Блаженніший Митрополит Володимир: «Перебування мощей святого Апостола знову засвідчило істинність коночічної Церкви,

01.08.2003 archive, Вестник №23, Тема номера

БЛАЖЕННІШИЙ МИТРОПЛИТ ВОЛОДИМИР:»Перебування мощей святого Апостола знову засвідчило істинність коночічної Церкви,
її єдність із усім Вселенским Православним світом»

Свята стопа Андрія Первозванного на Українській землі

Благоволінням Божим кожна країна і кожен народ мають у своїй історії просвітителя. Великою честю для багатьох народів стало перебування на їхній землі учнів Христа Спасителя — святих апостолів. Славить похвалами Рим апостолів Петра і Павла, Індія — Фому, Єгипет — Марка, через яких народи, що перебували у темряві невідання, просвітилися світлом істинного богопізнання.
Святий апостол Павел заповідав нам: «Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і… наслідуйте віру їх»(Євр. 13, 7). Слухаючи заклик апостола язичників, свята Русь славить і вшановує Андрія Первозванного, який пройшов наші землі з проповіддю Слова Божого від Криму до Новгорода. Саме з його вуст над дніпровськими водами і київськими горами пророчо пролунало: « Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков».
Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки старанням благовірного князя Володимира. Апостольське пророцтво збулося, і Київська Русь сподобилася Святого Хрещення. Прийнявши віру з Візантії, єпископи якої ведуть преємство від апостола Андрія, наша Церква також стала його спадкоємицею. З того часу пам’ять святого апостола Андрія Первозванного особливо шанується в нашій Церкві й у нашому народі. Його життєвий подвиг до кінця віків буде взірцем для наслідування всякому, хто шукає справжнього свого призначення на землі.
Первозванний апостол переніс багато страждань і мук від язичників: його виганяли з міст і били. Його побивали камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий продовжував невтомно проповідувати людям про Спасителя. За молитвами апостола Господь звершував багато чудес. Його трудами виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священиків. Мученицька кончина через розп’яття на хресті стала ніби природнім підсумком усього життя святого апостола, його носіння хреста і наслідування Божественного Учителя.
Молитовне предстательство і любов святих до християнського роду невичерпні. Як особливу милість Божу ми сприйняли в 2001 році перебування в Києві чесної Глави святого апостола Андрія, привезену Предстоятелем Еладської Православної Церкви Архієпископом Афінським Христодулом. Зараз наші серця також сповнені радості, тому що ми маємо щасливу можливість доторкнутися до найбільшої святині — святої стопи апостола Андрія Первозванного, яка близько двох тисяч років тому ступала по нашій рідній землі.
Шанування мощей — дуже давня християнська традиція. У вселенському вимірі про шанування Божих угодників свідчить благочестива традиція урочисто переносити їх мощі з одного міста в інше. У строгому розумінні слова не існує «грецьких», «руських» чи «українських» святих. Є святі Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви. Тому іноді для того, щоб відкрити можливість безпосереднього спілкування зі святинею, її урочисто доставляють в інше місто або країну. Це свідчення соборності Православної Церкви і любові, яка пов’язує різні громади, єпархії і Помісні Церкви.
Перебування мощей святого апостола Андрія в Росії, Україні і Білорусії підкреслює також і нерозривність спільних коренів трьох слов’янських народів і вічну цінність традиційної для цих народів культури, що побудована на Православ’ї.
Святий апостол Андрій Первозванний проповідував віру народам, які перебували в полоні ідолопоклонства. В цей час повернення нашого народу до істинної віри, до істинного Богопізнання ускладнено появою великої кількості псевдодуховних псевдохристиянських і відверто неоязичницьких вірувань. Сьогодні особливо насущною стала необхідність повернення до тих духовних традицій, які заснували апостоли і які зберігає донині Православна Церква.
Існує ще один дуже важливий аспект події, яка відбулася. Православній єдності в Україні діями розкольників нанесено глибоку рану, яка потребує зцілення. Перебування мощей апостола Андрія Первозванного у древньому Києві знову засвідчило протидіючим силам істинність нашої канонічної Церкви, Її єдність із усім Вселенським Православним світом.
Перебування на українській землі святої стопи Андрія Первозванного, привезеної з Афонського Свято-Пантелеймонова монастиря, є символом соборної молитви Православної Церкви, яка об’єднує серця віруючих різних країн і народів. Це — свідчення вірності апостольської проповіді і непорушного наслідування Христової віри.

Александр Малинин: «После крещения с меня как будто пелена спала. Я вдруг почувствовал, куда нужно идти и как2

Митрополит Черниговский Антоний. » По глаголу Твоєму…»