Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Блаженніший Митрополит Онуфрій: Бог до нас набагато ближче, ніж ми думаємо


Що нас віддаляє від Бога? Про що пам’ятати тим православним мирянам, які бажають займатися політикою? Позиція Церкви по відношенню до військового конфлікту на Сході країни. Як реагувати на пропаганду гріха у ЗМІ?

На ці та інші запитання у своєму інтерв’ю дає відповіді Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

— Ваше Блаженство, вже пройшли різдвяні святки. У ці дні ми особливо відчуваємо близькість Бога. Що необхідно робити, щоб це відчуття переживати завжди, а не тільки у святкові дні?

— Бог до нас набагато ближче, ніж ми думаємо. Він завжди готовий прийняти нас у Свої батьківські обійми. Але ми своїми гріховними справами, стремліннями, думками самі відвертаємося від Нього. Людині, яка своїм гріховним життям віддаляється від Христа, потрібно найперше постаратися здобути страх Божий, смиренність і молитву. Страх Божий – початок мудрості, дороги людини до Господа. Страх Божий – трепетне благоговіння перед величчю, мудрістю, любов’ю Творця та Його Промислом щодо людини і світу, створеного Ним. Страх Божий народжується від молитви, від читання Священних книг і від уваги до того, що Бог всередині й навколо нас звершує.

Ми повинні пам’ятати про найголовнішу чесноту для християнина – смирення перед Богом і ближнім (носієм образу Божого). Смиряючись, людина стає на вірний шлях у своїх стосунках з Богом і ближнім, стає такою, якою її хоче бачити Бог. Смирення – наша вузька дорога до Бога.

Смирення – чеснота богоподібна: навчіться від Мене, – заповідає нам Іісус Христос, – бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим (Мф. 11: 29). Хто стяжав смирення, той здобув мир і спокій душі, необхідні і для молитви, і для служіння Богу. Молитва прикликає благодать Пресвятого Духа, преображає, очищає і проливає світло на наш затьмарений гріхом розум. Якщо молитися з покаянням і смиренням, то Бог допоможе долати всі труднощі у житті. Через покаянну молитву відбувається примирення з Богом, Який і допомагає вирішити наші проблеми й біди. Тож, коли людина стяжає страх Божий, смирення та покаянну молитву, вона наближається до Господа.

Церква проповідує мир серед людей усіх політичних поглядів

— Погляди на Церкву часом спрямовують і представники різних політичних сил: деякі з них намагаються привернути Її на свою сторону. Як має поводитися духовенство в таких ситуаціях? Чи може священнослужитель мати власну політичну позицію?

— Завдання політиків полягає у тому, щоб влаштовувати земні справи людського суспільства, спираючись на певну ідеологію. Покликання Церкви Христової набагато ширше і більш значуще — зміна, преображення душі людини та підготовка її до вічного життя, — тому політична діяльність людини повинна залишатися за церковною огорожею, її не можна вносити всередину Церкви. Особиста позиція священнослужителя повинна обмежуватися виборчою кабінкою на виборчій дільниці у дні виборів, бо Церква, виконуючи своє служіння у світі, перебуває над політикою. Церква нагадує: якби люди жили за Божими заповідями, то всі їхні земні справи були б улаштовані.

У п’ятому пункті Основ соціальної концепції, яка затверджена нашою Церквою, є цілий розділ – «Церква і політика». Йдеться про те, що Церква, незважаючи на політичні протиріччя в суспільстві, покликана піклуватися про єдність своїх чад, мир і злагоду між людьми. Але ще більш важливою для нас є внутрішня єдність у вірі та любові: Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб <…> не було між вами розділення, але, щоб ви єдині були в одному дусі (1 Кор. 1: 10). Ми також повинні пам’ятати слова святого Ігнатія Богоносця: «Усі ви утворюйте із себе неначе один храм Божий, неначе один жертовник, неначе одного Іісуса». Єдність Церкви як таїнственного Тіла Христового, від неушкодженого буття якого залежить вічне спасіння людини, є найвищою цінністю для Церкви. Вона проповідує мир серед людей, котрі дотримуються різних політичних поглядів. Також важливо підкреслити, що священнослужителі не можуть брати участь у діяльності політичних організацій і передвиборчих процесах.

Православна людина свою політичну діяльність мусить узгоджувати з нормами євангельської моралі

— Найважливішою місією Церкви в суспільстві є молитва і духовна допомога людям. Чи існують виправдані механізми впливу Церкви на суспільно-політичні процеси?

