19.04.2008. КИЇВ. Відбулося засідання Священного Синоду УПЦ

19.04.2008 Официальная хроника

18 квітня в Синодальному залі Київської Митрополії відбулось засідання Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Його Блаженства, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України. В засіданні Священного Синоду прийняли участь: митрополит Луганський і Алчевський Іоаннікій, митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, архієпископ Хустський і Виноградівський Марк, архієпископ Миколаївський і Вознесенський Пітирим, єпископ Горлівський і Слов’янський Митрофан, архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан, Керуючий справами УПЦ.

Священний Синод прийняв Звернення до повноти Української Православної Церкви з нагоди 1020-річчя Хрещення Русі.

”Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви
з приводу 1020-ліття Хрещення Русі
У 2008 році Українська Православна Церква та український народ відзначають 1020-ліття Хрещення Київської Русі святим рівноапостольним князем Володимиром. Ця історична подія поклала початок на наших землях нової епохи, коли була створена Київська Церква, народився народ із власною свідомістю і благородним духом, сформувалась міцна держава.
Саме Свята Церква, об’єднуючи в живому співіснуванні Божий та земний світи, стала, з одного боку, ковчегом спасіння для всіх поколінь наших співвітчизників, а з іншого —державотворчою основою нашої Батьківщини. Через апостольські й державницькі труди святого князя Володимира та його духовних спадкоємців Київ перетворився на одну з провідних християнських столиць Європи, набув звання «Другого Єрусалима».
Епоха, що почалась із хрещенням Русі, не завершилась й зараз, яких би випробовувань не зазнавали наша Церква і наш народ упродовж століть і до цього часу. Українська Православна Церква є правонаступницею тієї Церкви, що була заснована на Київських пагорбах за князя Володимира, — саме до неї повною мірою відноситься визначення «Церква Володимирового хрещення». Наш народ також ще не втратив своїх християнських коренів і наступництва щодо наших предків, які ввійшли у священні води Дніпра, щоб отримати нове життя в єднанні з Богом.
Володимирове хрещення залишається надзвичайно актуальним для нашого народу, оскільки воно є тим орієнтиром, що здатний допомогти і українському суспільству, і українській державі подолати кризи, які вони наразі переживають. Справді, наше суспільство розділене, а держава знесилена внутрішніми чварами та політичними протистояннями. Це позначається і на релігійному житті України, яка несе в собі як пухлину атеїстичний спадок часів радянського режиму, коли християни, що сповідають одну віру, не належать до єдиної Церкви, на тлі чого зростають різноманітні харизматичні рухи, що дедалі більше розділяють наше суспільство. Вихід з цих криз один – повернення до Володимирового хрещення, яке створило єдину Церкву, об’єднало народ і стало основою для розбудови міцної держави.
Саме тому ми від повноти Української Православної Церкви, яка є правонаступницею Церкви Київської Русі, спрямовуємо наше звернення, передусім, до всіх її вірних чад — аби вони єдналися навколо своєї церковної ієрархії; також до наших братів і сестер, що через різні обставини залишились за межами канонічної Церкви – аби вони повернулись до її спасенної огорожі; до нашого суспільства – щоб воно згадало про ті духовно-етичні цінності, які наші пращури отримали через хрещення; до політиків і державних діячів – аби вони мали взірцем таких державних діячів як святий князь Володимир.
Користуючись нагодою святкувань, Церква закликає як державні, так і громадські інституції до співпраці в усіх сферах, де це можливо, заради покращення духовного стану та матеріального положення народу. Площина співпраці Церкви й держави в цьому напрямку надзвичайно велика. Це миротворчість на міжнародному та громадянському рівнях, сприяння порозумінню та співробітництву між співвітчизниками, турбота про збереження моральних засад, розвиток духовності та культури, духовно-патріотичне виховання, справи милосердя, соціальна взаємодопомога, розвиток спільних гуманітарних програм та багато іншого.
Ознакою конструктивної співпраці Церкви і суспільства, Церкви і держави можуть стати такі рішення як встановлення державного святкування пам’яті святого князя Володимира 28 липня, про що вже неодноразово клопотала Українська Православна Церква. Також пропонуємо, щоб до нової редакції Конституції України була внесена згадка про християнські корені буття українського народу. Ці рішення держави стануть свідченням визнання ролі Володимирового хрещення в історичному бутті нашого народу й кроком на шляху до консолідації нашого суспільства.
Щоб нагадати українському суспільству про цінності, які принесло із собою Володимирове хрещення, підкреслити їх актуальність і для сьогодення, Українська Православна Церква започаткувала комплекс заходів, пов’язаних із святкуванням 1020-ліття цієї визначної події. У рамках цих заходів планується проведення хресних ходів, науково-практичних конференцій, концертів тощо. Цій події присвячене відновлення та факсимільне видання Пересопницького Євангелія — однієї з найдорожчих духовних святинь нашого народу, яка буде представлена і широкому українському загалу, і світовій спільноті.
Цього року ми відзначатимемо 900-ліття прославлення в сонмі святих преподобного Феодосія Печерського і 20-ліття відновлення чернечого життя у Києво-Печерській Лаврі. Нарешті, невипадково саме в рік 1020-ліття хрещення розпочалось будівництво кафедрального собору нашої Церкви на честь Воскресіння Христового. Таким чином, у рамках святкувань 1020-ліття Хрещення Русі поєднуються історія і сьогодення, події сивої давнини і сучасна історія України та її Церкви.
Доленосний ювілей Хрещення Київської Русі спонукає усіх нас до соборної молитви, піднесення благоговійної подяки Подателю усіх благ Господу за Його нескінченні благодіяння та милості. Маючи велике духовно-патріотичне значення, ця подія є приводом до осмислення усієї вітчизняної історії як втілення в бутті нашого народу євангельських ідеалів, подвиг постійного подолання гріха заради набуття святого покликання (2 Тим. 1: 9). Ювілей Хрещення Київської Русі має стати подією великого об’єднавчого значення. Він повинен засвідчити про те, що існують одвічні цінності, які згуртовують усю нашу велику родину, нашу народну спільноту, батьком і державотворцем якої є святий рівноапостольний князь Володимир.”

