НОВОКАХОВСЬКОГО І ГЕНІЧЕСЬКОГО
З НАГОДИ ПОЧАТКУ СВЯТОГО ВЕЛИКОГО ПОСТУ
Якби всі люди на землі покаялися та додержувалися
заповідей Божих, то рай був би на землі,
бо Царство Боже всередині нас.
Преподобний Силуан Афонський

Улюблені в Господі отці, браття й сестри! Моя Богом дарована паства!
У радості й надії наблизилися ми до порогу Великого Посту. Сім тижнів відділяють нас від Великодня, і саме цей час Церква пропонує нам для гідної підготовки до найбільшого свята Світлого Христова Воскресіння.
Особливою тривалістю і зворушливим настроєм відрізняються богослужіння Великого Посту. Особливої суворості досягає стриманість у їжі. Особливо старанно в ці дні здійснюються земні поклони та інші подвиги. Проте всі ці особливості мають на меті пробудження почуття покаяння в людині – почуття найбільш спасительного і піднесеного.
Закликом до покаяння почав свою проповідь Предтеча і Пророк Іоанн: «Приходить Іоанн Хреститель і проповідує в пустелі Іудейській та говорить: покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 3. 1-2). І саме про покаяння говорив Ісус Христос на самому початку Свого спасительного служіння :»З того часу Ісус почав проповідувати і говорити: покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 4. 17). Про покаяння ж сповіщають і апостоли першим із бажаючих послідувати Воскреслому Христу :коли ті, хто почули Благу Звістку «розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття? Петр же сказав їм: покайтеся, і хай хреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів» (Діян. 2. 37-38).
Отже, ми слухаємо заклик до Покаяння: від Христа, від Його Предтечі і від Його послідовників. Чи чуємо ми цей заклик? Хай кожен спробує відповісти чесно, а перед цим хай дізнається, що покаятися означає, по-перше, визнати себе грішником; по-друге, зненавидіти гріх і полишити його; по-третє ж, сотворити і чесноти, гріху протилежні. Отже, дорогі мої, чи чуємо ми цей заклик?
Чи відчуваємо себе грішниками і чи визнаємо себе такими? Відчуває багато хто, але дуже небагато визнають. Навіть лютий безбожник часто може сказати, що відчуває докори совісті, що відчуває свою неправоту в чомусь. Але визнати себе грішником, сповідувати гріх, назвати його, викрити себе — воістину, для багатьох найбільший подвиг.
Хтось говорить, що не має «особливих» гріхів, але тільки «повсякденні» — та хіба сказав Господь, що каятися потрібно тільки вбивцям, перелюбникам і розбійникам? Хіба не грішник той, хто марнословить, засуджує чи каже неправду? І хіба не відомі вам слова Писання : «Хто додержується всього закону і погрішить в одному чомусь, той стає винним в усьому. Бо Той же, Хто сказав: не чини перелюбу, сказав і: не вбий; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також порушник закону» (Іак. 2. 10-11). Тому під час Посту, що настає, хай кожен розгляне своє життя і спробує чесно побачити свої великі й малі гріхи, засудити себе в них, щоб мати надію милість Божу.
Є такі, хто стверджує, ніби «грішний, як усі люди». Хто говорить так, по-перше, засуджує людей, визнаючи їх грішниками — усіх без розбору. По-друге ж відомо: «хто з людей знає, що в людині, крім духу людського, що живе в ній»? (1 Кор. 2. 11), і тому не насмілюйтеся видавати себе за рівного іншим у гріхах, бо в кожного своя праведність і свої гріхи.
Та мало визнати себе грішником — важливо, зненавидівши гріх, полишити його. Часто говорять: «Ось, добре в Церкві: нагрішив, покаявся, і йди, гріши собі далі». Насправді той, хто так «покаявся», щоб потім іти й далі грішити, нічого, схожого на покаяння, не зробив. Покаятися — означає вирішити, з Божою допомогою, полишити гріх, боротися з ним постійно, намагатися ніколи надалі його не повторити. Я закликаю всіх вас, дорогі мої, саме до такого покаяння.
Нарешті, хай кожен, хто наважився покаятися, не лише полишить гріх, але і, сподіваючись на милість Божу та Його всесильну допомогу, намагатиметься творити чесноти, особливо ж протилежні до гріхів, які були раніше.
«Велике покаяння на землі, — свідчить преподобний Єфрем Сирин, — тому що для душ є сходами для сходження туди, звідки вони повалені гріхом. Воно відновлює єство і повертає йому його власну гідність». Тому тільки той, хто істинно покаявся, здатний до справжнього, гідного людини, життя.
Покаяння ж здатне перетворити все життя людське — і не лише окремої людини, але й усього світу людей. «Якби всі люди на землі покаялися та додержувалися заповідей Божих, то рай був би на землі, бо Царство Боже всередині нас», — дерзновенно говорить преподобний Силуан Афонський. Дією покаяння і воля Божа діє «на землі, як на небі» (Мф. 6. 10), і кожна людина, очищаючись від страстей, являє собі і світові священний образ Божий.
Проведемо ж Великий і спасительний піст саме так, у постійному прагненні до покаяння, у ревних духовних вправах, в істинній стриманості та чистоті.
Перед початком Чотиридесятниці уклінно прошу вибачення в усіх, кого я чимось образив або засмутив. Свідчу перед Богом, що прощаю всіх і не тримаю зла на тих, хто зробив або сказав мені щось недобре.
Милість Божа хай пребуде з усіма нами у Великому Посту!
Смиренний
+Філарет,
Єпископ Новокаховський і Генічеський,
ваш молитвеник перед Христом Господом
13/26 лютого 2012 року від Різдва Христового
Кафедральний град Нова Каховка

02.03.2012. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Звернення митрополита Антонія до учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «ДУХОВНІ ВИТОКИ ПОДІЛЛЯ: ЖІНКИ В ІСТОРІЇ КРАЮ»

02.03.2012. КРИВОЙ РОГ. Архиепископ Ефрем совершил чтение заключительной части Великого Канона