Комментарии участников конференции

01.07.2004 archive, Вестник №34, События

КОММЕНТАРИИ УЧАСТНИКОВ КОНФЕРЕНЦИИ

Олена Ліщинська, кандидат психологічних наук, Інститут соціальної та політичної психології АПН України:

— Я очікувала зустріти тут однодумців й почути, як до даної проблеми ставляться люди, які безпосередньо стикаються з проблемою психологічного насильства. Я побачила людей, які б могли юридично вплинути на дану ситуацію й розробити якісь реальні кроки. Для мене було дуже приємно почути доповідь співробітника СБУ. Оскільки я серйозно займаюсь проблемою деструктивного впливу тоталітарних культів і пишу на цю тему докторську дисертацію, виникає таке враження, що я знаю про це більше ніж говориться, або навпаки, говорять те, що я вже знаю. Та проблему все одно потрібно вирішувати.
— На якому рівні можлива співпраця Церкви і психологів у справі спільної боротьби з тоталітарними релігійними культами?
— На даному етапі я бачу в Україні спільну співпрацю саме в розробці законів на основі експертиз. У нас не стоїть питання про те, яка віра краща і у що вірити, а питання стоїть в тому, що хтось, користуючись беззахисністю пересічних громадян, втягує їх в деструктивні процеси і наносить непоправну шкоду здоров’ю. Прикро, коли людина прагне задоволення своїх духовних потреб, а врешті-решт попадає в «душевне рабство». Гадаю, що сьогодні перед державою, освітніми закладами і релігійними установами стоїть одне завдання — допомогти людині бути дійсно вільною, підтримати її настільки, щоби вона, сповідуючи релігію, почувала себе добре.
— На вашу думку, що найбільше перешкоджає дати гідну відсіч деструктивним культам?
— У першу чергу — нерозуміння проблеми держчиновниками. Я була присутньою на конференції в Києво-Могилянській академії на тему «Експорт релігій. Американські релігії в Україні». Там виступали фахівці з Інституту філософії та релігієзнавці. На мій подив, усі вони одноголосно говорили про користь експорту релігій в Україну. Я була шокована. Це мені зараз болить, тому що, як би там не було, людська психіка і психіка культури є цілісними. Будь-які експерименти та пересаджування є болісною справою не тільки для рослин, але й для людської психіки. Тому бажано, щоб усе це у нас розвивалось «екологічно».
Іншою справою є розкол у Православній Церкві. Я зовсім не розуміюсь на богословських аспектах даної проблеми, але сама не раз мала змогу переконатись у тому, яку шкоду він наніс нашому суспільству. Цей розлад повернув багатьох людей «шукати правду» в іншому місці. Гадаю, що ті, котрі вчинили розкол, зовсім не задумуються про наслідки.
— На конференції багато говорилося про те, що спільними зусиллями представників Церкви та науки можна вирішити цілий ряд питань. Як ви бачите перспективу такої співпраці, коли навіть серед людей науки — психологів та релігієзнавців — не можна дійти консенсусу?
— Сьогодні доповідачу, котрий запропонував створити подібну комісію, хтось задав питання: «Чи відомі випадки в історії, коли подібна комісія що-небудь вирішила?» Гадаю, що ніхто нічого подібними методами не досягнув. Я взагалі за природній розвиток подій. Нам потрібно виходити з того, що вже є. У нас є певне юридичне поле. І у вирішенні даного питання кожен повинен виконувати свої обов’язки. Якщо хочуть саєнтологи багато грошей, юридичним планом виставити їм «належний» рахунок. Сектанти відчепляться від дітей і тоді, коли батьки подадуть на них скаргу в суд.
Свого часу батьки могли запитати у дитини, чи вона сита або ж голодна, чи у школі або колективі її поважають чи ображають. На сьогодні ми вступили в нову епоху, де неймовірно важливим став третій фактор — духовність. Якщо батькам сьогодні не буде цікаво, чим живе їхня дитина, то знайдеться якийсь дядько чи тітка, який її необмінно «вкраде», затягне або в деструктивний культ, або в наркоманію. Сучасні умови життя вимагають від людини більшої уваги до питань духовності. Щоб забезпечити нормальний духовний розвиток, кожному потрібно належно виконувати власну роботу. Своя місія є і у православних священиків, які також знають, що їм робити. Тому я не прибічник всяких комісій, але експертизу обов’язково повинні дати і юристи, і священнослужителі, і державні чиновники. А той, кого це зацікавить, зможе зробити належні висновки.