Було затверджено Орден Української Православної Церкви „1020-річчя Хрещення Русі”.

Синод заслухав рапорт митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона, відповідального перед Священним Синодом за хід робіт по будівництву Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового м. Києва про зміну кандидатури генерального проектувальника та ескізного проекту Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового м. Києва та благословив представлений архітектурною майстернею „ВІСАК” ескізний проект Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового м. Києва для оформлення відповідної документації.

Згідно рапорту єпископа Бориспільського Антонія, вікарія Київської Митрополії, Голови Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ про затвердження складу комісії та Положення про Богословсько-канонічну комісію при Священному Синоді УПЦ Синод затвердив Положення про Богословсько-канонічну комісію при Священному Синоді УПЦ та наступний склад Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ:
1) єпископ Бориспільський Антоній, вікарій Київської Митрополії, Ректор КДА і С – голова комісії;
2) архієпископ Львівський і Галицький Августин;
3) єпископ Кременчуцький і Хорольський Євлогій – заступник голови;
4) ігумен Кирил (Говорун), викладач Київської Духовної Академії — секретар комісії.
5) ігумен Нестор (Соменок), професор Київської Духовної Академії.
6) ігумен Клімент (Вечеря), проректор Київської Духовної Академії і Семінарії;
7) протоієрей Володимир Савєльєв, доцент Київської Духовної Академії.
8) ієрей Миколай Данилевич, викладач Київської Духовної Академії і Семінарії.
9) хроненко І.В., викладач Київської Духовної Академії.
10) базаринський І.Г., викладач Київської Духовної Академії і Семінарії.

Для поліпшення видавничої діяльності Української Православної Церкви Синод ухвалив:
1. Відновити Видавничий відділ Київської Митрополії як окрему Синодальну установу Української Православної Церкви, з функціями видання неперіодичної літератури.
2. Перейменувати Видавничий відділ Київської Митрополії на Видавничий відділ Української Православної Церкви.
3. Покласти на Видавничий відділ Української Православної Церкви функції координації регіональних та інших церковних видавничих програм.
4. Доручити Видавничому відділу Української Православної Церкви у співпраці з Київською Духовною Академією та Богословсько-канонічною комісією при Священному Синоді Української Православної Церкви здійснення обов’язкової богословської та літературної експертизи видань, що пропонуються до друку з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви.
5. Призначити керівником Видавничого відділу Української Православної Церкви протоієрея Володимира Савельєва.

