22.03.2005 — 12.04.2005

22.03.2005 archive, Вестник №44, Нарушения прав верующих

22.03.2005. СЕВАСТОПОЛЬ. В селе Солнечное раскольники предприняли попытку захватить храм
Попытка захвата православного храма была предпринята раскольниками в селе Солнечное под Севастополем. Инициатором конфликта стала бывшая староста местного прихода Мария Ефременко. По ее приглашению храм навестили два симферопольских «священника» из раскольничьей УПЦ КП, которым экс-староста предложила забрать церковь. Правда, кроме стен, к этому моменту в здании мало что осталось — накануне Ефременко похитила иконы и церковную утварь.
Как пояснили члены местной православной общины, настоятель храма в течение длительного времени безуспешно пытался добиться от старосты отчета о расходовании церковных средств. Ефременко не только не желала отчитываться, но и отказывалась передать священнику документы и печать прихода. На днях ее исключили из церковно-приходского совета и поменяли замки в помещении. Тем не менее бывшая староста сумела ночью проникнуть в церковь и при помощи своего родственника перенесла к себе домой значительную часть имущества.
Пропажу обнаружили 20 марта, когда церковные активисты пришли в храм, чтобы подготовить его к воскресной службе. В этот момент на пороге церкви появилась сама Ефременко в сопровождении двух филаретовцев, приехавших на «экскурсию» по культовому зданию, которое ушлая гражданка предложила Киевскому патриархату.
21 марта в село выехали оперативники во главе с начальником райотдела милиции Северной стороны Севастополя. Исчезнувшую церковную утварь без труда обнаружили в доме бывшей старосты. Сейчас милиция по описи передает собственность церкви ее законным владельцам. С утра у храма скопилось немало православных, возмущенных происшествием. В Солнечное прибыло более 20 машин с жителями соседних населенных пунктов, обеспокоенных слухами о попытке захвата церкви. Собравшиеся заявили, что не позволят раскольникам отнимать в Крыму храмы у канонической Православной Церкви.
Новый Регион — Крым/Седмица.Ru

24.03.2005. КИЇВ. Головне управління містобудування відмовило у будівництві храму на честь святого рівноапостольного князя Володимира
На відкритому засіданні Головного управління містобудування та дизайну м. Києва громаді УПЦ було відмовлено у будівництві православного храму у Чкаловському парку (Шевченківський район).
Головний архітектор столиці В.Ф. Присяжнюк категорично відмовляється надати лист-погодження на подальше юридичне оформлення документів. Відмова немотивована, тим більше, що раніше було прийняте рішення Київської міської ради на будівництво і підписаний договір на оренду землі. На місці будівництва Предстоятелем УПЦ Блаженнішим Митрополитом Володимиром у присутності віруючих Києва, представників влади та МНС було проведено чин освячення хреста та закладено перший камінь. Таким чином Управління містобудування намагається взяти на себе функції і повноваження міськради, що порушує закон про місцеве самоврядування. У зв’язку з цим релігійна громада має намір провести 30-31 березня пікетування Головного управління містобудування м. Києва.

24.03.2005. СУМЫ. Представители епархии провели встречу с журналистами
В управлении Сумской епархии УПЦ состоялась пресс-конференция, в ходе которой были прокомментированы последние провокационные действия группировки Киевский патриархат. Выступая перед журналистами, настоятель Спасо-Преображенского собора протоиерей Георгий Бавыкин, в частности, сказал, что сегодня не только в областном центре, но и в целом на Сумщине участились провокационные выпады против канонической Церкви. Это свидетельствует о полном неуважении конституционных прав верующих. Церковь никогда не была сторонником революционных потрясений и не выступала против властей, которые, по словам апостола Павла, поставляются от Бога. Ведь задача Церкви — менять не политический строй, а самого человека, его душу. Поэтому главное оружие Церкви — молитва, проповедь Слова Божия. Церковь поддерживает власть в ее стремлении строить демократическое, правовое общество. Именно поэтому православные граждане Украины призывают власть не игнорировать то, что со стороны отдельных политических деятелей раскручивается маховик псевдорелигиозного экстремизма. Остановить этот опасный процесс — не только прямая задача, но и обязанность власти.
Другие выступающие на конференции отметили, что в противном случае действия сторонников обострения межконфессиональных отношений неизбежно приведут не только к общественному кризису, но и к кризису власти. Представители казацких организаций заявили о своей безусловной поддержке канонической Церкви. Как законопослушные граждане и православные христиане они ждут, что власть даст надлежащую оценку проявлениям псевдорелигиозного экстремизма, но если необходимо будет защитить соборы, тысячи людей уже сегодня готовы дать надлежащий отпор любому, кто посягнет на святыни нашего народа. Говоря от имени запорожских казаков, генерал-хорунжий Виктор Лях отметил, что у них есть немалый опыт охраны соборов и монастырей от непрошеных гостей.
Именно запорожцы сегодня охраняют все три лавры на территории Украины — Киево-Печерскую, Почаевскую и Святогорскую. Если же подобная необходимость возникнет в Сумах, то казаки, «не нарушая порядка и закона, вынесут на руках из храма любого захватчика».
Православие.ru