Фрідріх Грісс, віце-президент F.E.C.R.I.S., (Австрія):
— Я дуже задоволений, що ми зібрались на конференції у Києві і що багатьох турбує ця проблема. На конференції дуже часто говорилось про релігію. На нашу думку, тобто на думку моєї організації, проблема сектантства пов’язана не з релігією, а з владою, з непомірним бажанням влади та усіма явищами, пов’язаними з цими поняттями.
— Таким чи іншим чином Православна Церква як традиційна конфесія в Україні пов’язана з проблемою культів. Яка її роль у вирішенні даного питання?
— Церква, безумовно, повинна брати участь у даному процесі, але зовсім не потрібно вести мову про те, що одна релігія протиставляється іншій. Коли ми говоримо про тоталітарні культи, то зачіпаємо питання не конфесійні, а в першу чергу ті, які висвітлюють соціологи, психологи. Богослови повинні розділяти думку про те, що в першу чергу це трагедія не доктринальна.
У німецькомовних країнах існує дуже тісна співпраця між традиційними конфесіями, державними установами та представниками відповідних громадських організацій, які разом прагнуть подолати деструктивний вплив тоталітарних культів на суспільство. За віросповіданням я католик, але знаю, що і всередині Римо-Католицької Церкви існують організації й рухи деструктивного характеру. Я також роблю спроби допомоги людям, які попали в такі організації, щоб вони могли їх покинути. Часто подібні питання мені приходиться обговорювати з католицькими єпископами, які інколи не розуміють всіх аспектів загрози, але приймають мою думку й погоджуються, що це є проблемою сучасності.
Евгений Волков, кандидат философских наук, доцент, Нижегородский государственный институт:
— Состоявшаяся конференция — это просто большой прорыв, поскольку на эту тему именно профессиональных конференций не было ни в России, ни в Украине, ни в одной из стран СНГ. Здесь, конечно, большой плюс Православной Церкви, поскольку в основном она проводила все конференции, на которые часто приглашали светских специалистов. Но то, что профессиональное сообщество доросло до того, чтобы настолько глубоко внимать этой проблеме и проводить подобные встречи — большой шаг вперед.
И состав конференции, и высокий уровень докладов, и то, что здесь присутствуют достаточно значимые личности (как минимум с двух континентов — представители американских, европейских и отечественных организаций), свидетельствуют о больших перспективах преодоления деструктивного влияния тоталитарных культов в наших странах.
Есть люди, которые работают над этими проблемами. Сегодня они увидели друг друга. Многие, наверное, впервые, и приятно удивились. Мы получили здесь очень ценную информацию. Как известно, если у вас два яблока, а вы одно отдадите, то его потеряете, но если есть идея и вы поделитесь ею с кем-то другим, у вас будет уже две. В этом смысле конференция выполнила свою функцию.
Михаил Балакин, преподаватель психологи, Русский университет дружбы народов:
— В нашей организации есть наработки, благодаря которым многие люди вышли из тоталитарных культов. На этой конференции мне удалось навести контакты, познакомиться с людьми, увидеть, кто как работает, сравнить стиль работы и результаты, узнать новые базовые наработки и подходы.
Мне нравится, что на этой конференции идет учет культурно-исторического аспекта, потому что очень многие вещи не переведены, и они базируются на теории, которая не может учесть культурной специфики наших стран. Наша работа на конференции строилась в основном на трудах отечественных психологов, и был осуществлен более четкий учет той среды, в которой нам приходится работать ежедневно.

01.07.2004. КІРОВОГРАД. З хресним ходом навколо міста

01.07.2004. БУКОВИНА. Вор прислушался к голосу своей совести