Пасхальное Послание Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия

29.04.2016 news, Официальная хроника

Архипастырям, пастырям, монашествующим и всем верным чадам Украинской Православной Церкви

ХРИСТОС ВОСКРЕСЕ!

Всех Вас, всечестные архипастыри и пастыри, боголюбивые иноки и инокини, дорогие братья и сестры — возлюбленные чада нашей Святой Украинской Православной Церкви, сердечно поздравляю с наибольшим нашим христианским Праздником — с Праздником Светлого Воскресения Господа Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа.

Воскресение Христово стало триумфом, завершающим спасительный подвиг воплощенного Сына Божия. В Воскресении Христовом совершилось то, ради чего пришел на землю Бог: разорен ад и отнята власть у диавола и сила у смерти.
В Воскресении Христовом для человека открылись двери сладкого и вожделенного Рая, для которого человек был создан Творцом, в котором человек некогда обитал, но который человек потерял — через ложь, извратившую внутренний мир человека и сделавшую человека неспособным жить в Раю.

Самыми счастливыми в Воскресении Христовом стали наши прародители Адам и Ева, ибо они некогда опытно вкусили сладости райского блаженства, а потом потеряли его. Скорбь о потерянном Рае, которая много тысячелетий угнетала наших Прародителей, была глубже и тяжелее скорби всех земнородных, которые видели утерянный Рай только очами своей веры. Поэтому, хотя в Воскресении Христовом возрадовалась и возвеселилась вся тварь (Канон Св. Пасхи, п. 9), но невозможно измерить пределов радости наших Прародителей, которые приобщались к райской жизни не верой своего сердца, а живым опытом своей личной жизни.

В те трагические дни, когда, после Своего распятия руками беззаконных (Деян. 2.23), Спаситель пребывал «Во гробе плотски, во аде же с душею яко Бог» (тропарь часов Пасхи), тяжелые мысли и чувства угнетали тех Последователей Христовых, которые были очевидцами того, что совершилось на Голгофе с их любимым Учителем и Господом (Ин. 13.13). Но вскоре печаль их преложилась на радость. Сначала Ангел сказал Женам-Мироносицам, пришедшим ко гробу Спасителя: «Вы ищете Иисуса распятого? Его нет здесь — Он воскрес!» (Мф. 28.5–6). Затем Мироносицы возвестили о сем Апостолам, а потом Сам воскресший Спаситель многократно являлся Своим Последователям и Ученикам, беседуя с ними и показывая им «руце и нозе и ребра Своя» (Ин. 20.20) во свидетельство того, что страдания и смерть Спасителя на Голгофе завершились светлым и славным Его Воскресением.

Весть о Воскресении Христовом, как светлая молния, облетела сначала Иудею, потом близлежащие страны, а после — весь мир. Вера во Христа распятого и воскресшего укрепляла людей и давала им силы побеждать зло и духовно совершенствоваться. Вера в воскресшего Христа открыла людям возможность обрести Истину, ту вечную Божественную Истину, которая делала и делает людей свободными и счастливыми в полном и настоящем смысле этих слов. Христос подарил людям возможность еще на земле, во время сей кратковременной жизни, лично встретить Его как вечного Бога, реально принять Его в свою душу и наслаждаться общением с Ним, как некогда Адам наслаждался общением с Богом в Раю. Эта таинственная встреча со Христом у разных людей совершалась по-разному. Одни встречали Христа еще в младенчестве, как те дети, которые некогда сопровождали Христа как Победителя смерти и взывали Ему: «Осанна», когда Он славно входил во Иерусалим. Другие встретили Спасителя уже в зрелом возрасте, как, например, Апостолы, Жены-Мироносицы и все остальные Ученики, которые сопровождали Спасителя во время Его земного спасительного служения. Иные же, и это подавляющее большинство людей, встретили Христа на самом закате своей земной жизни, как это было у Симеона Богоприимца и у благоразумного Разбойника.

А состоялась ли таинственная встреча с воскресшим Христом у нас? Приняли ли мы Его в свое сердце? На этот вопрос каждый из нас ответить может только сам за себя. Если в душе человека горит огонь любви к Богу и ближнему, если человек в своей душе примирился с совестью своей и совесть его ни в чём не упрекает, — значит человек этот встретил Христа, и Христос Господь, вместе с Небесным Отцом, сотворил в его сердце для Себя обитель (Ин. 14.23).