25.03.2005. ПОЛТАВА. Єпархіальне управління виступило з офіційним зверненням з приводу наклепів на Церкву
„Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви висловлює глибоку стурбованість з приводу нової хвилі інсинуацій навколо будівництва Свято-Воскресенського кафедрального собору УПЦ у місті Полтава”. Такими словами розпочинається офіційна заява православного духовенства і вірних Полтави з приводу наклепів противників будівництва кафедрального собору. У заяві говориться: „Супротивники будівництва розповсюджують неймовірні чутки, зокрема про повне знищення скверу довкола майбутнього храму, про знесення сонячного годинника та пам’ятного знаку, про спорудження біля собору гаражів на кільканадцять авто та великої автостоянки, готелю, про розташування в церковній огорожі церковного виробництва. Єпархіальне управління офіційно заявляє, що вищенаведені чутки не відповідають дійсності. Управління наголошує, що всі стадії проектування храму відбулися прозоро. Так, ще у 2002 році відбувся всеукраїнський відкритий конкурс на кращий проект собору. Церковна та світська преса інформувала громадськість про хід проектування та урочисті заходи біля місця зведення собору. У встановленому законом порядку були отримані всі необхідні дозволи та погодження, в тому числі екологічних служб та державного архітектурно-будівельного нагляду.
Громадськість висловлюється на користь будівництва храму по вулиці Героїв Сталінграду, 1б, про що свідчать як численні листи громадян до органів влади, так і останні громадські слухання (20 березня 2005 р.), на яких противників будівництва собору виявилось значно менше, ніж прихильників будівництва. У той же час представники меншості погрожують пікетувати органи влади до повної перемоги. Управління наголошує, що проектом передбачено значні роботи по озелененню території навколо собору, її освітленні та упорядкуванню, передбачено також і максимальне збереження зелених насаджень під час будівництва. Із додаткових споруд заплановані громадський туалет (якого, до речі, немає у сквері) і приміщення для обслуговування собору. Впорядкований сквер залишиться на своєму історичному місці, і собор стане його окрасою.
Управління закликає прибічників УПЦ-КП, чий храм розташований неподалік від місця будівництва Свято-Воскресенського собору, з розумінням поставитися до побудови кафедрального храму Полтавської єпархії УПЦ. Нагадуємо, що державним коштом для громади УПЦ-КП в Полтаві відбудовано Успенський кафедральний собор, а більша за чисельністю конфесія — Українська Православна Церква — ще не має відповідного кафедрального храму.
Полтавське єпархіальне управління вважає, що штучне нагнітання напруженості навколо питання будівництва нового православного храму вигідне виключно тим, хто прагне дестабілізувати обстановку в місті і області, перешкодити духовному та матеріальному розвиткові України”.
Прес-служба Полтавської єпархії

25.03. 2005. КИЕВ. Народный депутат Михаил Потебенько считает, что инициаторы призывов к захватам православных храмов на Сумщине должны привлекаться к ответственности
Об этом бывший Генеральный прокурор Украины и нынешний народный депутат заявил, комментируя информацию о провокационных призывах некоторых сумских политиков и раскольников. «Закон для всех есть закон. Он гарантирует права Церкви, а политические партии вообще не должны вмешиваться в церковные дела, иначе это будет разложением и Церкви, и государства», — отметил он.

28.03.2005. ХЕРСОН. Документ: Відповідь архієпископа Херсонського і Таврійського Іонафана голові Херсонської державної обласної адміністрації Б.В. Сілєнкову у зв’язку з пропозицією перерозподілу храмів УПЦ у місті Херсоні і у Херсонській області

Голові Херсонської державної
обласної адміністрації
Сілєнкову Б.В.
Копія : Блаженнішому Володимиру, Митрополиту Київському і всієї України, Предстоятелю УПЦ.

”… жодна церква Московського Патріархату в Україні не буде закрита…”
”…всі віруючі будуть молитися у своїх храмах…”
Президент України
Віктор Ющенко
Київ, 2005 р.

Проміжна відповідь

Зміст: обґрунтування прохання керуючого Херсонською єпархією УПЦ архієпископа Іонафана до голови Херсонської обласної державної адміністрації не задовольняти вимоги керівника релігійного центру „Херсонська єпархія УПЦ-КП” Петра (Даміана) Замараєва про запровадження почергового користування храмами УПЦ, які вже передані державою у безстрокове і безоплатне користування громадам УПЦ або є колективною власністю релігійних громад УПЦ, з метою перерозподілу в подальшому цих храмів на користь вищезгаданого релігійного центру „Херсонська єпархія УПЦ-КП”.

Шановний Борисе Віталійовичу!

