М. Новиченко. Повернення церковного майна як пріоритет державної політики

У січні 2007 року постановою Кабінету Міністрів України утворена міжвідомча Комісія з питань повернення майна релігійним організаціям. Затверджено Положення про цей консультативно-дорадчий орган, визначено його склад. Створення міжвідомчої Комісії викликане нагальною потребою у вирішенні однієї з найактуальніших і гострих проблем, пов’язаних з функціонуванням релігійно-церковного комплексу та подальшою гармонізацією державно-церковних відносин. Після довгих років ідеологічного та духовного нівелювання процеси розвитку релігійної інфраструктури набули бурхливого, стрімкого характеру. За роки незалежності релігійна мережа зросла майже в 3 рази. Лише минулого року приріст релігійних організацій становить 877 одиниць.
Станом на 1 січня 2007 року в Україні діє більше 33 тис. релігійних інституцій 55 церков, конфесій, течій та напрямків. Юридичний статус мають 31,2 тис. релігійних організацій, поза реєстрацію діють 1836. За кількістю та різноманіттям релігійних осередків наша держава займає одне з провідних місць в Європі.
Релігійно-церковне життя в Україні набуло сталого, цивілізаційного розвитку. Церкви повернулись у суспільний простір, з якого їх колись було жорстоко і брутально витіснено. Релігійна свобода стала реальністю, визнаною і схваленою як українським народом, так і міжнародним співтовариством.
Церква, як соціальна інституція, стала важливим компонентом громадського життя, повноправним суб’єктом української історії, її моральним стрижнем. Присутність Церкви відчувається сьогодні в багатьох сферах нашого суспільного буття. Водночас, характеризуючи загальний розвиток релігійно-церковного комплексу, слід зупинитися і на тих проблемах, які гальмують цей процес, вносять напругу в релігійне середовище, а відтак і в наше суспільство в цілому.
Йдеться, насамперед, про забезпеченість релігійних організацій культовими спорудами. Цей рівень складає лише 68,9 відсотків. У розрізі конфесій маємо наступну картину:
Закарпатська (угорська) реформатська церква – 88,1 відсот.;
Українська православна церква – 84,3;
Римсько-католицька церква – 77,8;
Українська греко-католицька церква – 76,1;
Християни віри євангельської – 65,4;
Українська православна церква — Київський патріархат – 64,8;
Євангельські християни-баптисти – 64,1;
Українська автокефальна православна церква – 61,3;
Іудейські організації – 49,9;
Мусульмани — 48,5.
Дефіцит на культові споруди призводить інколи до гострих міжконфесійних конфліктів, в які залучаються представники політичних партій, широка громадськість.
Розуміючи всю складність проблеми, держава за роки незалежної України доклала певних зусиль для її розв’язання. Віруючим повернуто у власність та користування 3,6 тис. колишніх культових споруд, які не використовувались або ж використовувались не за призначенням, а також понад 12 тис. предметів церковного вжитку.
Серед переданих храмів – визначні пам’ятки архітектури, справжні перлини сакрального мистецтва – відбудовані Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор, Свято-Володимирський собор у Херсонесі, а також Андріївська церква, костел Св. Олександра та синагога Бродського у м. Києві, колишня резиденція РКЦ у Львові, культові споруди Святогірської Свято-Успенської лаври в Донецьку та багато інших. Нині в користуванні релігійних організацій знаходиться майже 4 тис. пам’яток архітектури національного та місцевого значення.
За сприяння органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та залучення позабюджетних коштів впродовж 1992-2006 років збудовано 4900 нових культових споруд, в тому числі 244 у минулому році. У стадії будівництва знаходиться ще 2400 культових об’єктів.
Водночас існує чимало колишніх культових споруд та предметів церковного вжитку, які до цього часу використовуються не за призначенням і не повертаються релігійним організаціям. Фонд держмайна України, за поданням облдержадміністрацій, підготував Перелік храмів та інших церковних споруд, на які претендують релігійні громади. Таких об’єктів нараховується 316. В основному ці споруди використовуються нині під соціально-культурні заклади та установи (архіви, бібліотеки, будинки культури, кінотеатри, концертні зали, художні галереї тощо).
На культові споруди, що включені до зазначеного Переліку, найактивніше претендують релігійні громади Української православної церкви – 87, Римсько-католицької церкви – 66, Української греко-католицької церкви – 49, іудейської релігії – 17 та Української православної церкви Київського патріархату — 12.
Найбільше культових будівель, що використовуються не за призначенням, знаходиться у Львівській (54), Сумській (25), Закарпатській (23) областях, а також в АРК (31) та м. Києві – 27.
Цілком зрозуміло, що при поверненні таких об’єктів релігійним організаціям слід враховувати питання, пов’язані з передислокацією державних установ, фінансовими витратами і, звичайно ж, з реальними термінами виконання необхідних робіт. Це значно ускладнює вирішення проблеми. Для того, щоб вийти із ситуації, і створена Комісія при Кабінеті Міністрів України. На її першому засіданні було зазначено, що розпочати роботу потрібно з додаткового, повторного вивчення ситуації в регіонах, поновити вже згаданий Перелік колишніх культових споруд, на які претендують релігійні організації.
Друге, не менш важливе питання, стосується механізмів передачі церковного майна. Такий механізм досить чітко визначений статтею 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, в якому, зокрема, сказано наступне: „Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим – Уряду Республіки Крим”. За таким порядком і вирішується в основному ця проблем.
Водночас значна частина колишніх культових споруд належить до комунальної власності. У такій ситуації найчастіше і виникають гострі питання, які роками не вирішуються. Міністерство юстиції України вже підготувало проект Закону України „Про повернення майна культового призначення релігійним організаціям”. При його доопрацюванні слід врахувати всі реалії сьогодення та визначити чіткі механізми застосування.
Наступне питання стосується необхідності налагодження системної роботи з представниками релігійних організацій щодо роз’яснення порядку повернення культових споруд та проблем і труднощів, які виникають у ході цього процесу. Це завдання стосується, на наш погляд, не лише Держкомнацрелігій, а й місцевих органів влади, багатьох міністерств і відомств, на балансі яких знаходяться культові будівлі. Вочевидь, що ця робота повинна здійснюватись відверто і прозоро, знайти своє висвітлення у засобах масової інформації.
Повернення Церкві її колишнього майна є пріоритетним напрямком державно-церковної політики незалежної України.

Борис Загрева, заступник голови Волинської обласної ради: «Духовною основою нашої нації було і залишиться Православ’я»

Блаженнейший Митрополит Владимир: «Не стоит «прикипать душой» к политическим баталиям»