КИЇВ. Як у рамках українського законодавства захистити парафію від захоплення релігійної споруди та відстояти власні права

Захоплення храмів Української Православної Церкви представниками «Київського патріархату» стало жахливою тенденцією останніх років. Досить часто органи влади не реагують на такі випадки і релігійні громади УПЦ виявляються незахищеними.

Інтерв’ю голови Юридичного відділу Української Православної Церкви протоієрея Олександра Бахова редакції Благодійного фонду «Фавор».

Дві складові конфлікту

— Отче Олександре, чи є загальні правила, завдяки яким можна вберегтися від захоплення храму?

— Я би поділив конфлікт на дві складові. Перша – це коли причина захоплення храму виходить безпосередньо від самої релігійної громади. Наприклад, таке трапляється, коли священнослужитель не дуже добре себе веде. У більшості випадків, які ставалися, були претензії до священика. Вони полягали в особистісних стосунках, можливо, були давні образи: наприклад він себе якось неправильно повів або ж щось не так сказав, або просить багато пожертв. Це вже, як мінімум, стає формальним приводом для обурення людей. В подальшому цим користуються, підключаються зовнішні чинники. Це і стає поштовхом до захоплення храму.

Друга складова – зовнішня. Починають діяти особи, які зацікавлені в захопленні церкви. Це, як правило, священики «Київського патріархату», представники влади або органів місцевого самоврядування. Далі підключаються воєнізовані угрупування, котрі допомагають реалізовувати силовий сценарій.

Як правило, замовниками захоплення виступають представники «Київського патріархату», які проводять відповідні розмови, закликають вигнати священика, висловлюють певні політичні гасла. Ними проводиться пропаганда.

За допомогою представників влади відбуваються збори села. Підкреслюю, не збори релігійної громади, а безпосередньо збори територіальної громади.

У всіх випадках здійснюється підміна понять та ототожнення релігійної громади з територіальною громадою.

Тоді як, в населеному пункті може бути кілька релігійних громад. І є такі випадки, коли за перехід до іншої конфесії голосували люди іншої релігійної приналежності, наприклад, греко-католики, протестанти, баптисти. Намагаючись виявити релігійну приналежність осіб, що голосували на зборах села, з`ясовувалося, що вони належать до іншої конфесії. І виникає питання, а яке ви мали право голосувати за зміну підлеглості іншої релігійної громади? Не лише юридичне, але й моральне?

Питання життєдіяльності кожної релігійної громади повинні вирішуватись органами управління релігійної громади. Але справа у тому, що «Київському патріархату» треба збільшити кількість храмів і вони намагаються це зробити всіма можливими способами: захопленнями храмів, блокуванням реєстрації релігійних громад УПЦ, проштовхуванням законопроектів та намаганнями дискримінувати УПЦ.

Територіальна громада, до якої входять всі мешканці села, голосує за те, щоб православна релігійна громада змінила свою підлеглість. Це є порушенням закону. Але, на жаль, на це ніхто не звертає уваги, і це підтримує влада.

Потім застосовують силовий сценарій, який здійснюють відповідні особи в камуфльованій формі, які зрізають замки та залізають в храм. В принципі, це загальна модель того, як це відбувається.

Першочергові поради для релігійних громад

Як можна цьому запобігти? Скажу так, що від цього застрахуватися неможливо, але є певні першочергові поради. Вони полягають у тому, щоб в релігійної громади, тобто, парафії були в порядку всі установчі документи.

Зазвичай, є така помилка, що коли призначають священика на посаду настоятеля храму, він не йде до державного реєстратора і не повідомляє про зміну керівника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, по документах вважається, що настоятелем залишився священнослужитель, який керував релігійною громадою до нього. Або, можливо, навіть священик, котрий служив там ще 5 років тому.

І коли виникають питання щодо представництва релігійної громади в судді або інших органах державної влади, настоятель підписує листа, а йому кажуть: «Ви знаєте, що Ви не є керівником?». Священнослужитель каже, що в нього є Указ, однак судді та інші представники органів державної влади, які мають доступ до Єдиного державного реєстру, вказують на те, що настоятель не є керівником, адже про це не має відомостей у ЄДР. Це першочергова проблема, з якою стикається настоятель парафії, у якого є проблеми з установчими документами.