Вашого листа, в якому міститься пропозиція висловитися щодо вимог керівництва релігійної організації „Херсонська єпархія УПЦ-КП” про почергове користування храмами канонічної УПЦ, отримано і, розглядаючи його ширше, маючи на увазі усі наслідки задоволення вимог керівників УПЦ-КП, торкаючись і інших больових сторін релігійного життя на Херсонщині, цією проміжною відповіддю шанобливо маю повідомити Вам про наступне.
1) Типових храмів, що передані державою у користування громадам УПЦ у м. Херсоні, бракує для здійснення богослужінь всім релігійним громадам і незареєстрованим релігійним групам УПЦ у м. Херсоні. (Довідка: віруючих УПЦ в Херсоні нараховується понад 80% (цифри надані на підставі кількості здійснених в храмах УПЦ хрещень дітей і всіх учасників хрестин за останні 25 років), що приблизно складає біля 270 тисяч херсонців. Свої релігійні потреби сотні тисяч віруючих херсонців задовольняють лише у 15 типових храмах міста, що вже декілька десятиліть тому були передані державою релігійним громадам УПЦ як юридичним особам безоплатно і безкоштовно або побудовані громадами УПЦ і утримуються на кошти віруючих херсонців. Решта членів нових релігійних громад УПЦ у Херсоні (18 зареєстрованих громад і понад 70 незареєстрованих релігійних груп) змушені здійснювати богослужіння в робочих вагончиках, тимчасових приміщеннях, приватних будинках або в лікарнях, тюрмах, учбових закладах тощо або у вищезгаданих 15 типових храмах УПЦ.
2) Стрітенський „кафедральний собор” „архієпископа УПЦ-КП Даміана — Петра Замараєва” у м. Херсоні напівпустий майже кожного дня, як і інші його храми, і наповнюється доволі постійною групою симпатиків „духовенства” УПЦ-КП (можливо, тому, що відправи літургій, хрещення і вінчання у Стрітенській „українській” громаді УПЦ-КП здійснюються російською, а не українською мовою).
3) У кафедральних соборах і інших херсонських храмах УПЦ, згідно Церковного Статуту (Типікону), ведеться майже цілодобове відправлення богослужінь (часи, вечірня, полуночниця, заутреня, Літургія, відправи вінчань, хрещень, похорон, різних видів молебнів, багатогодинних єлеопомазань, проведення релігійних курсів для дітей і молоді, духовних бесід, у Свято-Духівському соборі — музичних хорових вечорів, у монастирі — цілодобових читань ченцями псалмів тощо). Отже, фізичного часу для хоча б віртуального здійснення почергових відправ з іншими конфесіями, не порушуючи при цьому свободи на відправлення релігійних обрядів віруючими УПЦ у місті Херсоні, у Новій Каховці, Каховці, у всіх інших центральних районних храмах або у поки що єдиному невеличкому монастирі УПЦ на Херсонщині (с. Червоний Маяк), на мій погляд, немає.
4) Практика почергового користування храмами унеможливить здійснення богослужінь і обрядів у своїх храмах у повному канонічному обсязі, наприклад, у ніч Святої Пасхи і Різдва Христового, на Водохреще, під час Страсної Седмиці (богослужіння тривають до 10 годин на добу з короткими перервами) тощо.
5) У списку, наданому Вам керівниками релігійної організації „Херсонська єпархія УПЦ-КП”, є храми УПЦ, які були побудовані виключно вірними УПЦ і є власністю громад, тому не можуть бути предметом перерозподілу їх між іншими конфесіями або об’єктом для призначення державою почергового користування. Вимоги керівників УПЦ-КП віддати ці храми їм або користуватися почергово мають ознаки злочинного замислу проти колективної приватної власності релігійних громад УПЦ на Херсонщині.
6) Практика почергового користування храмами УПЦ може привести до господарського безвладдя і сутичок між віруючими (хтось спізнився, а хтось використав часу, більше обумовленого). Така практика приведе до безкінечних суперечок між віруючими і духовенством. Наприклад, єрусалимський храм Воскресіння Христового вже понад тисячу років належить на правах власності одній арабській родині, яка здає його по частинах в оренду різним конфесіям, за що останні змушені платити. При цьому кожна з конфесій (православні, католики та інші) вважає його історично „своїм”, через що неможливо роками (!) навіть стерти пил з ікон або зробити ремонт. Сутички відбуваються навіть серед патріархів, коли їхні богослужіння у храмі (на Пасху) збігаються в часі (остання відбулася в 2004 році). На Заході України практика спільного користування храмами практично вже не існує з тих самих причин.
7) В Україні жодна Церква або релігійна організація не має державного статусу і не може претендувати на майно іншої Церкви або релігійної організації, не мають права припиняти або ускладнювати вільний доступ членів громад УПЦ до тих місць богослужінь, що вже передані державою громадам УПЦ.
8) Вірні УПЦ внаслідок допущення спільного користування храмами можуть залишитися без них зовсім, бо, згідно канонів Православної Церкви, вони не мають права молитися в осквернених розкольниками місцях богослужінь під загрозою відлучення і в такому випадку будуть змушені молитися „у катакомбах”, на що, очевидно, і розраховує керівництво УПЦ-КП.
9) Теза керівництва УПЦ-КП про те, що храми УПЦ „в недалёком будущем станут на Херсонщине иностранной собственностью” (мова оригіналу одної з заяв херсонської організації „УПЦ-КП”), є брехливою юридично безграмотною пропагандою: давно відомо про офіційний лист Патріарха РПЦ Олексія ІІ на ім’я колишнього міністра юстиції України пана Онопенка (ще на початку 90-х років минулого століття!) з відмовою Московської Патріархії від володіння всім колишнім церковним майном РПЦ в Україні на користь УПЦ (текст листа Патріарха Олексія ІІ додається).
