22.07.2008. КИЇВ. Фізика проти пам’яті: чому академік Юхновський проти князя Володимира?

22.07.2008 Церковь и власть

Юрій Дорошенко, для «Главреда»

Важко повірити, але в Українському інституті національної пам’яті, який очолює академік Ігор Юхновський, вважають святого князя Володимира Великого постаттю конфліктною та такою, що ображає релігійні почуття віруючих.
Фахівці цього інституту чомусь вирішили, що за жодних умов в Україні не можна встановлювати офіційним святом День святого князя Володимира – Хрещенням Київської Руси.
І це вердикт структури, яка претендує на монопольне право говорити від пам’яті цілої української нації! Байдуже, що з відповідним клопотанням про запровадження нового державного свята звертаються до держави майже всі традиційні українські християнські конфесії.
Представники Інституту пам’яті так прониклися цим питанням, що навіть оформили свої міркування в окремому листі, який без сумніву заслуговує на громадську увагу, адже він претендує на те, що б на його основі приймалися державні рішення. У документі, відправленому на адресу Кабінету Міністрів України, працівники цієї бюджетної інституції, цілком серйозно твердять: «Надання Дню пам’яті Святого рівноапостольного великого Київського князя Володимира статусу державного національного свята України ображатиме релігійні почуття представників інших конфесій» (Дивіться оригінал документа).
Це без жартів. Тепер уже багатьом нашим співгромадянам стало цікаво, кого це може ображати вшанування засновника української державності, просвітителя та першого євроінтегратора? Можливо, пан Юхновський зі своїми «науковцями» оприлюднить весь список цих принижених конфесій?

