24.08.2011. ЧЕРНІГІВ. Древній монастир сіверської землі відсвяткував свято Преображення

24.08.2011 Летопись епархий

У свято Преображення Господа нашого Ісуса Христа, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, відслужив Божественну літургію в Спасо-Преображенському соборі Новгород-Сіверського чоловічого монастиря.
Після Євангельського читання владика звернувся до присутніх зі настановами, в яких він роз’яснив духовний сенс оповіді про Преображення Господа Ісуса Христа в Євангелії від Матвія.
За молитвою «Отче наш», владика Амвросій причастив бажаючих Святих Христових Таїнств та привітав усіх зі святом Преображення, а також освятив принесені людьми плоди. На згадку про свій візит роздав усім ікони.
Архієрею співслужили намісник монастиря ігумен Никодим (Пустовгар), а також насельники обителі в священному сані.
Спасо-Преображенський монастир виник за 2 км на південь від Новгорода-Сіверського на крутій горі правого берега р. Десни. Літописна традиція називає засновником його князя Чернігівського і Тмутараканського Мстислава (XI ст.).
В кінці XII на поч. XIII ст. споруджено мурований Спаський собор. Давньоруський храм був майже квадратним у плані, мав три абсиди зі сходу і напівкруглі виступи з півдня і півночі, а із заходу до основного об’єму примикав притвор.
Спаський собор прикрашали майолікова підлога, фресковий розпис, фрагменти яких виявлені під час геологічних досліджень. Можливо, що цей храм, за загальною композицією, був подібний до чернігівської П’ятницької церкви і майже тогочасного в Путивлі. Декілька раз пере­будовувався. Уяву про зовнішній вигляд храму у XVII ст. дає гравюра з «Анфологіону», надрукованого в 1678 році. У 1787 р. древній Спаський собор був розібраний до фундаменту у зв’язку з будівництвом на його місці нового Спасо-Преображенського собору.
Спасо-Преображенський монастир зазнав руйнувань при княжих усобицях 1176 р., монголо-татарській навалі 1239 р. Невдовзі потому монастир було відновлено, проте його ще не раз руйнували нападники — то татари в 1501 і 1552 рр., то поляки в 1604 р., але він завжди піднімався з руїн.
За Деулінським перемир’ям 1618 р., разом з містом відійшов до Польщі. 1635р., за наказом польського короля Владислава IV, переданий ордену єзуїтів.
Відновлюється 1657р., коли Чернігівським архієпископом став Лазар Баранович, який обрав Спасо-Преображенський монастир своєю рези­денцією, та за його наступника архімандрита М. Лежайського. У той час перебудовано Спаський собор, Палатний корпус з трапезною та Петро-Павлівською церквою (ХУІ-ХУІІ ст.), зведено муровану огорожу з кутовими баштами (XVII ст.), келії (XVII ст.), колегіум (XVII ст.), перебудовано більш давні споруди — надбрамну дзвіницю та Покої настоятеля (XVI ст.). Ансамбль набув рис бароко.
На території обителі відомі підземні ходи, один з яких (XVI ст.) зберігся донині.
У 1674 р. Лазар Баранович організував у монастирі друкарню, переведену
1679 р. до Чернігова. Працював скрип торій, де виготовлялися рукописні книги (створений тут «Служебник» зберігається у Історичному музеї в Москві).
У 1699-1701 рр. настоятелем Спасо-Преображенського монастиря був Св. Димитрій Ростовський. Саме тут він написав третю частину «Житій святих».
Значні перебудови у монастирі сталися в кінці XVIII ст. У 1787 р. зі сходу до Покоїв настоятеля прибудована Іллінська церква, На освяченні її була присутня імператриця Катерини II.
У 1791-97 рр. на місті Спаського собору за проектом арх. Джакомо Кваренгі зведено Спасо-Преображенський собор, що став домінантою архітектурного комплексу. Освячений у 1806 році. Являє собою один з найкращих в Україні зразків архітектури доби класицизму. Великий масивний об’єм храму, що в плані має розміри 28X28 м і таку саму висоту до зеніту купола, вражає величчю та монументальністю серед оточуючих його невисоких будівель.
У 1817-1821 рр. з метою підсилення конструкцій собору за проектом А. Карташевського до стін прибудували своєрідні контрфорси-пілястри, а всередині храму встановили шістнадцять подвоєних іонічних колон. В інтер’єрі — частково розкритий і відреставрований стінопис другої половини XIX ст.
В храмі зберігся склеп із похованням Олексія Розумовського — сина останнього гетьмана України Кирила Розумовського.
У 1785р., після відкриття Новгород-Сіверського єпархії, у монастирі було влаштовано духовну семінарію, а в 1818р. — духовне училище. У монастир­ській бібліотеці на кінець XIX ст. налічувалося немало стародруків — київських, чернігівських і місцевих видань, грамоти царів Івана Грозного та Олексія Михайловича, гетьманів Івана Виговського та Юрія Хмельницького. Після закриття обителі в 1918 р. бібліотеку було розгромлено.
У 1929 р. комплекс монастиря було оголошено державним історико- культурним заповідником, що проіснував до 1941 р.
У період Великої Вітчизняної війни на його території гітлерівці створили табір для військовополонених та цивільних осіб, тут за два роки окупації загинуло 17 830 чоловік.
Будівлі монастиря зазнали тяжких руйнувань під час визволення міста у 1943 р.
У повоєнні роки провадилась довготривала реставрація, що остаточно завершилась тільки у 2004 р.
В 1990 р. на території Спасо-Преображенського монастиря відкрито історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім», що зараз розміщується в Покоях настоятеля.
З 1999 р. Спасо-Преображенський чоловічий монастир став діючим.

24.08.2011. ХЕРСОН. Архиепископ Иоанн совершил монашеский постриг

24.08.2011. ДНЕПРОПЕТРОВСК. Православная молодежь и фотографы провели благотворительную акцию в поддержку онкобольных детей