Священний Синод благословив створення Синодального відділу УПЦ „Місія „Церква і культура” та призначив його головою настоятельку Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря м. Одеси ігуменю Серафиму (Шевчик).

З метою вдосконалення інформаційної політики Української Православної Церкви Синод ухвалив:
1. Підпорядкувати всі загальноукраїнські офіційні ЗМІ Української Православної Церкви Синодальному відділу «Місія духовної просвіти», на який покласти функції редагування та випуску цих ЗМІ, координації редакційних політик неофіційних та регіональних церковних ЗМІ, співпрацю зі світськими ЗМІ. У зв’язку з цим здійснити відповідну внутрішню реорганізацію Синодального відділу «Місія духовної просвіти».
2. Включити до складу Синодального відділу «Місія духовної просвіти» Прес-службу Української Православної Церкви.
3. Загальноукраїнськими офіційними ЗМІ Української Православної Церкви вважати: інтернет-сторінку «Українська Православна Церква», що має адресу http://orthodox.org.ua, газету «Церковна православна газета» і журнал «Православний вісник». Перелік цих ЗМІ може бути розширений.
4. Вилучити з числа функцій Синодального відділу «Місія духовної просвіти» такі, що пов’язані з виданням неперіодичної літератури, передавши їх Видавничому відділу Української Православної Церкви.

Рішенням Синоду було відновлено роботу Відділу Зовнішніх Церковних зв’язків Української Православної Церкви, вилучивши його зі складу Управління справами УПЦ. Головою Відділу Зовнішніх Церковних зв’язків Української Православної Церкви призначено ігумена Кирила (Говоруна).

Відносно застосування церковних стягнень Правлячими архієреями УПЦ до кліриків своїх єпархій, Синод ухвалив, що Правлячі архієреї за певні порушення церковно-дисциплінарних норм мають право застосовувати церковні стягнення до кліриків своїх єпархій аж до заборони у священнослужінні. Рішення про позбавлення кліриків священного сану приймається Священним Синодом на підставі Рапорту Правлячого архієрея.

Священний Синод звільнив ігумена Климента (Вечерю) з посади намісника Спасо-Преображенського чоловічого монастиря с. Нещерів Обухівського району Київської області. Намісником цього монастиря було затверджено архімандрита Іону (Черепанова) за сумісництвом.

Згідно рапортів митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона:
– настоятелькою Свято-Іверського жіночого монастиря, що в місті Донецьку, затверджено монахиню Михаїлу (Шевченко) з возведенням її в сан ігумені та возложенням наперсного хреста за посадою;
– настоятелькою Свято-Миколаївського жіночого монастиря, що в с. Микільське Волновахського району Донецької області, затверджено монахиню Анну (Морозову) з возведенням її в сан ігумені та возложенням наперсного хреста за посадою.

Згідно рапортів єпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора:
– намісником чоловічого монастиря на честь Святого великомученика Пантелеімона, що в с. Осой-Кам’янка Іршавського району Закарпатської області, затверджено ієромонаха Євфимія (Стрипського) з возведенням його в сан ігумена;
– намісником чоловічого монастиря на честь Казанської Ікони Божої Матері, що в с. Тишів Воловецького району Закарпатської області, затверджено ігумена Корнілія (Маскаля) з возведенням його в сан архімандрита.

Синод благословив відкриття чоловічого монастиря на честь Ікони Божої Матері „Живоносне Джерело” в м. Бориспіль Київської області, Свято-Стефанівського жіночого монастиря в с. Степанівка Олександрівського району Донецької області, а також Свято-Іоанно-Предтечинського чоловічого монастиря в с. Велика Калинівка Хмельницької області, намісником якого затверджено ігумена Іова (Невідомського).

