09.03.2007. КИЇВ. “Обозреватель”: “Праправнук Великого Кобзаря виховує паству в Росії”

09.03.2007 Церковь и общество

У домі Олександра Дем’яновича Шевченка (праправнука Тараса Григоровича Шевченка) висить портрет видатного українського поета — як у багатьох хатах українців.
Однак пан Олександр живе в Росії, в Омській області… Тарас Григорович не залишив після себе прямих нащадків. Лінія Олександра Шевченка бере свій початок від старшого брата Тараса — Микити. У Микити був син Петро, у Петра — два сини, один з них — Тимофій — мав сина Дем’яна. Це батько Олександра. Олександр Дем’янович народився в 1938 році в с. Миронівці Миронівського району Київської області.
Нащадки Великого Кобзаря пройшли у своєму житті, як і сам Тарас Григорович, і тюрму, і заслання в Сибір. Дем’ян Тимофійович — фронтовик, після перемоги в 1945 році за наклепом був заарештований за те, що не зумів підірвати цукровий завод під час наступу німців у 1941 році. Німці наступали швидко, червоноармійці, відступаючи, боєприпасів не підвезли, тому завод і не підірвали. Але тоді в тонкощах ніхто не розбирався: не підірвав — ворог народу, отримуй десять років таборів.
Маму Олену Федорівну з двома маленькими дітьми — Олександром і Наталею — забрали в Німеччину, а звідти, де вона працювала перекладачем в німецьких концтаборах, оскільки знала шість мов, відправили у заслання в Омську область, в село Одеське (і зараз там живе багато вихідців з України).
За сорок кілометрів від Омська, біля села Миколаївки, є Ачаїрський монастир. Колись там була колонія, де померли від голоду й холоду майже 200 тисяч людей. Завдяки митрополиту Омському і Тарському Феодосію (також вихідцю з України) на цьому місці побудовано монастир. Олександр Дем’янович — священик цього монастиря.
Заходимо на територію обителі — нас радо зустрічає Олександр Шевченко. Омськ для нього став другою батьківщиною. “Я майже в Україні не жив: в трирічному віці забрали у Німеччину, а в сім років — вже був в Омській області, — каже він. — Після закінчення школи вступив у хіміко-механічний технікум, за скеруванням працював у Красноярську, потім в Омську трудився на шинному та нафтовому заводах. Як тільки почав будуватися монастир, вирішив допомагати: був тут столяром, кочегаром. Пізніше почав допомагати священику при вівтарі, а згодом сам став священиком”.
Найбільше у творчій діяльності Великого Кобзаря його праправнуку подобається поема “Тризна”. Чому? “Обов’язок кожного християнина думати про смерть і відповідно до цього будувати своє життя, — каже о. Олександр. — Шевченко на той час ще молода людина — в цій поемі задумується про смерть і не випадково епіграфом до неї обирає слова із другого послання апостола Петра”.
У 1992 році в Омську засновано український центр “Сірий клин”, який і розшукав Олександра Дем’яновича. Кілька разів на рік українці збираються разом, щоб відсвяткувати Різдво, Великдень та День незалежності України, а також день народження Великого Кобзаря. Часто на 9 березня — в день народження Кобзаря — приходить і Олександр Шевченко. Український культурний центр “Сірий клин” цього року хоче запросити о. Олександра освятити пам’ятник своєму далекому родичу Т.Г. Шевченку у м. Сургуті, споруджений 2005 року.

09.03.2007. ДОНЕЦК. С 18 марта по 1 апреля в пределах Донецкой области будет находиться икона Божией Матери «Целительница»

09.03.2007. ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. Вийшов новий номер Волинського православного журналу «Наша Церква»