Всі документи, передбачені законодавством для діяльності юридичних осіб (статут, виписка, тощо) повинні обов’язково бути в актуальному стані.

Ще один важливий момент – це документи на право власності або користування храмом чи приміщенням.

Досить важливо, щоб священик та релігійна громада доклали максимум зусиль, аби отримати документи на право власності. Релігійна громада як юридична особа може мати у власності або користуватися нерухомим майном.

Якщо не має можливості оформити право власності, а релігійна громада орендує приміщення або ж користується пам’яткою архітектури, то необхідно, щоб були вироблені всі необхідні документи. Потрібно укласти всі необхідні договори, вчасно сплачувати орендну плату, комунальні послуги і так далі.

Важливим фактором також є документи на землю.

Щоб отримати земельну ділянку в оренду або користування, потрібно пройти відповідні процедури. Настоятелю релігійної громади необхідно звернутися до органів місцевого самоврядування про надання земельної ділянки.

Зазвичай, спершу надають дозвіл на розробку проектної документації на відведення земельної ділянки. Часто на цьому етапі все і зупиняється. Однак потрібно робити наступний крок – розробити проект і всі необхідні документи й подати їх ще раз до сільської/районної або ж обласної ради. А тоді просити, щоб вже передали земельну ділянку.

Як не допустити захоплення храму

— Які перші кроки повинна зробити релігійна громада і священнослужитель, щоб не допустити захоплення храму?

— Коли розповідаю багатьом священикам про необхідність мати документи в актуальному стані, вони мені вказують на те, що в інших селах всі документи були в порядку, а храм все одно захопили чи хотіли захопити. Звісно, що від нахабного рейдерського захоплення це може і не врятувати. Однак, це дає змогу відстояти правду в суді.

Навіть під час захоплення храму правоохоронці приїжджають і запитують: «Чий храм? Хто тут власник?». Священик може показати документи, що ми релігійна громада, – ось свідоцтво про реєстрацію, ось документи на храм, ось документи на землю. Тоді він може писати заяву про те, що відбувається захоплення церкви. Коли не має документів, дуже складно доводити, що це наш храм. По суті, за таких обставин православна громада стає в рівних умовах з тими, хто захоплює релігійну споруду.

До документів на храм потрібно ставитися так само, як люди ставляться до свого паспорту. З ними значно легше захищати свої права в суді.

Які перші кроки повинна зробити релігійна громада при захопленні храму

У кожної ситуації є свої особливості, адже захоплення відбувається по різному. Наприклад, в селі Бадівка на Рівненщині підготовка відбувалась 4-ри місяці, благочинний «Київського патріархату» Лукашик приїжджав кожні вихідні і провокував людей, закликав до захоплення храму та вигнання священика. Але там була міцна релігійна громада, яка не бажала кудись переходити. Я говорю не про всіх мешканців, а суто про релігійну громаду, віруючих людей, які постійно ходять до церкви, моляться. Коли прокуратура відкрила кримінальне провадження і почала його викликати на допити, то це все зупинилося. Тобто, насправді потрібно всього лиш, щоб працювали закони. Але не дивлячись на це, «Київський патріархат» у грудні 2015 року зареєстрував свою релігійну громаду і буквально через декілька днів після реєстрації під ранок було захоплено храм Марії Магдалини, який належить на правах власності релігійній громаді УПЦ. Невідомі особи у балаклавах та камуфльованій формі висвердлили замки та захопили храм.

Не хочу поділяти людей на добрих і поганих. Але, якщо приїжджає священик з «Київського патріархату» і говорить, що представники УПЦ погані, їх потрібно вигнати і захопити їхнє майно, то це говорить про розпалювання релігійної ворожнечі. Влада повинна реагувати та припиняти такі дії. Однак, правоохоронні органи не завжди в таких випадках реагують.