10) Питання про перерозподіл або про саму можливість почергового служіння в храмах, що вже передані у користування релігійним громадам УПЦ, не може вирішуватися на підставі негативних емоцій або політичних фальшивих міркувань нібито УПЦ є „иностранная Церковь” (із заяв керівництва херсонської УПЦ-КП), а не українська Церква. Відомо, що УПЦ зареєстрована як релігійне об’єднання громадян України відповідними органами вищої державної влади України. (До речі, за Законом України, „держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості”).
11) Вимоги керівництва УПЦ-КП, яке прикривається своєю участю у подіях „помаранчевої революції”, є нічим іншим, як політичним тиском на Президента В.А. Ющенка та на його представників в регіонах з метою зіткнути їх з вищим духовенством і масами віруючих УПЦ в Україні і, не виключено, дискредитуванням і подальшим усуненням „неугодних” деяким колам чинних представників Президента в регіонах.
12) Шановний Борисе Віталійовичу! У „помаранчевій революції” вільно брали участь численні вірні нашої УПЦ зі Сходу і Заходу України. На Майдані Незалежності, наприклад, був викладач Київської духовної академії священик Андрій Дудченко і священик Петро Зуєв, який безпосередньо входив до виборчого штабу кандидата в Президенти України В.А. Ющенка та складав проекти виборчих документів щодо майбутньої церковної політики кандидата в Президенти і якого за це ніхто не відлучав від Церкви. Вони розмістили на Хрещатику тимчасову каплицю (перед входом до Київради). Цей факт підкреслив і Віктор Андрійович Ющенко, який в одній із своїх промов на Майдані Незалежності після зустрічі з Блаженнішим Митрополитом Володимиром у Києво-Печерській Лаврі заявив: „Нас підтримує і Московський Патріархат!” Це його власні слова, які чула вся Україна. Така ж ситуація була і у Херсоні: багато священиків на свій розсуд вільно обирали нового Президента, і ніхто за це не постраждав, бо за Законом України „Про свободу совісті …” „священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами” і їхня участь і власний вибір не може бути звинуваченням на їхню адресу. На жаль, у Херсоні мали місце і брудні технології. Так, газета „Губернские вести” перед третім туром голосування надрукувала півмільйонним тиражем (!) моє звернення до вірних УПЦ з приводу виборів, але при цьому без мого дозволу, самостійно було суттєво змінено текст моєї офіційної заяви на користь одного з кандидатів. (Для порівняння оригінал тексту заяви знаходиться в архіві ХЄУ УПЦ, його мають також і настоятелі парафій УПЦ на Херсонщині). Впевнений, що ця редакційна підробка використовується керівництвом УПЦ-КП для розпалювання ворожнечі проти мене особисто на політичному ґрунті. До речі, не існує і жодного офіційного документу Священного Синоду УПЦ або Вищого Священноначалля УПЦ про обов’язкове одностайне голосування віруючими УПЦ лише на користь одного з кандидатів у президенти України. Тому звинувачення керівників УПЦ-КП на адресу УПЦ, що вона є опозиційної до нової влади, безпідставні і штучні. На цьому тлі цікаво те, що, за повідомленням заслуженого журналіста України В.С. Анісімова, вища посадова особа з УПЦ-КП, „архієрей” філаретівської єпархії у Полтаві, палко закликав своїх вірних голосувати за одного, нині вже опозиційного, кандидата в президенти. Де ж тоді так звані „одностайні помаранчеві заслуги” УПЦ-КП перед новою владою, про що, не соромлячись, твердять її керівники, вимагаючи на цій псевдопідставі „задоволення своїх потреб” у вигляді перерозподілу храмів громад УПЦ або почергового користування ними, щоб потім з них викинути на вулицю вірних УПЦ?! (На жаль, маємо численні криваві факти „спільного почергового користування храмами” на Заході України). Справжньою метою змагань керівництва УПЦ-КП за оволодіння храмами релігійних громад УПЦ є знищення канонічної УПЦ на теренах Східної і Південної України будь-яким шляхом. А це — шлях до розколу всього українського суспільства. Багатонаціональна УПЦ — це гарант єдності України. Збереження православної цивілізації, духовної єдності всіх православних слов’ян – це обов’язок всіх людей доброї волі перед нашими нащадками.
13) Провокаційні вимоги керівництва УПЦ-КП вже викликали на Херсонщині численні протести громад УПЦ, єпископів УПЦ, Священного Синоду УПЦ. На Вашу адресу продовжує надходити потік телеграм, звернень громад УПЦ, єпископів УПЦ з протестами проти втручання у мирне життя релігійних громад УПЦ невизнаних Світовим Православ’ям анафемованих розкольників (тексти додаються).
14) Практика „почергового користування храмами УПЦ” може бути сприйнята віруючими УПЦ як знущання над святинями, над їхніми релігійними почуттями і привести до тривалих масових сутичок між віруючими різних конфесій, бо історично на Сході і Півдні України, на відміну від Заходу, люди набагато гостріше переживають свою ідентичність з Православ’ям, і тому реакція їх на появу „іновірців” у своїх храмах може бути непередбаченою. Тим більше, що УПЦ-КП не визнана Світовим Православ’ям, діє поза межами Православ’я і допускає посвячення у духовний сан і сакраментальне співслужіння, і спільне причастя з деякими неохаризматами і групами неопротестантів (наприклад, у кафедральному Стрітенському храмі м. Херсона).
15) Введення практики почергового користування може ланцюгово викликати вимоги деяких агресивних тоталітарних угруповань („Білого братства”, наприклад) щодо здійснення ними почергових користувань молитовними будинками православних, баптистів, мусульман, євреїв, що чинний закон теоретично не забороняє.
