Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

КИЇВ. Юридичній відділ УПЦ: Проголосований в першому читанні Радою законопроект 8371 — це ще не прийнятий закон, а проект, який не відповідає Європейській конвенції з прав людини і Конституції України

19 жовтня Верховною Радою України проголосований в першому читанні законопроект 8371, як його називають у ЗМІ, «Про заборону УПЦ», який ще не прийнятий і не став Законом. Згідно процедури має бути ще друге читання. Тому він залишається законопроєктом та потребує доопрацювання, оскільки порушує право на свободу віросповідання і містить суттєві недоліки юридичної техніки та не відповідає Європейській конвенції з прав людини і Конституції України. Відповідний коментар опублікував Юридичний відділ УПЦ.
Законопроєкт № 8371, який, як зазначається, забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором, по суті своїм змістом направлений на заборону Української Православної Церкви та порушує права на свободу віросповідання громадян України, які належать до УПЦ.

В самому проєкті закону про УПЦ не йдеться, однак його походження (рішення РНБО щодо УПЦ), медійне та політичне супроводження свідчать про те, що цей закон будуть застосовувати до УПЦ, яка насправді є самостійною і незалежною Церквою, і свідомо намагаються видати її за РПЦ, а священнослужителів та віруючих людей, які є громадянами України, віднесли до агентів рф.

Для обґрунтування необхідності прийняття цього законопроекту посилаються на релігієзнавчу експертизу, яка, до речі, навіть не носить юридичного характеру (абзац 3 розділ 5 експертизи), кримінальні провадження відносно членів УПЦ, що нібито несуть загрозу національній безпеці. За офіційним повідомленням СБУ, налічується 68 справ.

Насправді цей законопроєкт не відповідає Конвенції з прав людини та Конституції України (ст. 35), оскільки жоден з цих документів не передбачає можливості заборони права на свободу віросповідання. Оскільки таке право може тільки обмежуватись і лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Тому ані релігієзнавча експертиза, ані кримінальні провадження, ані національна безпека не є підставою не лише для заборони, а й для обмеження права на свободу віросповідання.

Безумовно, що прийняття цього законопроєкту буде свідчити про те, що права і свободи людини, за які також воює наша Держава, втрачають свій сенс.