Можна сказати, що загалом статті 161 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» і 180 «Перешкоджання здійсненню релігійного обряду» Кримінального кодексу України, за якими можна кваліфікувати дії священників «Київського патріархату» та їхніх прихильників, є неробочими. За ними фактично не відкривають кримінальне провадження. Це відбувається з різних причин…

Зараз ми намагаємося наполягати на тому, щоб відкривали провадження за статтею 180 Кримінального кодексу. Коли відбувається літургія чи молебень і до храму вриваються представники «Київського патріархату», починають бити священика чи вигукувати різні слова, зривати богослужіння – це і є перешкоджання релігійному обряду. Однак правоохоронні органи відмовляються розслідувати ці випадки. Вони в кращому разі приймають заяву, але потім все одно цей факт не розслідують.

— Яка юридична відповідальність може очікувати на осіб, які здійснюють захоплення храму?

— Все залежить від того, що вони роблять. Це може бути як кримінальна відповідальність, так і адміністративна чи цивільно-правова. В цьому випадку все залежить від того, як можна кваліфікувати дії тих чи інших осіб. Якщо вони прийшли і щось кричали, – це одне. А якщо вони почали бити людей – то за це вже передбачена кримінальна відповідальність.

Скажімо так, що інструменти є, але ними потрібно користуватися. На жаль, на сьогодні захоплено близько 40 храмів, але не має жодної кримінальної справи, яка би була завершена, доведена до суду і розглянута ним.

Представники «Київського патріархату», відчуваючи свою безкарність, стають більш нахабними. Наприклад, у селі Птича за рішенням Вищого господарського суду було підтверджено право власності на храм за релігійною громадою Української Православної Церкви. Але після рішення апеляційної інстанції на храм і парафіяльний будиночок було накладено арешт, слідчий зачитав ухвалу і погрожував кримінальною відповідальністю, якщо представники УПЦ будуть заходити до храму. Незважаючи на рішення суду, представники «Київського патріархату» все одно користувалися парафіяльним будиночком, а слідчий не звертає на це увагу, тільки пильнує, щоб релігійна громада УПЦ не користувалась своїм храмом, який належить їй законно.

Більше того, на початку цього року, святкуючи Новий рік під час Різдвяного посту, трохи випивши, релігійна громада «Київського патріархату» знову вчинила спробу захопити цей храм. Зі своєї сторони правоохоронні органи ніяк не відреагували, вони й не кажуть їм, щоб виконували рішення суду, адже на парафіяльний будиночок теж накладено арешт. А наші парафіяни не можуть зайти помолитися до храму, бо будуть покарані за невиконання рішення суду.

На жаль, закони не працюють системно. Потрібно їхати, ходити до органів влади, писати скарги й лише тоді, можливо, будуть якісь зрушення.

Що робити, якщо правоохоронні органи бездіють

Перш ніж відповідати на це запитання, скажу таку загальну річ – випадків бездіяльності поліції дуже багато і вони стосуються не тільки правопорушень під час релігійних конфліктів. Багато священників думають, що вони лише до нас так ставляться, але насправді є дуже багато випадків, коли правоохоронні органи бездіють у багатьох інших випадках, коли є достатньо підстав реагувати та притягувати до відповідальності. Що вже говорити про наші випадки? Вони їх сприймають не серйозно, ніби це просто зібралися люди і пошуміли. Хоча, з юридичної точки зору правоохоронці зобов’язані реагувати на порушення закону.

Якщо відбувається захоплення церкви чи вчиняються незаконні дії до священика, парафіян, то рекомендую викликати поліцію, телефонуючи на 102. Це потрібно робити навіть тоді, коли правоохоронці знаходяться поблизу храму.

Тому що всі дзвінки фіксуються. Так буде легше довести їхню бездіяльність і те, що ви дійсно зверталися до правоохоронців.

Були випадки, коли відбувалося захоплення храму, довкола було багато представників поліції, але «виявлялося», що до правоохоронних органів ніхто не звертався. Потім складно довести, що священик чи хтось із парафіян кричали до них, щоб підійшли, бо порушується закон. Адже процедурно звернення фактично не відбулося.

Після дзвінка необхідно їхати у відділок, писати відповідну заяву та вимагати, щоб її розглядали не як звернення громадян, а як заяву про кримінальне правопорушення.

Існують випадки коли правоохоронці, користуючись необізнаністю духовенства чи парафіян, розглядають заяву як звернення громадян впродовж 30 днів. А звернення громадян не передбачає відповідальності за вчинення злочину чи правопорушення.