16) Право користування державною власністю в Україні можливо здійснити лише за наявності конкретної юридичної особи. Тому при вирішенні всіх майнових питань сторонам треба мати на увазі, що, за Законом України, кожна релігійна громада УПЦ є абсолютно самостійною юридичною особою, підпорядкованою своєму архієрею виключно у канонічних питаннях. Тому проблеми власності релігійних громад, можливості або неможливості почергового користування культовими спорудами або іншим майном, що знаходиться в користуванні релігійних громад УПЦ на умовах безстрокової і безоплатної оренди, вирішуються виключно статутними органами громад. Таких громад УПЦ в області налічується понад 300, і ніхто не має юридичного права надати автентичну відповідь з цих питань без відповідних рішень статутних органів конкретних релігійних громад.
17) Сьогодні звернень конкретних релігійних громад УПЦ-КП, юридично зареєстрованих відповідними державними органами України, до органів місцевого самоврядування про надання їм права почергового користування конкретними храмами УПЦ, за моїми даними, немає. Отже, з цих міркувань ініціатива херсонського центрального керівництва релігійної організації УПЦ-КП, на мій погляд, є безпідставною. Дійсно, є вимоги керівників „єпархіального центру УПЦ-КП”, але немає документальних заяв саме конкретних релігійних громад УПЦ-КП в органи місцевого самоврядування на цю тему. Тому вимоги „архієпископа” Даміана та його прибічників є суто політичною акцією, спробою паперового і психологічного тиску на владу, адже реально немає самого предмета для обговорення питання — обґрунтованих звернень конкретних юридичних релігійних місцевих громад УПЦ-КП.
18) Останні відомості, що надійшли до управління Херсонської єпархії УПЦ і які ще треба ретельно перевірити документально, свідчать, що на Херсонщині багато типових храмових споруд, якими користувалися раніше громади УПЦ на правах оренди, вже передано у власність релігійних громад УПЦ. (На жаль, у місті Херсоні у власність громад УПЦ повернуто (у минулому році) тільки один собор, що раніше перебував у власності держави, — Катеринівський, і таке становище людей не задовольняє. Відповіді з міської ради Херсона свідчать про ігнорування прохань віруючих УПЦ і про те, що Рекомендації Ради Європи щодо повернення всіх храмів у колективну власність репресованих релігійних громад УПЦ в Херсоні, як і за часи старої влади, не виконуються.
19) Вважаю, що херсонське керівництво УПЦ-КП безсоромно блефує, твердячи про свою нібито фінансову спроможність, на відміну від „московської” УПЦ, зробити реставрацію соборів м. Херсона у разі їх передання в користування УПЦ-КП. Це є неправда, тому що навіть маленький храм УПЦ-КП у с. Геройське Голопристаньського району досі стоїть напівзруйнований, незважаючи на звернення настоятеля про допомогу. А свій Стрітенський собор автокефалісти-замараєвці відремонтували тільки при значній фінансовій підтримці міськради Херсона (зробили купол, переробили інтер’єр тощо). Але коли таку ж фінансову допомогу отримує громада УПЦ для реставрації херсонських архітектурних церковних будівель — власності держави, то керівництво УПЦ-КП піднімає пропагандистську кампанію в обласних газетах, закликаючи провести перевірку витрат коштів мером міста.
20) У місті Херсоні і у районах Херсонської області серед селян, керівництва численних релігійних громад і віруючих УПЦ, робітників культури, студентів і робітників вже лунають негативні оцінки щодо вимог керівництва УПЦ-КП про перерозподіл храмів УПЦ або про почергове користування храмами канонічної УПЦ з представниками УПЦ-КП, лідером якої є анафемована і позбавлена духовного сану особа (Михайло Антонович Денисенко — Філарет). Наприклад, тільки в Свято-Андріївському храмі м. Нова Каховка зібрано за один день тисячу підписів мешканців міста проти агресивних намірів керівників УПЦ-КП. Мені відомо, що їхні численні листи і телеграми з протестами проти намірів херсонських керівників УПЦ-КП направляються і Вам, шановний пане губернаторе, і Президенту України В.А. Ющенку, і в Раду безпеки і оборони України, і в інші державні і церковні інстанції.
21) При цьому Херсонську єпархію УПЦ і мене особисто здивувала відмова в прийомі численних телеграм протесту населення і керівників релігійних громад УПЦ у Херсонській області проти перерозподілу храмів і впровадження почергового користування храмами УПЦ спільно з УПЦ-КП завідуючою відділом скарг обласної державної адміністрації Шевченко Оксаною Михайлівною, про що письмово повідомив протоієрей Іоанн Романович — старший священик (благочинний) Високопільського округу Херсонської єпархії УПЦ.
