Отчет доклады

01.02.2008 archive, Вестник №77, События

Архієпископ Житомирський и Новоград-Волинський Гурій

Ваше Блаженство, Ваше Високопреосвященство, Ваші Преосвященства!
Як відомо з історії нашої батьківщини, характерною рисою українського народу, яка визначає його менталітет, є православна віра, а відповідно, звідси, і його неагресивна вдача. Це пішло ще з часів рівноапостольного князя Володимира, який заповідав ніколи не нападати першим. Традиційно наше воїнство було християнським, і тому мужність у серці воїна-захисника завжди перепліталась із християнською любов’ю, утворюючи високе почуття патріотизму.
Найвищою з чеснот цього мужнього почуття є жертовність. Немає більше від тієї любові, як хто покладе душу свою за ближніх своїх, – говорить Господь. Саме любов спонукає людину на жертви, змушує забувати про себе заради близьких, саме вона була тією рушійною силою, котра змушувала наших предків іти на бій із ворогами, захищаючи свою сім’ю, свою Вітчизну. Любов не може стримуватися в собі, вона повинна виливатися назовні. Любов змушує жертвувати своїм життям заради товаришів по зброї, заради своєї Батьківщини, тому що така її властивість.
Найвищим прикладом жертовної любові для православного воїна є Господь наш Іісус Христос. Будучи Сином Божим і перебуваючи в божественній славі, Він залишив Свій прекрасний світ і, спустившись на грішну землю, розділив з нами наші тягарі та скорботи. Він страждав, щоб позбавити від страждань. Він помер, щоб нам дарувати життя. «Він доказує Свою любов до нас тим, що коли ми були ще грішниками, Христос
помер за нас,… коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирені, – спасемося життям Його” (Рим. 5, 8-10). Маючи приклад такої великої жертви, християнство постійно закликає забути про егоїзм, про користолюбство та стати достойними послідовниками Спасителя.
Але як же тоді любов поєднується із вбивством людини на війні? Війна є фізичним проявом прихованої духовної недуги людства – братовбивчої ненависті. Війни супроводжують всю історію людства, тому що «весь світ лежить у злі» (1 Ін. 5, 19). Причина цього, як і зла в людині взагалі, – гріховне зловживання людиною Богом даної свободи, „бо з серця сходять злі помисли, убивство, прелюбодіяння, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула” (Мф. 15, 19). Визнаючи війну злом, Церква все ж таки не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо мова йде про захист ближніх і відновлення попраної справедливості. Тоді війна вважається небажаним, вимушеним актом.
Православ’я в усі часи ставилося із якнайглибшою пошаною до воїнів, які ціною власного життя зберігали життя і безпеку ближніх. Багатьох воїнів Свята Церква причислила до лику святих, враховуючи їх християнські чесноти й відносячи до них слова Христа: «Немає більше від тієї любові, коли хто покладе життя своє за друзів своїх» (Ін. 15, 13). Ось тому християнське воїнство захищає ближніх своїх, щоб вороги не завдали їм, нашим співгромадянам, ні фізичної, ні духовної шкоди. Наші воїни зі зброєю в руках оберігають Святу Церкву, охороняють свою Вітчизну. Ось ті дорогоцінні застави, за які до останньої краплини крові б’ються воїни, ось ті «други», за яких, по євангельській любові, покладають вони «душі свої».
Господь знає, як важко йти проти очевидного, як важко долати свої нижчі інстинкти, і тому, допомагаючи нам побороти недобрі відчуття до ворогів, Він заповідає нам молитися за них. Молитва несе в собі величезну духовну силу. По-перше, вона допомагає переборювати свої недобрі відчуття, які штовхають нас у безодню злоби. По-друге, молитва за ворога
може допомогти і йому одуматися, усвідомити свою помилку і стати на спасительний шлях. Таким чином, рятуючи його і себе, ми візьмемо участь у великій справі спасіння людства, ради якої зійшов на грішну землю Господь наш Іісус Христос. Отже, переборовши свої недобрі почуття й жертвуючи вигодою та благополуччям, ми виявляємо любов до інших і тим самим стверджуємося у величному почутті патріотизму – любові до Батьківщини.
Патріотизм — це, перш за все, усвідомлення землі як своєї рідної домівки, це усвідомлення себе відповідальним за цю землю, за її добробут, це усвідомлення себе в живій історії рідного краю. Це, нарешті, й усвідомлення себе в ряду поколінь, що населяли цю землю. Це також формування готовності не просто пробачити помилки батькам і дідам, а спокутувати їх своїм життям. Останнє можна назвати виправленням хибного шляху сім’ї і народу загалом. Християнський патріотизм не базується на ненависті до інших народів, а прокладає шлях у душах людських до найбільшої перемоги – перемоги добра над злом.
