НІЖИН. Відійшла до Господа настоятелька Свято-Троїцького Густинського монастиря ігуменя Віра (Таран)

01.11.2022 news, Летопись епархий

30 жовтня на 78 році життя після тривалої хвороби відійшла до Господа настоятелька Свято-Троїцького Густинського жіночого монастиря Ніжинської єпархії ігуменя Віра (Таран), у схимі – Вероніка. Про це повідомляє пресслужба Ніжинської єпархії, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

За благословенням митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента чин похорону новоспочилої ігумені Віри відбудеться у вівторок 1-го листопада після заупокійної Божественної літургії, яка розпочнеться о 8.00.

Ніжинська єпархія просить усіх піднести молитви за упокоєння душі новоспочилої схиігумені Вероніки.

Настоятелька Свято-Троїцького Густинського жіночого монастиря Ніжинської єпархії ігуменя Віра (Таран), у схимі – Вероніка, народилась 1 жовтня 1945 р. у селі Балаклея Смілянского району Черкаської області у простій родині.

У 1952 р. вона пішла до школи, яку закінчила в 1960 р., після чого навчалася у вечірній школі трудової молоді та одночасно працювала у Смілянському міжколгоспбуді на цегельному заводі. Коли на заводі дізнавалися, що майбутня ігуменя ходить до храму, її звільняли з роботи.

Наступні роки вона працювала на різних роботах.

У 1982 році розрахувалася з роботи та пішла на послух у Покровський храм м. Сміли спочатку псаломщицею, а потім – регентом.

У 1992 р. була призначена настоятелькою Свято-Троїцького Матронинського монастиря Черкаської єпархії.

27 липня 1995 р. рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви вона була призначена настоятелькою Свято-Троїцького Густинського жіночого монастиря Чернігівської єпархії.

Іночеський постриг з іменем Варнава і чернечий з іменем Віра матушка отримала у Грузії від Глинського старця схиархімандрита Віталія (Сидоренка) у 1979 та 1984 рр. відповідно.

Перед прийняття ігуменства отець Віталій постриг матушку Віру у велику схиму з ім’ям Вероніка. Однак, про цей постриг матушка зберігала таємницю все життя і лише за кілька місяців до кончини звернулася до митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента з проханням відкрити її схиму.

Коли матушка Віра приступила до виконання обов’язків настоятельки древнього Густинського монастиря, ця обитель знаходилася у вкрай занедбаному стані. Від храмів та монастирського муру вціліло лише кілька стін. Сучасна краса Густинської обителі постала невтомними багаторічними трудами матушки, які і підірвали її здоров’я.

Однак, відбудовуючи стіни святині, ігуменя Віра ревно піклувалася про спасіння душ доручених їй від Бога сестер обителі. Вони збиралися відусіль до матушки, як до матері, створюючи справжнє монашеське сестринство, заснована на чернечих заповітах Глинських старців. Духовність і мудрість ігуменії Віри тягнули до неї надзвичайно велику кількість самих різних людей, які керувалися в житті її порадами та благословенням. Духовні чада матушки особливо збиралися на шановані свята обителі – центром яких ставали велелюдні богослужіння.

Окрім храмів у Густині матушка Віра відбудувала Стрітенське монастирське подвір’я у м. Прилуки. Там під її опікою заснована недільна школа для дітей, а також безкоштовна їдальня для жебраків, де регулярно роздається понад сотня смачних обідів для нужденних.

За свої багаторічні труди ігуменя Віра була удостоєна багатьох не лише церковних, але і державних нагород. Любов до ближнього, якою Бог щедро обдарував спочилу ігуменю, рясно поверталася до матушки Віри люблять тих, хто мав радість зустріти її на своєму життєвому шляху.

Проживши нелегке подвижницьке земне життя, схиігуменія Вероніка завершила його у молитві, і відійшли до Бога, Якого понад усе возлюбила з самої ранньої юності своєї та не зрадила Йому до останнього свого подиху.

Царство Небесне і вічна пам’ять!

КИЇВ. Священники УПЦ провели в останню дорогу своїх загиблих духовних чад, які обороняли Україну від російського вторгнення

БОРИСПОЛЬ. Депутаты Березанского горсовета запретили УПЦ из-за «раскола общества»