22) Вимоги представників релігійної організації “Херсонська єпархія УПЦ-КП” про перерозподіл храмів дестабілізують духовне життя УПЦ. У газетних публікаціях вони постійно ображають духовні почуття вірних Херсонської єпархії УПЦ, наприклад, з приводу прибуття з інших єпархій України до херсонських храмів УПЦ святих ікон та публічного шанування їх. Це є грубим втручанням у внутрішні справи незалежної у своєму внутрішньому управлінні Української Православної Церкви. До речі, Закон України „Про свободу совісті” захищає будь-яку Церкву від втручання в її внутрішнє життя, проголошуючи, що жодна „релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Релігійна організація зобов’язана додержуватися вимог чинного законодавства і правопорядку”. А також: „Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії”. Але прибічники УПЦ-КП, всупереч цьому закону, викладають на сторінках херсонської газети „Вгору” № 9 (12127) від 3 березня 2005 року цілу програму агітаційних заходів у парафіях УПЦ (!) з метою вербування у свою УПЦ-КП вірних і духовенство УПЦ в разі відмови архієпископа Іонафана передати їм храми УПЦ на Херсонщині у почергове користування. Це дуже небезпечні плани, і, впевнений, вони зустрінуть рішучі протидії вірних УПЦ по всіх напрямках. Останні агресивні заяви і дії керівництва УПЦ-КП у м. Херсоні проти УПЦ протилежні вищенаведеним заявам Президента України В.А. Ющенка. Необхідно негайно покласти край систематичному втручанню пана Петра („Даміана”) Замараєва та його колег у справи Херсонської єпархії Української Православної Церкви, про що я до Вас цим листом і звертаюсь.
23) Хочу нагадати і про те, що Петро („Даміан”) Замараєв і його син-секретар Іван Замараєв раніше вже були позбавлені духовного сану за злочини перед Церквою Христовою, і при тому вони обидва були суворо попереджені Священним Синодом УПЦ про можливість їхнього повного відлучення від Церкви через проголошення анафеми в разі продовження скоєння ними злочинів проти Церкви Христової.
24) Два роки тому Іван Замараєв був згоден повернутися з покаянням до канонічної УПЦ. Про умови свого повернення він тричі мав бесіди з правлячим архієреєм Херсонської єпархії УПЦ. Про це було офіційно докладено Предстоятелю УПЦ Блаженнішому Митрополиту Володимиру, і була отримана відповідь, що це питання має розглянути Священний Синод УПЦ. Раптово Іван Замараєв став наполягати, щоб його батько Петро („Даміан”) Замараєв, який теж нібито погодився перейти до УПЦ, отримав одразу посаду архієрея УПЦ. Це було неможливо з канонічних причин, і все, на жаль, повернулося на кола свої. Тепер Іван Замараєв вимагає від нової державної влади призначення Грідіної К.Г. на посаду керівника релігійних справ в області. Нам відомо, що ця особа налаштована проти УПЦ.
25) Задоволення місцевою владою вимог керівництва УПЦ-КП про перерозподіл храмів УПЦ на користь невизнаної УПЦ-КП або запровадження почергового користування храмами УПЦ спільно з УПЦ-КП, без сумніву, ставлять під загрозу державну політику Президента України В.А. Ющенка і політичні цілі „помаранчевої революції”. Це викличе негативний резонанс у міжнародних церковних і політичних колах. Про наміри херсонських керівників вже знають і Святіший Патріарх Алексій і Блаженніший Митрополит Володимир, і всі ієрархи УПЦ. Думаю, що імідж нової влади України і її Президента у Ваших руках, шановний пане губернаторе, і залежить він від Вашого зваженого вирішення тривожного для вірних УПЦ питання!
26) Перерозподіл новою регіональною владою України храмів УПЦ або запровадження почергового користування храмами УПЦ можуть викликати масові протести вірних і духовенства УПЦ по всій Україні, напругу міжконфесійних відносин і відносин з державною владою, можуть спровокувати звернення деяких сил до посередництва лідерів опозиційних сил в Україні у справи захисту інтересів віруючих УПЦ, які вже публічно (по каналах НТВ та інших) декларують свою зацікавленість у цій справі. Безумовно, що політизація цієї справи була б небажаною не тільки напередодні виборів до Верховної Ради України, а й взагалі у нашій державі у майбутньому.
27) Офіційне роз’яснення колишнього Державного комітету про практичне застосування норми закону про почергове користування храмами визнає, що ця норма стосується лише тих культових споруд, які ще не передані державою релігійним організаціям і на які претендують одразу дві або більше конфесій. (Роз’яснення було свого часу надруковане і надіслане у відділи у справах релігій всіх обласних державних адміністрацій за підписом колишнього заступника голови Держкомрелігій пана В.Г. Середи ще на початку 90 років минулого століття);
28) Рада Європи давно вже чекає від України виконання 5-ї умови вступу її до ЄС, а саме — повернення релігійним громадам, незалежно від „іноземного чи національного статусу”, всіх храмів і всього іншого церковного майна, яке перебувало у їхній власності до того, як воно було націоналізовано державою, і практично забезпечити право вільної відправи богослужінь громадянам країни. Відомо, що Україна підписала ці угоди з Радою Європи. 29) У Законі України „Про свободу совісті” декларується: „Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство про свободу совісті та релігійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору.” Отже, Рада Європи пропонує повернути майно Церквам, а керівництво УПЦ-КП на Херсонщині протидіє виконанню державною владою міжнародних обов’язків України про повернення храмів і іншого майна їх історичним власникам, тому їхні дії мають ознаки кримінального злочину, і скарги на них релігійних громад або громадян, напевно, можуть бути розглянутими, після відповідної процедури, у Європейському Суді у Страсбурзі.
30) Президент України В.А. Ющенко публічно неодноразово заявляв, що „жодна церква Московського Патріархату в Україні не буде закрита” і що „всі віруючі будуть молитися у своїх храмах.” Про це він казав і Святішому Патріарху Алексію, і Блаженнішому Митрополиту Володимиру, і Президенту Росії В.В. Путіну. „Не словом, а ділом”, „Мир вам”, — це прекрасні слова Президента України В.А. Ющенка. Отже, ці слова чинного Президента мусять всі втілювати в життя, у добрі справи, що несуть спокій, мир і злагоду, а не ворожнечу між віруючими.