Узагалі документ, підписаний академіком Юхновським, надзвичайно цікавий і може цілком претендувати на те, щоб потрапити до колекції казусів. Ось уже з перших рядків його автори ПОВІДОМЛЯЮТЬ (!!!) уряд, що… «внесок князя Володимира в розбудову української державності є надзвичайно великим»! Слава Богу, бо без такого експертного твердження святий і рівноапостольний князь напевно не міг би претендувати на місце у вітчизняній історії.
Далі – більше, цитуємо: «Саме за його (тобто князя Володимира. – Ю.Д.) князювання відбулося хрещення Київської Русі, внаслідок якого вона долучається до цінностей християнської цивілізації, а невдовзі стає її важливим дієвцем. Тому дотепер постать Володимира, якого православною церквою визнано святим, чи не найбільше нею вшановується». Видно, що вживання слова «дієвець», на думку авторів висновку, додає документу архаїчності, а тому для них уже не обов’язково писати «Православна церква» з великої букви.
«Перетворення цього церковного свята на державне, на наш погляд, є лише ознакою політизації релігійного життя, продовженням традиції одержавлення церкви, притаманної московському православ’ю, починаючи з кінця XVII століття», — йдеться у документі. Як у приказці: у городі бузина, а в Києві дядько. Невже, у Грузії, Греції, Польщі й інших європейських країнах, де держава уклала з Церквою конкордат і активно співпрацює, продовжують московську традицію?
Далі очиновлені науковці посилаються на конституційне відокремлення церкви від держави та називають звернення окремих конфесій до державної влади такими, що суперечать Основному Закону країни.
«Крім того, вважаємо, що пропозиція Української православної церкви (московського патріархату) будується лише на прагненні мати нове спільне українсько-російське свято, яке не стане символом національного примирення і може внести розбрат у суспільство», – виносять остаточний вердикт святу на честь великого київського князя Володимира представники Інституту національної пам’яті. Народ у таких випадках каже: застав дурня Богові молитися, то він лоба розшибе. Адже за такою логікою, Інститут пам’яті скоро запропонує українцям відмінити Новий рік, бо у Москві його також кожного року відзначають 31 грудня! Така логіка може ґрунтуватися лише на величезному комплексі меншовартості.
Таким чином, виконуючому обов’язки голови Українського інституту національної пам’яті та члену Вищої церковної ради Української православної церкви Київського патріархату Ігорю Юхновському хотілося б нагадати, що ця релігійна конфесія (яку важко звинуватити у промосковській орієнтації (а особливо її предстоятеля Патріарха Філарета, якого Москва за патріотичну позицію навіть прокляла), на своєму помісному соборі прийняла спеціальне звернення до керівництва держави, де також просить встановити День святого князя Володимира-День Хрещення Київської Руси, державним святом. «Помісний собор підтримує висловлену раніше церковну і громадську ініціативу і просить Вас і уряд сприяти встановленню в день пам’яті рівноапостольного великого князя київського Володимира (28 липня) державного свята – День Хрещення Київської Руси», — говориться у зверненні на ім’я прем’єр-міністра.
За таких умов логічним видається нещодавнє звернення до керівництва країни священного синоду Української православної церкви Московського патріархату з приводу висновку Інституту національної пам’яті. «Зауважимо, що подібна аргументація є штучною та безпідставною, оскільки жодна з релігійних громад України не виступила з критикою ідеї святкування на державному рівні дня пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. Більше того, ця пропозиція нашої Церкви була підтримана найбільшими християнськими конфесіями України та суспільно-політичними лідерами», — пишуть представники УПЦ. З цими словами важко не погодитися, адже, як кажуть, «мух від котлет треба відокремлювати». Ну, не винуватий наш великий князь, у тому, що його шанують і в Москві, яка заснована на 132 роки пізніше від часу його упокоєння!
Також академіку Ігорю Юхновському годилося б ще нагадати слова іншого академіка — Михайла Грушевського, який свого часу писав: «Часи Володимира Святого, або Великого були кульмінаційною точкою процесу будівництва, завершення, так би мовити, механічної еволюції процесу створення стародавньої Руської, Київської держави». А сучасна Україна вважає себе спадкоємицею державницьких традицій Київської Руси. Принаймні всі три всенародно обрані президенти нашої країни про це одноголосно заявляли.
Бо за логікою фахівців із інституту пам’яті, з метою консолідації української нації, необхідно терміново зняти образ великого київського князя з українських грошей. Байдуже, що саме цей князь почав вперше на наших землях карбувати монети. Крім цього, необхідно зрівняти Володимирську гірку, перейменувати Володимирську вулицю та знести пам’ятник Хрестителю у Києві. Що б це нікого не ображало.
Крім жартів, поява таких горе-висновків змушує звернути увагу на проблему існування такої інституції, фаховий рівень та відповідність її працівників. Як стверджують деякі експерти, Інститут пам’яті, давно став конторою для працевлаштування певного галицького угруповання у Києві. Точніше, цю інституцію можна навіть назвати філією Інституту фізики конденсованих систем. Не хотілося б говорити про шановного Ігоря Юхновського, який, як відомо, є серйозним фізиком теоретиком та, безумовно, людиною авторитетною в країні. Біля нього мають працювати фахівці з гуманітарної галузі. Але його перший заступник Олександр Іванків чомусь також фізик – вчений секретар Інституту фізики конденсованих систем НАН України. Зрозуміло, що кожному фізику національна пам’ять потрібна, але чому нею мають займатися на державному рівні саме фізики, а не фахівці-історики? За таких умов, видається, що висновки на теми історії академічних: Інституту історії, Інституту держави і права, Інституту філософії будуть більш фаховими та обґрунтованими. Чи, можливо, Український інститут національної пам’яті дає блискучі висновки з питань фізики конденсованих систем?

http://ua.glavred.info/archive/2008/07/22/124203-9.html

22.07.2008. ОДЕССА. Арестован лидер «Единого Отечества» Валерий Кауров

22.07.2008. КИРОВОГРАД. В епархию прибыл Крестный ход посвященный 1020-летию Крещения Руси