— Не варто забувати, що ієрархи Церкви, священнослужителі й православні миряни нарівні з іншими громадянами мають право брати участь у народних волевиявленнях за допомогою голосування. Більш того, Церква не відмовляється від публічного висловлення своєї позиції щодо суспільно значущих питань, подання цієї позиції перед обличчям можновладців будь-якої країни на будь-якому рівні. Така позиція виражається виключно церковними соборами, священоначалієм і уповно­важеними особами. У будь-якому разі право церковного вираження не може бути передане державним установам, політичним чи іншим світським організаціям.

— А що Ви можете сказати про простих вірян? Чи мають вони право активно займатися політичною діяльністю, бути народними обранцями?

— Ніщо не перешкоджає участі православних мирян у діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади, політичних організацій. Такі люди повинні чесно виконувати свої обов’язки, усвідомлювати відповідальність перед Богом за ту владу, яку отримали від народу і сприяти морально виправданим починанням держави.

Історія Церкви має чимало прикладів залучення православних мирян до управління державою, в діяльності політичних та інших громадських об’єднань. Таке залучення мало місце в умовах різних систем державного устрою: самодержавства, конституційної монархії, різноманітних видів республіки. Беручи участь у політичних процесах, православна людина покликана свою діяльність узгоджувати з нормами євангельської моралі. А коли вона входить на церковне подвір’я, повинна за воротами залишати свої політичні вподобання і зайти у храм як громадянин вічності, котрому Бог заповідав любити всіх людей.

Церква завжди була, є і буде зі своїм народом

— Церква, здійснюючи Своє служіння у суспільстві, не може віддалитися від політичних процесів, які відбуваються всередині країни. Як, зокрема, потрібно ставитися до військових подій на сході України?

— Ці військові конфлікти – наша спільна трагедія, спільний біль. Церква завжди була, є і буде зі своїм народом, розділяючи з ним і радості, і біди. Ми ще з самого початку закликали до припинення кровопролиття. Щодня молимося про мир в Україні. Адже найважливіша заповідь для християнина – заповідь любові до Бога та ближнього. Керуючись цією заповіддю, надаємо посильну духовну й гуманітарну допомогу стражденним – вимушеним переселенцям, військовослужбовцям, пораненим. Під час різдвяних свят наші капелани, вихованці Київської академії і семінарії побували у зоні військових дій на Донбаській землі, роздаючи нужденним гуманітарну допомогу й розділяючи радість про Народженого у світ Христа.

За допомогою ЗМІ можна зробити цікавим і привабливим будь-який гріх

—  Ще в минулому столітті святитель Миколай Сербський звернув увагу на такий факт: війна людини проти людини викликана війною людини проти Бога. Останнім часом у світі активно пропагують так звані «цінності лібералізму»: евтаназія, аборти, гомосексуальні гріхи, ювенальне свавілля… Як Церква реагує на ці негативні тенденції, які простежуються і в нашому суспільстві?

— Церква є стовп і утвердження істини (1 Тим. 3: 15). Вона свідчить про те, що у світі є добро і зло. Зло ми називаємо гріхом і Церква закликає нас боротися з гріхом. Церква нагадує, що той, хто свідомо вибирає гріх – вибирає собі смерть і вічну погибель душі. На жаль, багато хто з нас грішить і не хоче чути правди, вона лякає. Однак Церква молиться, і поки підноситься молитва – ми маємо надію на краще.

Сьогодні ми живемо в такий час, коли різні технології сильно полонили людську свідомість. Хто володіє засобами масової інформації, може зробити цікавим і привабливим будь-який гріх. Тому ми покликані твердо свідчити про згубну дію гріха для душі, сім’ї та суспільства в цілому. Церква має у собі всі необхідні засоби, щоб допомогти грішникові перемогти свої пристрасті. Людині потрібно тільки захотіти цього, потрібно направити свою вільну волю і Бог їй допоможе перемогти гріх. Але ми повинні пам’ятати, що Бог нікого в Царство Небесне насильно не прикликає.

— Владико, Господь довірив Вам пастирський жезл у досить складний період нашої історії. Щодня Ви здійснюєте поїздки, проводите важливі зустрічі й богослужіння. Про це свідчить перелік заходів, у яких Ви берете участь. Поділіться секретом: звідки черпаєте сили для того, щоб нести тягар такого відповідального і клопіткого служіння Предстоятеля Церкви? Як відпочиваєте?

— Кожне служіння в Церкві звершується заради слави Божої. Бог дає і сили, і можливості, якщо людина прагне щиро служити там, де Господь її поставив. Що ж до відпочинку, то часу на це – не багато. Коли випадає вільна хвилинка, намагаюся що-небудь почитати або поспілкуватися з духовними людьми.

Записав

протоієрей Владислав Софійчук