Шановний Борисе Віталійовичу!
На підставі вищенаведених міркувань і фактів прошу Вас не допустити здійснення небезпечних для спокою населення Херсонщини і України планів керівництва УПЦ-КП на Херсонщині („архієпископа Даміана” або його секретарів і помічників) про перерозподіл храмів УПЦ у місті Херсоні і у Херсонській області, а також прошу відхилити всі вимоги з боку УПЦ-КП про почергове користування храмами УПЦ. До речі, це вже зроблено губернатором батьківщини нинішнього Президента України Віктора Андрійовича Ющенка на Сумщині.

Шановний Борисе Віталійовичу! Прошу призначити мені час для особистої зустрічі для обговорення актуальних питань церковно-державних відносин у Херсонській області. При цьому дозвольте запевнити Вас у своїй глибокій повазі і побажати Вам Божого благословення і довгої плідної праці на посту голови Херсонської обласної державної адміністрації на благо Херсонщини і всього народу незалежної України.

З щирою повагою архієпископ Херсонський і Таврійський, УПЦ.

Додатки:
1. Копія звернення Священного Синоду Української Православної Церкви від 09.03.2005.
2. Копія звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до Президента України Віктора Ющенка від 09.03.2005.
3. Копії газетних статей: „Вгору” № 8(126) від 24.02.2005, „Гривна” № 9 (529) від 24.03.2005, „Вгору” № 9 (127) від 03.03.2005.
4. Копії звернень Замараєва з претензіями на володіння храмами Херсонської єпархії УПЦ.
5. Благословенна Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ на
обрання Предстоятелем УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира.
6. Лист Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ до міністра юстиції України п. Онопенка.
7. Драбинко О. Чому розкольницькі угруповання в Україні називаються неканонічними. Видавничій відділ Київської митрополії, м. Київ, 2004р.
8. Чи існує Українська Православна Церква-Київський Патріархат? Добірка газетних і журнальних статей за 1996-1997 роки. Видання Української Православної Церкви, м. Київ,1997 р.

29.03.2005. КИЇВ. З причини правового свавілля держслужбовців столична громада Св. Володимира розпочала пікетування міськради
Громада Св. рівноапостольного князя Володимира Києва розпочала пікетування міськдержадміністрації. До цих дій віруючих Української Православної Церкви примусило навмисне затягування держчиновниками вирішення питань, пов’язаних з видачею дозволу на оформлення документів для початку будівництва храму. Вже більше трьох років парафіяни на підставі існуючого законодавства намагаються отримати дозвіл. Містобудівна рада, від якої залежить подальше оформлення необхідних паперів, перетворилася на справжній атеїстичний бастіон і зволікає з видачею листа-погодження під забудову вже виділеної ділянки землі. Минув рік з того часу, коли Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Володимир освятив хрест і заклав камінь на місці будівництва майбутнього храму. Православні християни Києва, відстоюючи свої законні права, вийшли на пікетування з плакатами „Архітектори Міськбудівної ради, не будьте архітекторами зла!”

30.03.2005. ЧЕРНОВЦЫ. Раскольники силой захватили храм
В селе Костницы Сторожинецкого благочиния группа активистов-раскольников Киевского Патриархата силою захватила Свято-Михайловский храм. При поддержке верующих КП из областного центра и других близлежащих сел у старосты прихода были отняты ключи, а священник и прихожане изгнаны из храма. На стороне захватчиков негласно выступают местные власти и силовые структуры.
Свято-Михайловский храм изначально принадлежал УПЦ, община при нем зарегистрирована в 1991 году. Филаретовцы, силою удерживающие храм, не зарегистрированы как религиозная община и не имеют никаких документов. Националистически настроенные региональные СМИ уверены, что захват этого храма станет толчком к началу массового «перехода» приходов УПЦ в раскол. Местная газета «Час», шеф-редактором которой является П. Кобеко, назначенный недавно советником нового губернатора, поместила на первой странице карикатуру и пространный материал, направленный против Церкви, разжигающий ненависть к клирикам и верующим УПЦ. По ложному утверждению газеты, в тридцати селах православные общины якобы перешли в филаретовский раскол. Можно расценить, что газета, выдавая желаемое за действительное, предлагает программу для начала нового витка беззаконий по отношению к канонической Церкви.

30.03.2005. ЧЕРНОВЦЫ. В селе Шубранец Заставновского благочиния сторонники Киевского Патриархата совершили попытку захвата храма.
Православной общине Свято-Георгиевской церкви, зарегистрированной в 1991 году, распоряжением властей был передан храм. Но, несмотря на это, раскольники действуют с позиций грубой силы, видя, что власти не замечают противозаконности их поступков. По инициативе филаретовцев в сельском доме культуры был проведен «референдум» без участия православных по вопросу принадлежности храма. Разумеется, единогласно было решено перейти в безблагодатный раскол. Протесты верующих и факт, что большинство населения — прихожане УПЦ, не берутся во внимание.
Пресс-служба Черновицкой епархии

