05.06.2007. КИЕВ. В Свято-Успенской Лавре состоялась архиерейская хиротония архимандрита Никодима (Горенко)

05.06.2007 Официальная хроника

3 июня в Резиденции Предстоятеля УПЦ состоялось наречение архимандрита Никодима (Горенко) во епископа богоспасаемого града Шепетовки. На наречении присутствовали митрополит Одесский и Измаильский Агафангел, митрополит Луганский и Алчевский Иоанникий, митрополит Черновецкий и Буковинский Онуфрий, митрополит Луцкий и Волынский Нифонт, архиепископ Ровенский и Острожский Варфоломей, архиепископ Владимир-Волынский и Ковельский Симеон, архиепископ Криворожский и Никопольский Ефрем, архиепископ Вышгородский Павел, архиепископ Белоцерковский и Богуславский Митрофан, епископ Шаргородский Пантелеимон, епископ Белгород-Днестровский Алексий
Обращаясь к архипастырям, нареченный архимандрит Никодим сказал: «Ваше Блаженство, Ваші Високопреосвященства, Преосвященства,
Богомудрі Архіпастирі Христової Церкви!
Велике хвилювання і страх охоплюють мене, бо я стою нині перед Богом і вами – наступниками апостолів Христових, святителі Божі, в очікуванні тієї святої миті, коли благодать Духа Святого, через покладання Ваших святительських рук, поставить мене в череду апостольського служіння.
Священний трепет сповнює мою душу, коли усвідомлюю всю велич, відповідальність і труднощі єпископського служіння. Недостоїнство моє стоїть перед моїми очами. «Ніхто не достойний, – за словами святителя Іоанна Златоуста, – приходити, або наближатися, або служити Царю Слави», бо служити Йому «велико і страшно і самим небесним силам».
Святитель Григорій Богослов каже, що єпископ повинен бути захисником істини, який «стоїть з ангелами, славословить з архангелами, підносить жертви на горній жертовник, священнодіє разом з Христом, відновлює образ Божий, творить для вищого світу». А для цього треба «спочатку очиститися, потім очищати; вмудритися – потім умудряти; стати світлом – потім освічувати; наблизитися до Бога – потім вже приводити до Нього інших; освятитися – потім освячувати».
Але разом із тим моє серце сповнене радістю бути одним із працівників виноградника Господнього. Духом моїм уповаючи на Господа і на Його благодать, «немічне зцілюючу і збідніле наповнюючу», споглядаючи молитовно бачу перед собою небесного Серафима з палаючим вугіллям від жертовника Господнього, я відчуваю дотик цього благодатного вугілля і чую внутрішній ангельський голос: «Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя, і з гріха твого ти очищений» (Іс. 6,7).
Пам’ятаючи слова Господа Іісуса Христа: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід» (Ін.15.16), щиро підкоряюся волі Божій і покірно кажу: «Ось я, Господи, пошли мене» (Іс. 6,8), «нехай буде воля Твоя» (Мф. 6,10).
І нині, коли через Вас, святителі Божі, Господь кличе мене до найвищого служіння на землі, що інше можу я вчинити, як не схилитися побожно перед волею Всевишнього та з синівською подякою до Вас за любов і довіру Вашу до мене сказати на Ваш поклик: «дякую, приймаю і нічого не кажу всупереч».
Сьогодні, у цей благословенний день пропливає перед моїми очами пройдений мною життєвий шлях. Коли споглядаю, як премудро вів мене Бог до служіння Йому, складаю щиру подяку Господу і прошу Його благословення на довірене мені високе служіння.
З великою синівською любов’ю дякую Первосвятителю нашої Церкви Блаженнішому Митрополиту Володимиру і Преосвященним членам Синоду за обрання мене на єпископське служіння. Намагатимусь виправдати вашу високу довіру і, скільки Господь відпустить віку, з честю нести його.
Мені відрадно, що священнодійство моєї хіротонії відбувається у духовному серці нашої України, земному уділі Пресвятої Богородиці – Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Свого часу Господь уділив мені радість бути послушником у цій обителі. Сьогодні, у день своєї особистої П’ятидесятниці я віддаю своє життя у руки Пречистої Діви Марії і щиро вірю в молитовне заступництво Преподобних отців Печерських.
Молюся, нині, за батьків своїх, що привели мене на світ Божий, за всіх хто піклувався і виховував мене. З вдячністю згадую архієреїв, священиків і благочестивих мирян, які з Божого благословення зустрічалися на моєму життєвому шляху і вплинули на моє духовне становлення.
Шанобливо схиляюся перед Вами, Блаженніший Владико, і дякую Богу за благословенні хвилини спілкування з Вами, за Ваші батьківські настанови і повчання.
Складаю синівську подяку своєму авві – Високопреосвященнішому Архієпископу Симеону. Ви як турботливий пастир стали мені найріднішою людиною, саме ваш духовний керунок вів мене до служіння Богу і Його святій Церкві. З Ваших уст я вслухався в євангельські слова, при Вас, як свого часу апостол Павло при Гамаліїлі, я зріс і став на церковну стезю. Надіюся, що і в майбутньому Ваші, дорогий владико, мудрі поради допомагатимуть мені нести цей відповідальний послух. І я буду у всьому старатися бути таким, яким ви хотіли б мене бачити і вашу любов до себе нести у своєму серці.
Древня, прекрасна волинська земля, яка явилась мені колискою, зростила і виховала мене у нашій православній вірі. Саме у древньому Володимирському кафедральному соборі я прийняв чернечий постриг. І у своєму земному житті, яке дарував мені Творець і у вічності я незабуду дорогого моєму серцю духовного гніздечка, яким для мене стала найдревніша на Русі обитель – Зимненська. Чернечий подвиг, монастирське життя, духовність, молитва та любов сестер до Бога і Його Пречистої Матері надихнули і відкрили для моєї душі всю радість і цінність до життя з Богом.
Смиренно прошу нині вас, святителі Божі, Ваших святих молитов і благословення на майбутнє моє служіння. Нехай з покладанням рук єпископів, пошле мені Господь дар благодаті, укріпить мене, щоб бути мені пастирем добрим, подвизатися добрим подвигом віри і досягати успіхів у правді, благочесті, вірі, любові, терпінні і лагідності (1 Тим. 6,11)».