А что делать нам, кто еще не сподобился чести лично встретить Христа? Нам нужно приложить больше усилий и стараний для того, чтобы утверждать свою жизнь на заповедях Христовых. Чем глубже заповеди Христовы проникают в жизнь человека, тем больше шансов у него лично встретить Христа, вместить Его в свое сердце и, в меру своей нравственной чистоты, еще при земной своей жизни наслаждаться благами будущего века.

Чем больше среди нас будет таких людей, которые, через свою благочестивую жизнь, сподобились чести лично встретиться со Христом, тем больше среди нас будет миротворцев, которые своим словом и даже просто своим присутствием будут вдыхать в наше неспокойное и мятущееся человеческое общество прохладное веяние вожделенного Божественного мира.

С такими размышлениями и чувствами мы встречаем праздник Преславного Христова Воскресения, и, смиренно благодаря своего Спасителя за священный дар вечной жизни, мы молимся, чтобы Спаситель наш и Господь Иисус Христос благословил нашу Украинскую землю и наш народ, чтобы Господь умиротворил всех нас и научил, как нам объединиться вокруг Истины, Которой является Сам Христос (Ин. 14.6), чтобы мы, соединенные друг с другом союзом Божественной любви, успешно преодолевали трудности и сложности, которыми наполнена земная жизнь человека.

Еще раз сердечно поздравляю всех Вас, дорогие братья и сестры, со светлым праздником Преславного Христова Воскресения, с Великим Днем Христовой Пасхи. Во имя этой великой Победы Жизни над смертью обнимем друг друга, простим друг друга и все вместе — единым сердцем и едиными устами — пропоем священный Гимн победоносного Христова Воскресения: «Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ и сущим во гробех живот даровав». Аминь.

Воистину Христос Воскресе!

 Смиренный Митрополит Киевский и всея Украины

+ Онуфрий

Пасха Христова

2016 г.

г. Киев

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Предстоятеля Української Православної Церкви 
Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України
ОНУФРІЯ
архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам
Української Православної Церкви

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Всіх Вас, всечесні архіпастирі і пастирі, боголюбиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри — улюблені чада нашої Святої Української Православної Церкви, сердечно поздоровляю з найбільшим нашим християнським Празником — з Празником Світлого Воскресіння Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

Воскресіння Христове стало тріумфом, завершуючим спасительний подвиг втіленого Сина Божого. У Воскресінні Христовому звершилося те, заради чого прийшов на землю Бог: спустошене пекло і відібрана влада у диявола і сила у смерті. У Воскресінні Христовому для людини відкрилися двері солодкого і прекрасного Раю, для якого людина була створена Богом, в якому людина колись перебувала, але який людина загубила — через неправду, яку людина прийняла в свою душу і яка спотворила внутрішній світ людини і зробила людину неспроможною жити в Раю.

Самими щасливими у Воскресінні Христовому стали наші прабатьки Адам і Єва, бо вони колись особисто вкусили солодощі райського блаженства, а потім загубили його. Скорбота про втрачений Рай, яка багато тисячоліть пригнічувала наших Прабатьків, була глибшою і важчою від скорботи всіх земнородних, які бачили загублений Рай тільки очима своєї віри. Тому, хоча у Воскресінні Христовому зраділо і звеселилось усе Боже творіння (Канон Св. Пасхи, п. 9), але неможливо виміряти межі радості наших Прабатьків, які вкусили колись райського життя не вірою свого серця, а живим досвідом свого особистого життя.

У ті трагічні дні, коли, після Свого розп’яття руками беззаконних(Діян. 2.23), Спаситель перебував «во гробе плотски, во аде же с душею, яко Бог» (тропар часів Пасхи), важкі думки і почуття наповнили серця тих Послідовників Христових, які були очевидцями того, що звершилось на Голгофі з їх улюбленим Учителем і Господом(Ін. 13.13). Але скоро їх смуток перетворився на радість. Спочатку Ангел сказав Жонам-Мироносицям, які прийшли до гробу Спасителя:«Ви шукаєте Іісуса розп’ятого? Його немає тут — Він воскрес!» (Мф. 28.5–6). Мироносиці сповістили про це Апостолам, а потім Сам воскреслий Спаситель багато разів з’являвся Своїм Послідовникам і Учням, розмовляв з ними і показував їм «руки і ноги і ребра Свої»(Ін. 20.20) як свідчення того, що страждання і смерть Спасителя на Голгофі завершилися світлим і славним Його Воскресінням.