Саме такі духовні якості, які є складовою патріотизму, всіляко прагне розвивати Українська Православна Церква в серцях підростаючого покоління через діяльність Синодального відділу у справах молоді, молодіжних відділів єпархіальних управлінь, учасників скаутського руху, православних слідопитів, молодіжних православних козацтв. Громадські організації скаутського руху за участю духовенства Української Православної Церкви виховують у молоді духовну стійкість та інтелектуальну розважливість. Це досягається шляхом вивчення історії своєї віри, шляхом знання мови, світової музичної культури, літератури, туризму. Основні принципи їх діяльності: церковність, відвертість, довіра. Мета існування православних скаутських організацій України – викликати у дитини відчуття благоговіння й здивування перед красою світу, наповнити її життя вищим сенсом і допомогти знайти себе у служінні Богові, ближнім та Вітчизні. Воцерковлення відкриває дитині мові горизонти буття, а навички слідопита виробляють почуття власної відповідальності та допомагають жити.
Членом православних скаутських організацій України може стати молода людина віком від 7 років і старше, яка приймає морально-патріотичні вимоги до учасника руху. Це, насамперед, – віра, вірність, правдивість, допомога ближнім, братерство, слухняність, працьовитість, скромність і т. п. Нерідко православні скаутські організації мають прапори, освячені установленим у Православній Церкві чином. Протягом навчального року для скаутів організовуються теоретичні та практичні заняття, програма яких поєднує світові й вітчизняні традиції скаутизму. Такі заняття доповнюють освітню й виховну роботу системи освіти та сім’ї. Влітку для скаутів організовуються навчально-тренувальні табори, місця для яких обираються далеко від населених пунктів, на природі і, по пріоритету, поблизу православних монастирів та інших святинь. Для участі в таких таборах запрошуються діти та молодь зі всіх регіонів України, а іноді навіть із сусідніх братських держав. Комплекс виховної роботи з молоддю, що проводиться православними скаутськими організаціями України, направлений у тому числі й на протистояння агресивному шовінізму та духовному сепаратизму, які останнім часом все частіше виряджаються в тогу патріотизму й любові до Батьківщини, намагаючись підмінити їх собою.
Підвищенням рівня військово-патріотичного виховання молоді та її готовністю до захисту рідної землі займається також козацький молодіжний рух в Українській Православній Церкві. Великий відсоток українських козаків – це молодь до 30 років, вихована в дусі патріотизму й любові до Вітчизни. Православна Церква виявляє справжню зацікавленість у кожній молодій людині як в особистості, яка бачить у Церкві опору й утіху в життєвих труднощах і яка тут знаходить радість людського спілкування.
Козацькі рухи в Україні, котрі є наступниками нашого славного козацтва не тільки за формою, а й за духом та змістом, бачать свою високу мету не лише у служінні земній Вітчизні, а й у служінні Церкві – канонічній Православній Церкві України. У зв’язку зі складною конфесійною ситуацією в деяких регіонах, у структурах патріотичних козацьких рухів організовуються групи швидкого реагування для захисту храмів від захоплення розкольниками. У разі потреби православними козаками проводяться суспільно-резонансні акції та мітинги по захисту канонічного Православ’я. Також організовується інформаційна підтримка Української Православної Церкви на інтернет-сайтах, у пресі та інших ЗМІ. Крім цього, православні патріотичні козачі рухи України організовують дитячо-молодіжні православно-патріотичні клуби, в програмах яких – історія Батьківщини, туризм, стройова підготовка, початки військової справи.
У нашому столітті з його передовими розвиненими технологіями особливо необхідний православно-патріотичний рух молоді. Адже зараз цифрове спілкування замінює живе. Інтернет, мобільний зв’язок хоча й зближують відстані, але при такому спілкуванні втрачається зовнішній виховний момент, при якому в людині формується етика поведінки. Тому в православних молодіжно-патріотичних організаціях підростаюче покоління, спілкуючись із однолітками-однодумцями, під чуйним керівництвом духовних наставників отримує духовно сформований світогляд на такі поняття, як патріотизм, віра, відповідальність, моральність. І в той же час молоді люди за допомогою спілкування краще пізнають себе, розуміючи, що їх духовна досконалість нерозривно пов’язана з таким поняттям, як обов’язок перед батьками та Вітчизною. Все це заохочує молоду людину до вивчення історії рідного краю, історії своєї Вітчизни, усвідомлюючи вирішальну участь Промислу Божого у влаштуванні земних шляхів кожної людини, сім’ї, роду та всієї України.