4 июня в Трапезном храме Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры состоялась архиерейская хиротония нареченного архимандрита Никодима. Божественную литургию возглавил Блаженнейший Митрополит Владимир, которому сослужили митрополит Одесский и Измаильский Агафангел, митрополит Оренбургский и Бузулукский Валентин, митрополит Луганский и Алчевский Иоанникий, митрополит Черновецкий и Буковинский Онуфрий, митрополит Луцкий и Волынский Нифонт, архиепископ Сумской и Охтырский Марк, архиепископ Ровенский и Острожский Варфоломей, архиепископ Тернопольский и Кременецкий Сергий, архиепископ Овручский и Коростенский Виссарион, архиепископ Львовский и Галицкий Августин, архиепископ Сарненский и Полесский Анатолий, архиепископ Владимир-Волынский и Ковельский Симеон, архиепископ Криворожский и Никопольский Ефрем, архиепископ Вышгородский Павел, архиепископ Белоцерковский и Богуславский Митрофан, архиепископ Житомирский и Новоград-Волынский Гурий, епископ Почаевский Владимир, епископ Бельский Григорий, епископ Шаргородский Пантелеимон, епископ Васильковский Лука, епископ Белгород-Днестровский Алексий и епископ Бориспольский Антоний.
Вручая архиерейский жезл ново рукоположенному епископу, Блаженнейший Владыка отметил:
«Преосвященній епископ Никодим!
Милостию Всеблагого Творца, через возложение рук собора архиереев и молитвы боголюбивого верующего народа ты сегодня воздвигнут на самую высокую иерархическую степень церковного служения в сане епископа. Отныне ты приемник апостольской благодати, а, значит, – продолжатель дела Христова. Твое служение состоит в учительстве, молитвенном предстательстве перед Господом, совершении Святых Таинств для примирения людей с Богом и единение с Ним в Царстве Его вечной славы.
Архипастырское служение велико по своему происхождению, призванию и достоинству. Святой апостол и евангелист Иоанн Богослов в книге Откровения пишет, что Иисус Христос, искупив нас „Кровью Своею, соделал нас царями и священниками Богу нашему; и мы будем царствовать на земле» (Откр. 5, 10). На духовную высоту архиерейского служения указывает и святитель Иоанн Златоуст, поясняя, что облеченный в сан священнослужитель, и прежде всего – епископ, хотя и совершает свое служение на земле, но установлено оно на небе и духовно даровано не человеком, и не какой-либо другой сотворенной властью, но самим Духом Святым, Который допустил человеку, облеченному в плоть, принимать на себя служение ангелов небесных.
Высота святительского служения требует высокого духовного образа жизни. Епископ, как смотритель Церкви Христовой, должен быть примером во всем: в поучении, в разговоре, в подвиге, в молитве. Следуя примеру Пастыреначальника Христа, Который пришел не судить мир, но чтобы послужить ему (Ин.12, 47), архипастырь должен проявлять себя не грозным судьей, но любящим отцом для своей паствы. Апостол Павел в Послании к Тимофею говорит, что цель «увещания есть любовь от чистого сердца и доброй совести и нелицемерной веры» (1Тим. 1, 5). Так и ты, постарайся воплотить в своей жизни первую и главную заповедь о любви к Богу и ближнему (Мф. 22, 37-39). Не думай, что вся твоя будущая жизнь будет устлана лепестками роз. Высота служения предполагает испытания и искушения. Епископ, как пастырь добрый должен быть готовым положить свою жизнь за пасомое стадо; умереть для себя, чтобы жить для других; стать нищим, чтобы быть богатым в Боге; пройти голгофу, чтобы воскреснуть в Царстве Божьем. «Нет больше той любви, как если кто положит душу свою за друзей своих», — заповедует Спаситель (Ин.15,13).
Вчера в слове при наречении ты исповедовал пред нами свой трепет перед будущим служением. По-христиански и по-человечески это похвально и понятно, ибо призываешься к епископству в молодом возрасте. Но помни – молодость и высокий сан не должны быть поводом к надменности и, как следствие, отдаленности от паствы. Не медли прибегать к совету более опытных. Святой апостол Павел сегодня обращается к тебе: «Никто да не пренебрегает юностью твоею; но будь образцом для верных в славе, в житии, в любви, в духе, в вере, в чистоте» (1Тим 4, 12). Как служитель Христов укрепляйся наставлениями священномученика Игнатия Богоносца, епископа Антиохийского, который в послании к Магнезийцам писал, что «надобно не пренебрегать возрастом епископа, а, по силе Бога Отца, оказывать ему всякое уважение.., впрочем, не ему, но Отцу Иисуса Христа, Епископу всех. Итак, в честь Того, Который возжелал сего, нам надобно повиноваться без всякого лицемерия, потому, что такой (лицемерный) обманывает не этого видимого епископа, но Невидимого».
В минуты скорби находи утешение в молитве и не забывай своих наставников – прежде всего, Высокопреосвященного Симеона, архиепископа Владимир-Волынского и Ковельского, а также сестер нашего Ставропигиального Успения Пресвятой Богородицы Зимненского Святогорского монастыря, которые духовно окормляли тебя.
Вступая на поприще высокого и ответственного служения, будь достойным епископом Украинской Православной Церкви, верным и преданным ее традициям, установлениям и канонам. Соблюдай единство Святой Вселенской Церкви Христовой.
А теперь прими этот жезл – символ епископской власти и преподай первое архиерейское благословение народу Божью, которые сопереживали и молились о тебе в столь сакраментальные минуты твоей жизни».