Якщо поліція надалі не діє, то потрібно скаржитися до вищого керівництва, наглядових інстанції або ж суду.

— Чи привертає Українська Православна Церква увагу європейських та міжнародних інстанцій до порушення прав віруючих? І наскільки така практика є дієвою?

— Українська Православна Церква завжди звертається як до органів державної влади, так і до міжнародних інституцій з приводу того, що порушуються права віруючих. Ми вказуємо на те, що відбувається захоплення майна, дискримінація… Про це є достатньо фактів.

Наприклад, Київська міська державна адміністрація прийняла рішення про надання пільги на оподаткування нерухомості всім, окрім релігійної громади УПЦ. Здається, що подібне рішення також було прийнято на Тернопільщині і ще в кількох областях. Це є пряма дискримінація за релігійною ознакою Також мені відомо декілька випадків, коли відмовляли в наданні у користування земельною ділянкою тільки тому, що ця релігійна громада належить до Української Православної Церкви. Таких випадків є достатньо. Ми їх виявляємо і говоримо про них.

У Міністерстві культури України функціонує Департамент з питань релігій та національностей, який відповідає за формування державної політики у сфері релігій. Але особи, які там займають посади, досить упереджено і необ’єктивно ставляться до УПЦ.

Вони чинять перешкоди у реєстрації статутів релігійних організацій УПЦ, не визнають фактів захоплення храмів, називаючи це «переходами». Це в котрий раз підкреслює їх упередженість.

Вважаю, що ми можемо мати суперечки щодо кількості захоплень, але визнати факт захоплення влада зобов’язана.

Якщо побили людей і зрізали замки хлопці в камуфльованій формі, а вони не реагують? Це говорить про їхню зацікавленість та упередженість. Я не кажу, щоб вони захищали, але хоча б повинні закликати правоохоронні органи, органи місцевої влади допомогти вирішити конфлікт чи хоча б розібратися у ньому. Натомість, представники Мінкультури постійно звинувачують кліриків УПЦ, що вони щось роблять чи говорять неправильно.

Ще один момент – влада постійно проводить дослідження порушення прав віруючих на Донбасі і в Криму. Звісно ж, ми не заперечуємо цих фактів і занепокоєні такими випадками.

Неодноразово зазначали, що не хочемо відстоювати власні права за рахунок порушення прав інших релігійних громад. Коли в Луганську було захоплено приміщення, які належали іншим релігійним організаціям, їх було запропоновано використовувати релігійній громаді УПЦ. Але владика Митрофан відмовився їх приймати і займати. Тому що вони належали іншим релігійним громадам.

Однак, ми також вказуємо на порушення прав віруючих в західних областях, факт чого влада постійно оминає. Коли Міністерство закордонних справ України готувало лист до міжнародних інституцій щодо порушення прав віруючих, ми запропонували включити абзац про те, що окрім Криму та непідконтрольних територій є порушення прав віруючих на Західній Україні. Навели відповідні факти, але в МЗС відмовилися їх включати у лист. Відповідно і ми відмовилися його підписувати.

Зрозуміла річ, що кожен може поїхати і перевірити те, що відбувається на Тернопільщині, Рівненщині, Волині і так далі, а на непідконтрольних територіях – ні. У нас є багато фото- і відео-доказів, але державна влада намагається вдавати, що утисків УПЦ не відбувається. Я розумію, що цей факт формує негативний імідж України на міжнародній арені, але ж владі потрібно щось робити, щоб врегулювати цю ситуацію. І для цього потрібно називати речі своїми іменами: якщо це захоплення – то це захоплення, якщо це перехід – то це перехід.

До речі, є випадки, коли релігійні громади УПЦ в рамках закону змінили свою підлеглість і перейшли під іншу конфесію. Їх небагато, але вони є. У той же час, на фоні цього відбуваються захоплення – силовим способом захоплюється майно релігійної громади УПЦ, здійснюються погрози і насилля.

Після захоплення храму і побиття людей у селі Катеринівка на Тернопільщині, вірян змушені були вести в медичний пункт іншої області. Адже місцевим медпрацівникам погрожували, щоб вони не надавали медичну допомогу. І коли ми вказуємо на такі факти, представники влади говорять про те, що у нас такого не може бути, бо ми європейська країна.