Прийнято рішення про відкриття Львівських Богословських курсів, Ректором яких призначено протоієрея Николая Баранова.

На прохання єпископа Ніжинського і Батуринського Іринея змінено титул правлячих архієреїв Ніжинської єпархії на „Ніжинський і Прилуцький”.

Священний Синод включив до складу Бердянської єпархії Приазовський і Акімовський райони Запорізької області, вилучивши їх зі складу Запорізької єпархії.

Заслухавши доповідь Керуючого справами Української Православної Церкви архієпископа Білоцерківського і Богуславського Митрофана, про звернення, яке поступило від пана В.В. Каурова (текст наводиться нижче), Синод ухвалив:
1. Схвально прийняти звернення пана В.В. Каурова як знак його примирення з Церквою.
2. Рекомендувати змінити назву громадської організації «Союз православних громадян України» на таку, яка б відбивала громадський, а не церковний характер цієї організації.
3. Закликати всі мирянські організації, які діють з благословення ієрархів або Предстоятеля Української Православної Церкви, здійснювати свою місію у повній відповідності до Статуту про управління Української Православної Церкви, власних статутів, та у послуху до церковного священноначалія, від якого вони отримали благословення на свою діяльність.

«Ваше Блаженство!
Прошло уже 4 месяца с момента проведения Архиерейского Собора и принятия Резолюции относительно деятельности СПГУ. Как известно, некоторые аспекты его деятельности Собор осудил. С тех пор прошел Рождественский Пост, Святки, приближается к концу Великий Пост. Достаточно времени, чтобы осмыслить происшедшее. С течением времени стало очевидно, что Резолюцию Собора нужно рассматривать как духовный пластырь для уврачевания тех негативных явлений, которые возникают в церковном обществе. К сожалению, реальность церковно-государственных отношений на Украине такова, что нам, верным чадам Церкви, часто приходиться подниматься на ее защиту. На протяжении многих лет, организации, входящие в состав СПГУ, неоднократно выступали в защиту попираемых прав верующих УПЦ в различных регионах Украины: Киеве, Одессе, Остроге, Святогорске, Харькове, Полтаве, в Крыму, Чернигове и др. Мы горячо любим Святую Матерь Церковь и всегда готовы были прийти на помощь верующим. Наверное, в пылу этой борьбы, мы не всегда правильно выстраивали свою тактику и не всегда пользовались такими словами, из-за которых бы нельзя было обвинить церковное сообщество в излишней политизации.
Никто не может игнорировать мнение Архиерейского Собора. Это дал понять в своем ответе Председатель Церковного суда УПЦ Владыка Онуфрий. Тем более, кое-что в нашей работе было такое, что нам следовало изменить и прислушаться к мнению архиереев. Например: тон наших выступлений, которые можно истолковать как таковые, которые произносятся от имени Церкви, или неосторожные эпитеты, личные оскорбления, которыми мы могли наградить политического деятеля, который, по нашему мнению, осуществляет антицерковную деятельность. Мне не раз Владыка Агафангел говорил, что высказываться надо осторожней, ибо потом все недовольные апеллируют к нему с просьбой «унять» нас. Такая же ситуация с Предстоятелем Церкви: мы что-либо резко скажем, а жалуются Вам. По сути, мы были правы, а иной раз, по форме выражения своего мнения — нет.
Как показало время, точка зрения архиереев в отношении политической деятельности мирян также достойна осмысления. На мой взгляд, общественно-политическая деятельность мирян и создаваемых ими общественных объединений, должна строиться на основании Основ Социальной Концепции Русской Православной Церкви, где этот вопрос детально прописан. Чтобы не было перекосов в работе на данном направлении, необходимы постоянные консультации со Священноначалием, что до сих пор происходило довольно не регулярно.
Ваше Блаженство,
Считаю необходимым сказать, что для нас УПЦ — неотделимая часть РПЦ и епископат в нашей Церкви един. Мы понимаем, однако, что есть различные мнения и подходы к разным проблемам, касающихся жизнедеятельности Церкви, построения ее отношений с государством, а также, к внутрицерковному диалогу по вопросам устроения самой УПЦ. Мы понимаем, что Украина неоднородна, также неоднородны и взгляды на будущее Церкви и страны, епископата, духовенства и паствы УПЦ. По-разному его видят в Галичине, на Волыни или в Слобожанщине, Донбассе, Новороссии, в Крыму. Отличаются и наши взгляды на будущее Церкви и Украины от взглядов некоторых епископов, священников, мирян. Отличаются наши взгляды и на роль мирян в жизни Церкви и государства от взглядов части церковного сообщества. Для решения этих вопросов нужен спокойный церковный диалог.
Ваше Блаженство! Милостивый отец!
Я сожалею, что Вы, как Предстоятель Украинской Православной Церкви, человек с признанным во всем православном мире авторитетом, из-за нашей запальчивости тяжело пережили эти неприятные месяцы.
Жаль, что такой диалог начался только сейчас и мы успели сказать много колкостей. Я человек верующий, и за каждой Литургией слышу: «Блаженни миротворцы, яко тии сынови Божии нарекутся…» Это для меня не пустой звук, поэтому, считаю необходимым сделать шаги для преодоления непонимания и наладить со Священноначалием конструктивный диалог, постоянные консультации и сотрудничество.
Мы остаемся на своих основных идеологических позициях, но при этом, мы хотим спокойно работать на общее для нас благо Церкви, соразмеряя наши действия с руководством Церкви.
Мы, за единство Церкви под омофором Святейшего Патриарха Московского и всея Руси и за внутрицерковное согласие, которое еще надо вымолить и изрядно потрудиться.
Мы чаем вместе с Вами, Ваше Блаженство, встретить Святейшего Патриарха Алексия Второго на Украине в состоянии мира и спокойствия между клириками и мирянами епархий нашей Матери Церкви.
Мы готовы нести послушание в той деятельности, которую определит нам Священноначалие Украинской Православной Церкви и продолжить работу непосредственно под омофором Вашего Блаженства.
С глубоким почтением и уважением, испрашивая Ваших святых молитв, Вашего Блаженства смиренный молитвенник, Сопредседатель Союза Православных граждан Украины Валерий Кауров».

