Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

03.11.2004. КИЕВ. Блаженнейший Митрополит Владимир посетит Спасо-Преображенский мужской монастырь с. Княжичи

Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир в день празднования иконы Божией Матери «Всех скорбящих радость» (6 ноября) посетит Спасо-Преображенский мужской монастырь в с. Княжичи Броварского района Киевской области. Богослужение начнется в 8 ч. 30 мин.
ІСТОРИЧНІ СВІДЧЕННЯ ПРО СЕЛО КНЯЖИЧІ І СВЯТО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
Писемні пам’ятки останньої третини дев’ятого століття вже містять відомості про поселення. Село Княжичі у давнину – південна окраїна лівобережних володінь Києво-Печерської лаври. Жителі села належали Києво-Печерської лаврі разом із селами Пухівка, Зазим’я, Погреби, Троєщина, Вигуровщина, Воскресенка та Велика Димерка.
Кожне із сіл – спеціалізований відділок Лаврського земельного господарства. Так, у селах Зазим’я та Погреби вирощувались на зиму овочі, які зберігались у селі Погреби в овочесховищах-погребах. У Пухівці, на затоках Десни, розводилась водоплавна птиця, і заготовлявся пух для Лаври – на подушки. Жителі села Велика Димерка виробляли для Лаври дерев’яне вугілля, випалюючи його. Отже, назви більшості сіл, які входили до Лаврського відділення, визначались їх завданням. Назва села Княжичі і назва одного з його кутків „Дворець” свідчить про перебування в ньому князів в той час. Тоді князівський Дворець розміщувався на східній околиці лісу.Залишки кам’яних підвалів Дворця збереглись і до наших днів. Недалеко від Дворця стояли дві довгі землянки, в яких мешкали монахи. Очевидно, там були зимівки для бджіл, тому що недалеко від цих землянок є урочище, яке до цього часу зберегло свою назву – Пасіка.
Цим землям судилася, багата, насичена визначними подіями історія. Сучасне село Княжичі Броварського району Київської області — це літописний Княжатин, який згадується в 1147 році: «Рушив же він на Альту, а звідти пішов до города Княжатина…» (Мова йде про київського князя Ізяслава.)
Згідно з повідомленням Л. Махновця, на північний захід від села знаходилось руське городище. У 1992 році працівниками Броварського краєзнавчого музею в урочищі Дворець було знайдено уламки кераміки Х/ІІ-Х/ІІІ століть.
На Дворці жили князі, які правили в Києві, а тут полювали на звіра, бо навкруг були великі ліси. На Дворці стояв палац князя, «красивий як церква», а церква була на Селищі. Селище — це район села, звідки і почалося заселення нинішніх Княжичів. Тут також знаходилась церква, яка стояла на Селищі. Дехто із російських істориків ототожнював княжий Дворець із Раєм або Двором князя Юрія Долгорукого. За Києво-Печерським Патериком благовірний князь Микола Святоша, син Давида Святославовича, князя Чернігівського, внук Святослава Ярославовича, князя Київського та Чернігівського, брат Ізяслава та Володимира, якому належали ці місця, прийшов у Києво-Печерську Лавру, прийняв чернецтво і віддав монастирю свої землі й село.
Вперше назва Княжичі згадується в грамоті польського короля Казимира до київського воєводи від 7 липня 1489 року: «Писали до нас старцы Святого Николы Пустынского и били нам челом, абы им дали сельцо за две мили от Києва за Днепром, на имя Княжичи, а поведали нам, што тое сельцо пусто еще за великого князя Витовта, а к тому сельцу неш ничего, только одно озерцо…». Слово «пусто» вживається тут у значенні «нічиє», а оскільки ми знаємо, що Великий Князь Литовський Вітовт (Вітаутас) правив у 1392 -1429 роках, то можемо вважати що Княжичі існували і раніше першої документальної згадки — ще в XIV столітті.
Не виключається, що життя в Княжатині — Княжичах не переривалось протягом багатьох століть від доби Київської Русі до сьогоднішнього дня включно. Поселення знаходиться на кордоні географічних зон Полісся і Лісостепу, а це значить, що в ранньому середньовіччі воно було оточене великим лісом, який був природною перешкодою на шляху і Батиєвих кіннотників і кримських татар. Згадка про давні ліси залишилася в топонімах: Вовковня (колись тут був дубовий ліс), та Корчовка (тут був сосновий ліс). Крім того, з північного заходу Княжатин-Княжичі прикривало велике озеро Свідловщина — на протилежному березі цього озера знаходились Бровари.
У XVIII столітті монастирські селяни Княжич в 1779 році писали: «С прадедов, дедов и отцов находились мы нижайшие монастырские подданые… «.
В 1764 році в селі знаходилось 43 двори, де жило 189 жителів. За даними 1781 року Княжичі входили до складу Бориспільської сотні Київського полку (за адміністративним поділом), тут було 60 хат. Окрім монастирських селян, в Княжичах жили і козаки. Вони мали особисті наділи на державних землях.
За даними Центрального статистичного комітету МВС Росії за 1846 рік «Княжичи составляют село из казенных крестьян», яке знаходилось при Бориспільському поштовому тракту, біля озера Свідловщина. В селі знаходилось 329 дворів з населенням 1552 жителів. В Княжичах у цей час не було ніяких промислових підприємств, не проводилися ярмарки. Був один заїжджий двір з продажем «міцних напоїв».
У Княжичах була церква Преображення Господня, дата побудови якої невідома. В 1885 році до церкви була добудована дзвіниця, про що мається опис та креслення в Чернігівському обласному державному архіві. За даними 1902 року церковно-приходської школи в селі ще не було. В цей час священиком храму Преображення Господня був Михайло Тоцький. Дочка священика Ольга, навчаючись в 1897 році в Чернігівському жіночому єпархіальному училищі, була нагороджена книгою і похвальним листом за відмінні успіхи і поведінку.
Після реформи 1862 року монастирська і державна землі були передані общині. Община періодично проводила переділ землі. Останній з них проводився в 1890 році. В цей час у користуванні селян було близько 3100 десятин землі. Освоєння нових земель йшло шляхом розчищення лісу.
В 30-х роках церква в селі Княжичі була спалена, а ченців заслано на Соловки. В 40-х роках богослужіння було поновлено і проходило в пристосованому для цього приміщенні.
В 90-х роках почалося відродження Спасо-Преображенського чоловічого монастиря. Його намісником став архімандрит Софроній (Шинкаренко), який до цього був настоятелем церкви села Княжичі протягом 10 років.
Восени 1992-го року по благословенню Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України було закладено фундамент Спасо-Преображенського собору.
29 серпня 1996-го року на свято Успіня Божої Матері з Уралу були привезені дзвони.
5 серпня 1999-го року вперше задзвонили церковні дзвони на свято Почаївської Ікони Божої Матері.
Зараз з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира зводиться Іоанно-Предтеченська домова церква з недільною школою в честь святого рівноапостольного великого князя Володимира, келії для проживання насельників та інші господарчі споруди монастиря.
Шостого листопада цього року з архипастирським візитом на храмове свято ікони Божої Матері „Усіх скорботних Радість” прибуде Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, у супроводі Преосвященнішого Августина, архиєпископа Львівського і Галицького; Преосвященнішого Павла, архиєпископа Вишгородського, намісника Києво-Печерської Лаври; Преосвященнішого Митрофана, архиєпископа Переяслав-Хмельницького, керуючого справами Української Православної Церкви. На святі будуть присутні А.А. Засуха, голова Київської облдержадміністрації, керівництво Броварського району і села Княжичі.