Звернення
делегатів І Всеукраїнського православного Олександро-Невського молодіжно-патріотичного з’їзду до молоді України

Ми, делегати Всеукраїнського православного Олександро-Невського молодіжно-патріотичного з’їзду, що зібралися в столиці нашої Батьківщини — колисці святого Православ’я місті Києві, звертаємося до всіх наших ровесників і співвітчизників. Звертаємося із закликом гуртуватися навколо ідеї патріотизму та любові до своєї рідної землі, із закликом до активної участі у справі розбудови нашої України, а відтак і свого майбутнього. Саме від нас залежать ті зміни, на які очікує суспільство, втомлене від навали гріховної ідеології, що панує у світі. Ми, молоді, маємо дієво довести своє бажання жити у вільній державі, побудованій на підвалинах святих Євангельських заповідей та вічних принципах християнської моралі. Всім нам, незалежно від релігійних чи політичних переконань, потрібно добре усвідомити історичну відповідальність, котра покладена на сучасну молодь. Ми живемо в умовах постійного вибору між добром та злом. Наслідки цього вибору будуть визначати перспективу в далекому майбутньому, яке колись стане сучасністю для тих, хто сьогодні є молодим.
Молодіжний козацький і скаутський рух має на меті згуртувати всіх небайдужих до долі своєї Батьківщини людей. Дух альтруїзму й любові до ближнього, що властиві кожному козаку та скауту, може стати джерелом відродження навколишнього світу. Ідеологія наших організацій спрямована перш за все на зміну самого себе, і вже через це – на зміну всього суспільства, невід’ємними членами котрого ми є.
Нашим спільним зібранням ми хочемо засвідчити всій молоді України, що лише Бог є джерелом справжнього повноцінного життя і тих змін, котрі можуть врятувати людство від страшних наслідків гріха. Саме тому молодіжний козацький та скаутський рух утверджується на засадах Православної віри та свідомості, які є невід’ємними рисами нашого народу. Ми стверджуємо, що Православ’я не лише в минулому відігравало велике значення в історії нашої Батьківщини, але і сьогодні надихає молодь до високих прагнень, які не обмежуються вузькими особистими інтересами.
Тому закликаємо всіх молодих людей дбайливо ставитися до історії нашої країни. Дослідження духовних витоків свого народу є справою честі кожного громадянина та патріота своєї Вітчизни. Історія України навчає цінувати Православну віру і лише в ній вбачати зміст багатьох подій як у далекому минулому, так і сьогоденні. Разом з тим всі делегати з’їзду висловлюють категоричний протест політиці насадження серед молоді різноманітних тоталітарних культів та вірувань, котрі є загрозою не лише для психічного і духовного стану людини, але й для національної свідомості. Також ми протестуємо проти розповсюдження в нашому суспільстві ідей ксенофобії, шовінізму та національної нетерпимості, які маскуються останнім часом під виглядом патріотизму та любові до Батьківщини.
Усвідомлюючи важливе значення духовної складової кожної людини, ми закликаємо молодь цінувати вічні чесноти любові та чистоти і не піддаватися шаленому натиску пропаганди розпусти й аморальності. Прогресивна молодь має своїм особистим прикладом засвідчити зневагу до таких порочних явищ у житті суспільства, як куріння, пияцтво та наркоманія. Закликаємо молодих українців слідувати нашому прикладу й прагнути проводити здоровий спосіб життя.
Віримо, що Господь, Який зібрав нас сьогодні для обміну досвідом та спільного об’єднання зусиль у справі духовно-патріотичного руху, допоможе сучасній молоді зробити вірний життєвий вибір, укріпить у боротьбі зі злом і надихне до самовідданої праці на благо майбутнього України.
м. Київ, 5-6 грудня 2007року

Олександр Яровий: БЕЗСМЕРТНИЙ ГІСТЬ – ХРИСТОС

Хиротонии новых епископов