Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

КРОПИВНИЦЬКИЙ. Митрополит Іоасаф взяв участь в державному заході на честь 1030-ліття Хрещення Русі


24 липня митрополит Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф взяв участь в державному заході на честь 1030-ліття Хрещення Русі, який очолили голова Кіровоградської обласної адміністрації С.А.Кузьменко та мер нашого міста А.П.Райкович. Урочистості відбулися біля пам’ятника ангелу-охоронцю, що знаходиться поблизу Благовіщенського храму.
У своїй промові митрополит Іоасаф привітав присутніх зі святом та зазначив, що сьогодні звісно: «ми вглядаємося в той час, коли рівноапостольний Володимир зробив щось неймовірно радикальне, що змінило його життя і життя всього нашого народу. Він прийняв Хрещення, з язичника став християнином, побачив Бога, почув Його голос і, що дуже важливо, повів за собою народ.
Образ святого князя, перш за все, нагадує про його доленосну справу – принесення світла віри Христової, хрещення і об’єднання Русі. Завдяки цьому діянню слов’янські племена ввійшли в християнський світ та стали народом Божим…
Іншим найважливішим наслідком прийняття християнства при святому Володимирі був культурний перелом, який пережила древня язичеська Русь. Православна культура нашого народу будувалася вже у відповідності з християнськими ідеалами і нормами. Її змістовним стержнем стало питання спасіння душі кожної людини.
У соціальному відношенні прийняття Руссю християнства поклало початок формуванню єдиної народної спільноти, яка творилася у об’єднавчому процесі племінних родів, соціальних верств і окремих людей в єдиному духовному просторі Христової Церкви.
Іншою стороною цього процесу було формування християнської державності. Після Володимирового Хрещення на Русі склалася певна система церковно-державних відносин. Для цієї системи характерна наявність у суспільстві двох авторитетів – державного і церковного – які не змагаються, а плідно взаємодіють заради загального блага народу і держави…
Але історія, до осмислення якої ми сьогодні звертаємося, є не тільки феномен минулого. Церква володіє унікальним досвідом актуалізації історії. У літургійному житті Церкви минуле щодня оживає через свята і пам’яті угодників Божих. І пам’ять рівноапостольного князя Володимира для Церкви – не просто данина поваги до великого творця Святої Русі. Це ще й постійне нагадування про те, що створений завдяки його доленосному вибору наднаціональний і позачасовий духовно-культурний феномен, продовжує своє буття і в сьогоденні, завдячуючи Православній Церкви. Саме вона сьогодні виконує ту унікальну об’єднуючу місію на просторі нашої держави, початок якої було покладено рівноапостольним князем, який поставив наш народ на шлях до спасіння і вічного життя у Христі.
Адже Православна Церква – це історична Церква нашого народу, яка на зорі української державності сприяла устрою громадського порядку на теренах Київської Русі. Це та сама Церква, яка створила чудові пам’ятники, які збагатили саме нашу вітчизняну культуру і донині є національною гордістю нашого народу. Це та сама Церква, яка в період удільного роздроблення землі допомагала об’єднанню Русі в одне ціле. Це та сама Церква, яка в тяжкі часи татарського ярма умиротворяла ординських ханів, захищаючи народ від нових набігів і розорень. Це вона, наша Церква, зміцнювала дух народу вірою у прийдешнє визволення, підтримуючи в ньому почуття національної гідності та моральної бадьорості. Це вона служила опорою держави в боротьбі проти іноземних загарбників у Вітчизняній війні 1812 р. І вона ж залишалася разом з народом під час останньої світової війни, всіма силами сприяючи нашій перемозі і досягненню миру. Загалом, це та сама Православна Церква, яка протягом століть служила насамперед моральному становленню нашого народу, а в минулому – і його державного устрою.
Без осмислення історії, без засвоєння її уроків ми не можемо повноцінно будувати своє сьогодення і закладати фундамент для майбутнього. Тому буде правильно і чесно, якщо ми задумаємося над своєю особистою відповідальністю перед безцінним насліддям святого Володимира.
Молимось, щоб заступництвом святого рівноапостольного князя Володимира, святої княгині Ольги, мир і благословення Боже відвідали українську землю і наш боголюбивий народ».