04.04.2005. ТЕРНОПІЛЬ. Священик, депутат районної ради Олег Сірко 29 день (!) продовжує голодовку в знак протесту проти злочинних дій розкольників
Настоятель Свято-Троїцького приходу села Рахманів Шумського району протоієрей Олег Сірко уже 29 день (!) продовжує голодовку в знак протесту проти спроби розкольницького угруповання силою відібрати храм.
Як відомо, спроба захоплення церкви під керівництвом місцевого підприємця Петра Волоса не увінчалася успіхом завдяки вчасно прибулим на місце події парафіянам. Священик закрився усередині храму і до сьогоднішнього дня, голодуючи, щоденно відправляє богослужіння. Незважаючи на реальну загрозу життю священика, представники Київського патріархату продовжують блокувати вхід до храму. Вони не дали можливості зайти усередину священикам канонічної Української Православної Церкви, які мають твердий намір прилучитись до голодовки собрата.
Завтра до Рахманова прибуде комісія у складі замісника голови держадміністрації Тернопільської області, представників прокуратури, священнослужителів УПЦ. Дивно, що у склад комісії, яка має намір врегулювати конфлікт, входять і його головні провокатори — представники безблагодатного філаретівського розколу. Вони не тільки у Рахманові, але майже в усіх західних регіонах України, фактично під повне ігнорування ситуації зі сторони владних структур, продовжують нагнітати міжконфесійне протистояння, злочинно (часто з використання фізичної сили) захоплюють храми канонічної Церкви. При цьому сміють обвинувачувати її у власних гріхах.
Протоієрей Олег Сірко, який є депутатом районної ради, направив звернення Президенту України Віктору Ющенку, Голові Верховної Ради Володимиру Литвину, уповноваженому ВР з прав людини Ніні Карпачовій, а також главі Тернопільської облдержадміністрації Івану Стойко з проханням передати храм в власність громаді, перешкодити протиправним діям прибічників УПЦ-КП і забезпечити безпеку парафіян. Життя пастиря, громадянина, врешті людини, знаходиться під реальною загрозою.
Скільки ще жертв потрібно, щоб заспокоїти кровопивців від УПЦ-КП, які плюючи на Конституцію, закони та власну честь, продовжують безчинства й при цьому, без докорів сумління, вважають себе церковними людьми?

06.04.2005. КИЕВ. Бывший научный атеист Колодный призывает к репрессиям в отношении УПЦ
«В общении как с деятелями наших исторических церквей, так и с «пророками» новейших религий поведение господина Колодного неизменно отличается двумя чертами — благородной толерантностью и научным интересом». Так представлен во врезе к недавнему интервью газете «День» его герой, известный в прошлом апологет воинствующего атеизма А. Колодный.
В самом интервью он сделал все, чтобы опровергнуть этот лестный редакционный аванс. Ни толерантностью, ни научностью речи профессора не отмечены. Колодный агрессивен, категоричен и антинаучен.
Озабоченный идеей объединения православия, в стиле Томенко, он требует к ответу и покаянию священноначалие УПЦ, вместо того чтобы призвать к покаянию раскольников УПЦ. Хотя любой семинарист объяснит облеченному высокими званиями «науковцю», что именно последнее является первым условием объединения.
«Недавний Синод УПЦ МП засвидетельствовал, — лютует «толерантный» Колодный, — что эта церковь не только не покаялась в содеянном, но и открыто требует от Президента оставить все попытки объединить православие. По этому поводу считаю, что государство имеет полное право привлечь некоторых «политиков» этой церкви к суду за нарушение законов, в которых четко сказано, что церковь политикой не занимается. Многих можно привлекать к ответственности также за открытое грубое оскорбление кандидата Ющенко как личности (? — Ред.). Но, к сожалению, государство спускает это на тормозах. Мы сейчас поднимаем этот вопрос — давно пора некоторых, воспитанных на имперских традициях духовных лиц, отправить на покой» и далее в таком стиле.
Профессор также с радостью сообщает, что «сегодня в службе Президента создается группа, которая будет заниматься религиозными вопросами», и выражает уверенность, что она будет следовать политике «толерантности, демократичности, невмешательства во внутренние дела церквей — той политики, которую уже десять лет отдел религиеведения (орфография «Дня») Института философии НАНУ проводит в жизнь».
Избави, Боже, нас от эдаких «проводников в жизнь»!

12.04.2005. СУМИ. Представники Київського патріархату на Сумщині роблять звернення до нової влади щодо перерозподілу храмів УПЦ
Керівник релігійної організації „Сумська єпархія УПЦ — Київський патріархат” Мефодій Срібняк у приміщенні свого єпархіального управління провів прес-конференцію. У розмові з сумськими журналістами він заявив, що влада повинна вивчити церковні питання і в якійсь мірі перерозподілити храми на користь Київського патріархату.
На запитання журналістів, чи закликав він 9 березня цього року на мітингу біля пам’ятника Т.Г.Шевченку силою захоплювати храми канонічної Церкви, конкретної відповіді не дав. Замість цього зазначив, що Т. Шевченко є „святим мучеником за український народ” і „його портрети в українських домівках завжди висіли нарівні з образами Спасителя і Богородиці”.
Представники Київського патріархату на Сумщині приймають звернення до нової влади щодо перерозподілу храмів, які належать Українській канонічній Православній Церкві. Цим самим вони дестабілізують релігійне становище на батьківщині Президента України.

22.03.2005. КИЇВ. Відбулася зустріч Предстоятеля УПЦ з представниками Константинопольського Патріархату

22.03.2005. ЗАПОРОЖЬЕ. Восстановление Свято-Покровского кафедрального собора может быть приостановлено