Звістка про Воскресіння Христове, як світла блискавка, облетіла спочатку Іудею, потім сусідні країни, а після — весь світ. Віра у Христа розп’ятого і воскреслого давала людям сили перемагати зло і духовно вдосконалюватися. Віра у воскреслого Христа відкрила людям можливість знайти Істину, ту вічну Божественну Істину, яка робила і робить людей вільними і щасливими у повному і справжньому змісті цих слів. Христос подарував людям можливість ще тут, на землі, під час цього короткочасного життя, особисто зустріти Його як вічного Бога, реально прийняти Його в свою душу і насолоджуватися спілкуванням із Ним, як колись Адам насолоджувався спілкуванням з Богом в Раю. Ця таємнича зустріч з Христом у різних людей звершувалася по-різному. Одні зустрічали Христа в юному віці, — як ті діти, які колись супроводжували Христа як Переможця смерті і взивали Йому: «Осанна», коли Він славно входив до Ієрусалима. Другі зустріли Спасителя уже в зрілому віці, як, наприклад, Апостоли, Жони-Мироносиці та інші Учні, які супроводжували Спасителя під час Його земного спасительного служіння. Інші ж, і це переважна більшість людей, зустріли Христанаприкінці свого земного життя, як це було у Симеона Богоприїмця і у благорозумного Розбійника.

А чи відбулася таємнича зустріч з воскреслим Христом у нас? Чи прийняли ми Христа у своє серце? На це запитання кожен із нас відповісти може тільки сам за себе. Якщо в душі людини палає вогонь любові до Бога і до ближнього, якщо людина в душі своїй примирилася зі своєю совістю і совість їй ні в чому не докоряє, — це означає, що людина зустріла Христа, і Христос Господь, разом з Небесним Отцем, створив у серці цієї людини для Себе обитель (Ін. 14.23).

А що робити нам, хто ще не удостоївся честі особисто зустріти Христа? Нам треба прикладати більше зусиль і старанності для того, щоб стверджувати своє життя на заповідях Христових. Чим глибше заповіді Христові проникають в життя людини, тим більше шансів у неї особисто зустріти Христа, вмістити Його в своє серце і, в міру своєї моральної чистоти, ще за свого земного життя насолоджуватись благами майбутнього віку.

Чим більше серед нас буде таких людей, які через своє благочестиве життя удостоїлись честі особисто зустрітися з Христом, тим більше серед нас буде миротворців, які своїм словом і навіть просто своєю присутністю будуть вносити в наше неспокійне і збентежене людське суспільство жадану прохолоду Божественного миру.

З такими роздумами і почуттями ми зустрічаємо празник Преславного Христового Воскресіння, і, смиренно дякуючи своєму Спасителеві за священний дар вічного життя, ми молимось, щоби Спаситель наш і Господь Іісус Христос благословив нашу Українську землю і наш народ, щоби Господь умиротворив усіх нас і навчив, як нам об’єднатися навколо Істини, Якою являється Сам Христос (Ін. 14.6), щоби ми, об’єднані один з одним союзом Божественної любові, успішно долали труднощі і складнощі, якими наповнене земне життя людини.

Ще раз сердечно поздоровляю усіх Вас, дорогі брати і сестри, зі світлим празником Преславного Христового Воскресіння, з Великим Днем Христової Пасхи. В ім’я цієї великої Перемоги Життя над смертю, обіймемо один одного, простімо один одному і всі разом — єдиними устами і єдиним серцем — заспіваймо священний Гімн переможного Христового Воскресіння: «Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даровав». Амінь.

Воістину Христос Воскрес!

Смиренний

+ОНУФРІЙ,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

Пасха Христова
2016 р.
м. Київ

Предстоятель УПЦ про завдання Всеправославного Собору: Знайти місце для Церкви у сучасному світі, не поступаючись принципами

ШАХТЕРСК. Священник освятил хлебзавод