Биография преосвященного епископа Никодима (Горенко):
Єпископ Никодим (Горенко Віктор Васильович), народився 26 лютого 1972 року в с. Залісся Чорнобильського р-ну Київської обл..
Після смерті матері Ткаченко Євдокії Іванівни (1980р.), мій батько Горенко Василій Іванович одружився вдруге і ми переїхали на постійне місце проживання у місто Чорнобиль.
У 1986 році після аварії на ЧАЕС наша родина була евакуйована у місто Кривий Ріг.
У 1987 році я поступив у Криворізьке музичне училище, яке закінчив у 1991році зі спеціальністю вчителя музики та співу.
У 1991 році був призваний до строкової служби у Радянській Армії.
У 1993 році був звільнений із армії у запас.
З 1995 року ніс послух у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.
З липня 1996 року несу послух у Високопреосвященнійшого Симеона Архієпископа Володимир-Волинського і Ковельського.
14 грудня 1996 року єпископом Симеоном в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі у храмі «Всіх Преподобних Києво-Печерських», я був рукоположений у сан диякона.
З 25 грудня 1996 року призначений штатним дияконом Свято-Успенського кафедрального собору м. Володимир-Волинського.
3-го грудня 1997 року нагороджений церковною нагородою- Двійним орарем.
10-го грудня 1998 року возведений в сан Протодиякона.
1998 році поступив на навчання у Київську Духовну Семінарію на заочний сектор, яку закінчив у 2002 році.
3-го червня 2001 року у Свято-Успенському кафедральному соборі м. Володимир-Волинського єпископом Симеоном був рукоположений у сан священика.
У 2001 році до свята Пасхи Христової єпископом Симеоном був нагороджений церковною нагородою- Наперсним Хрестом.
2-го березня 2002 року у Св.-Успенському кафедральному соборі м. Володимир-Волинського Преосвященнійшим Павлом, єпископом Вишгородським, був звершений чернечий постриг з нареченням імені Никодим на честь Святого Праведного Никодима, тайного учня Ісуса Христа.
19 травня 2002 року Блаженнішим Володимиром Митрополитом Київським і всієї України, возведенням у сан ігумена.
21 листопада 2002 року Блаженнішим Володимиром Митрополитом Київським і всієї України, нагороджений церковною нагородою- Хрестом з прикрасами.
24 вересня 2003 року Блаженнішим Володимиром Митрополитом Київським і всієї України, возведенням у сан архімандрита.
З 27 серпня 2006 року призначений на посаду секретаря Володимир-Волинської єпархії.
Являюсь студентом ІІ курсу Київської Духовної Академії.
31 травня 2007 р. рішенням Священного Синоду УПЦ обраний єпископом Шепетівським і Славутським.
3 червня 2007 відбулося наречення в Синодальному залі Київської Митрополії
4 червня 2007 р. рукоположений в сан єпископа.

05.06.2007. ЖИТОМИР. В связи с продолжительной засухой в епархии отслужены молебны

05.06.2007. КИЕВ. Сергей Кролевец поздравил пресс-службу УПЦ с Днем журналиста