БОЛГАРІЯ. Розкольники завжди можуть покаятися і повернутися в канонічну Церкву — митрополит Ловчанський Гавриїл

Про війну в Україні, розкол в Українському православ’ї, про ставлення Болгарської Православної Церкви до канонічної Церкви та її Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

Про сучасну ситуацію в Україні

Ми дуже любимо Україну, в якій живуть православні люди, близькі нам по духу. Нам дуже прикро, що у цей час там такі неполадки, немає миру, гинуть люди, йде братовбивча війна, брати виступають проти братів — це велика трагедія. Ми молимося Богу, щоб Господь дарував мир древній Церкві України та всій цій древній країні. Адже і хрещення Руської Церкви було в Києві. Це давнє, прекрасне місто, і зараз воно прекрасне, і люди в ньому живуть хороші — гостинні, щирі.

Про розкол в Українському Православ’ї

У розколі немає благодаті Божої. А без благодаті Божої ніякої Церкви бути не може. Люди повинні повернутися в канонічну Церкву, де є Божа благодать і де людина може спастися. Розкол дуже шкідливе і згубне явище. Зазвичай розкол вчиняється на підставі гордості. Людина піддається своїй гордині і веде за собою інших.

Звичайно, розкольники завжди можуть прийти і покаятися в тому, що вони згрішили, попросити прощення за скоєне і їх завжди приймуть. Це єдиний шлях – іншого немає, на мою думку, і бути не може. Той, хто пішов у розкол, він себе показав. Якщо його залишити з тим, що він був правий, то в майбутньому нічого доброго, звичайно, від нього не можна очікувати. Але якщо він покається, зізнається у своєму гріху розколу, тоді це інша справа. Тут є надія, що він виправиться. Тому інший шлях — знайти якесь примирення – це недобре, нічого хорошого, і це показала історія, від цього не буває. Я не хочу зараз нагадувати такі випадки, але я це говорю тому, що це всім відомо. Розкольник повинен покаятися. Ось коли він покається, тоді він може йти новим шляхом. Якщо він не покається, він буде продовжувати…, може ще новий розкол зробити, ще гірший, ніж раніше.

Побажання всім українцям

Хочу побажати миру, добробуту, щастя, спасіння. Хочу, щоб ми завжди відчували себе братами, бо ми слов’яни, ми православні. В історії ми дуже один одному допомагали. Під час рабства дуже багато болгарських юнаків навчалося в Київських духовних школах. Потім вони ставали архієреями, священиками, богословами. Тоді у нас не було таких шкіл, ми це пам’ятаємо і ми вдячні. І, якщо ми в силах, то завжди готові допомогти православному українському народу.

Бажаємо щастя, миру, щоб український народ отримав те, що він заслуговує, щоб жив гідно, добре. Щоб це був народ багатий і духовно, і матеріально.

Про Предстоятеля Української Православної Церкви

Блаженніший Митрополит Онуфрій — це милість Божа для Української Церкви. Я знаю Владику Онуфрія з тих часів, коли навчався в Троїце-Сергієвій Лаврі, він там теж тоді був. Це дуже хороший монах, дуже поміркована людина, яка нічого такого не зробить, що буде проти миру, проти взаєморозуміння. Його в Чернівецькій єпархії дуже любили, я думаю, що в Києві теж люблять. Слава Богу, що в такий важкий час Господь послав такого Пастиря Українській Православній Церкві.

Про Києво-Печерську Лавру як всесвітню святиню

Києво-Печерська Лавра — це велика святиня, це світова святиня, це одна з найбільших святинь Вселенської Православної Церкви. В ній стільки святих мощей знаходиться, стільки чудес відбувається. Звичайно, побувати в Лаврі — це велика благодать Божа. Тому ми мріємо, коли є така можливість, побувати в цих місцях.