Синод ухвалив відмовитись від участі єпископату та кліриків УПЦ у виборах в місцеві органи самоврядування всіх рівнів з міркувань пастирського характеру та благословив налагодити системне співробітництво з впливовими політичними партіями та блоками для захисту церковних інтересів в місцевих органах влади.

– Священний Синод заслухав рапорти Голови Синодальної комісії по канонізації святих УПЦ архієпископа Криворізького і Нікопольського Єфрема та ухвалив наступне:
– матеріали по канонізації Митрополита Тобольского Павла (Конюскевича) і Митрополита Київського і Галицького Філарета (Амфітеатрова) направити на розгляд Його Святості, Святішого Алексія ІІ, Патріарха Московського і всієї Русі для подальшого прославлення і загальноцерковного шанування;
– благословив причислення до лику місцевошанованих святих Кременчуцької єпархії колишню настоятельку Козельщанського Різдва Пресвятої Богородиці жіночого монастиря ігуменю Олімпіаду (Вербецьку) (+2. 06. 1938 р.);
– благословив причислення до лику місцевошанованих святих Одеської єпархії священика Феодосія Левицького (+22. 03. 1954 р.);
– благословив причислення до лику місцевошанованих святих Сімферопольської єпархії Архієпископа Таврійського Гурія (Карпова) (+17. 03. 1882 р.);
– благословив причислення до лику місцевошанованих святих Херсонської єпархії архімандрита Варсонофія (Юрченка) (+17. 10. 1954 р.);
– благословив причислення до лику місцевошанованих святих Київської єпархії засновницю Свято-Введенського монастиря м.Києва монахині Димитри (Єгорової) (+9. 03. 1878 р.);
– благословив причислення до лику місцевошанованих святих Миколаївської єпархії священика Сергія Штенка та мирян Прохора Бунчука і Кирила Приймака, які прийняли мученицьку кончину в роки гонінь на Святу Церкву.

21.04.2008. ДОНЕЦК. Вышел апрельский номер детского познавательного журнала «Шишкин Лес»

В Священном Синоде УПЦ