Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

06.07.2010. НІЖІН. Триває відродження Пустинно-Рихлівського монастиря

Більше п’яти років тому розпочалося відновлення відомого Свято-Миколаївського монастиря на Чернігівщині. У 2006 році давня обитель відзначила своє 400-річчя.
Мальовничі яри, ліси й переліски, багаті дичиною, з дзеркальними озерами й цілющими джерелами подвижники православної віри облюбували майже 400 років тому. Монастир був заснований у 1666 році чернігівським воєводою Василем Многогрішним на місці Миколаївської церкви, відомої з 1585. Ймовірно, то була церква, а точніше — каплиця, побудована на місці, де з’явилася чудотворна ікона Святителя Миколая.
Згідно з переказом, цю ікону на дереві побачив місцевий пасічник. Образ він відніс додому, проте на ранок ікона знову виявилася на тому ж дереві. Історія повторювалася декілька разів, і незабаром тут була зведена каплиця. Служби в ній проходили двічі на рік — на «зимового» (19 грудня) і «літнього» (22 травня) Миколая.
Перші будівлі обителі були дерев’яні, а з 1743 почали будувати і кам’яні. У 1749 році побудована і освячена церква Федора Стратилата, у 1757 р. — невеликий Миколаївський храм, а в 1754-1760 рр.. — Величний Миколаївський собор. На території монастиря також були печери з каплицею над входом.
Обитель славилася далеко за межами Чернігівщини. Колись її землі з нивами, садами й лісовими угіддями простиралися на більш ніж 30 гектарів. Тут подвизалися понад 300 ченців і послушників. Існував окремий гостинний двір для паломників, трапезна і підсобні будівлі. До підземного комплексу в печерах вела ялинова алея, насаджена братією, які збереглася і донині. Сьогодні ці вікові дерева, здається, сягають самого неба. Зараз про минулу велич нагадують лише руїни монастиря. Обитель була зруйнована вже в післявоєнні роки, коли за наказом безбожної влади був знищений Миколаївський собор. За словами першого насельника обителі — отця Серафима, який досліджував історію монастиря і приводив в порядок хронологію, офіційно обитель була закрита в 1922 р. — відразу після храмового свята. 123 ченця вигнали на вулицю і забрали навіть теплі речі. Чудотворна ікона Святителя Миколи була конфіскована, і на даний момент її місцезнаходження не відомо. У відродженій обителі сьогодні зберігається список чудотворної ікони, виконаний в 1889 році.
Рихлівський монастир також відомий тим, що тут деякий час подвизався і керував хором молодий і талановитий регент Лука Проскура (майбутній старець преп. Лаврентій Чернігівський). При ньому спів у Рихлівському монастирі набув таку популярність і настільки став приваблювати віруючих, що навіть регенти з інших місць спеціально приїжджали послухати хор. Єпископ Чернігівський Антоній (Соколов), об’їжджаючи єпархію, відвідав Рихлівський монастир і залишився дуже задоволений співом. По приїзду в Чернігів владика послав настоятелю розпорядження направити регента Луку Євсейовича в Чернігівський Троїцький архієрейський дім для управління хором. Так, приблизно в 1905 році Лука переїхав у Чернігів, де і минуло все його наступне життя.

Коли перші насельники знову оселилися в обителі, їм навіть не було де ночувати. Згодом келії та трапезну влаштували в колишній школі. Під храм на честь небесного покровителя обителі пристосували один з будинків гостинного двору. Він дуже маленький, тісний, тому під час великих свят, коли стікаються жителі навколишніх сіл, служби проходять під відкритим небом.

На тому місці, де колись з’явилася ікона і звідки починався монастир, ведеться будівництво нового Миколаївського храму. За підтримки місцевої влади тут щорічно з 1997 року організовуються волонтерські табори. Молоді люди, які приїжджають з різних країн, допомогли розчистити ліс і сади, у тому числі монастирську алею, проклали доріжки до озер, відновили джерела з цілющою водою. Волонтери також навели лад на монастирському кладовищі, допомогли археологам відкривати печери. Так православний монастир на Чернігівщині об’єднав і здружив багатьох молодих людей і, хочеться думати, запалив вогник віри в їхніх серцях.