ЗАПОРІЖЖЯ. Роз’яснення щодо неправомірності захоплення храмів громадськими угрупуваннями

23.10.2014 Летопись епархий, Нарушения прав верующих

Протягом останнього часу почастішали випадки захоплення храмів та протизаконної зміни підлеглості релігійних громад. Архієпископ Запорізький та Мелітопольський ЛУКА звертається з роз’ясненням щодо неправомірності таких дій.

Останнім часом в ЗМІ почала з’являтися інформація щодо безпроблемної міграції парафій із однієї конфесії до іншої. Як приклад, цитата зі статті, надрукованої в газеті «МІГ» (№34 від 21.08.14): «По словам священнослужителей обеих конфессий (представників УПЦ КП  і УГКЦ  – авт.), никакой особой процедуры перехода из одной церкви в другую не существует». На жаль,така інформація  формує суспільну думку про те, що нібито громадяни, які не мати ніякого відношення до життя конкретної релігійної громади, мають право ініціювати її “міграцію”. Однак подана інформація не відповідає дійсності.

Спекуляція на громадській думці за допомогою гасел про вільний перехід до популяризованих на патріотичному підґрунті конфесій на фоні політичної агітації в даному разі не тільки недоцільна, оскільки  посилює громадську агресію ще й міжконфесійними стосунками, а й не має під собою законних підстав. Існує думка, що «сход» територіальної громади має право вирішити питання конфесійної приналежності храмової споруди та релігійної громади, проте це неправда.

Будь-який юрист відповість, що суспільні слухання не є підставою для ліквідації релігійної громади, яка є юридичною особою і діє згідно Статуту, зареєстрованого у встановленому порядку. Отже, немає жодних законних підстав відбирати у релігійної громади культову споруду, що належить їй (або винаймається нею) на підставі офіційних документів, які оформлені відповідно до чинного законодавства.

Рішення про перехід релігійної громади під іншу юрисдикцію може прийматися лише членами приходських зборів під головуванням настоятеля храму. Державні органи мають право реєструвати зміни в статуті релігійної громади лише у тому випадку, якщо вони були прийняті відповідно до Статуту релігійної громади, а рішення зборів затверджено єпархіальним архієреєм.

Такий порядок є стандартним не лише для УПЦ, але і для всіх релігійних організацій України, у тому числі й УПЦ КП.

Для того, щоб пояснити ситуацію, вважаю за необхідне оприлюднити деякі витримки з чинного українського законодавства.

Почну з того, що “сход громади” — це розмовно-побутова назва однієї з форм місцевого самоврядування, а саме загальних зборів громадян, що проживають у межах адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року №280/97–ВР, місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади… самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

А відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від  23.04.1991 р. N 987–XII, в Україні усі правовідносини, пов’язані зі свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України (ЗУ N987–XII, ст. 2). Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії (ЗУ N987–XII ст.3).

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями) (ЗУ N987–XII ст.7). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства і  свого статуту (положення) (ЗУ N987–XII ст. 13 ч.2).

У своїй діяльності Українська Православна Церква керується «Статутом про управління Українською Православною Церквою», останні зміни до якого були зареєстровані Державним Комітетом України у справах національностей та релігій (наказ № 50 від 2 червня 2008 року). Згідно цього Статуту кожна парафія, об’єднана навколо храму, є окремою релігійною громадою, що утворюється за добровільною згодою віруючих осіб православного віросповідання, які досягли повноліття (Статут про управління УПЦ, Розд. VIII). Для  одержання  релігійною  громадою правоздатності юридичної особи,  громадяни, в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на  реєстрацію (ЗУ N987–XII ст. 14). Отже, важливим у даному випадку є те, що парафія складається з конкретних громадян – парафіян, які об’єднані навколо храму, який, якщо не є власністю парафії, то, принаймні, орендується нею, тобто перебуває у володінні конкретної релігійної громади.

Слід також відзначити, що (згідно Статуту) парафіянами Української Православної Церкви  можуть бути тільки особи православного віросповідання, які підтримують постійно зв’язок зі своєю парафією. Кожен парафіянин зобов’язаний регулярно брати участь у богослужінні, сповідатися та причащатися, дотримуватись церковних канонів і приписів, творити діла віри та прагнути до релігійно-морального вдосконалення (Статут про управління УПЦ Розд. VIII. В ).

Вищим органом управління парафії є Парафіяльні збори, до складу яких належать священно- та церковнослужителі, засновники парафії (десять або більше осіб), а також миряни, члени парафії, які регулярно беруть участь у літургійному житті парафії, відзначаються християнською доброчесністю, досягли повноліття, не перебувають під забороною в священнослужінні церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції. При порушенні членами Парафіяльних зборів канонів та установлень Української Православної Церкви склад парафіяльних зборів, за рішенням єпархіального архієрея, може бути змінений частково або повністю. Протоколи Парафіяльних зборів затверджуються єпархіальним архієреєм, і тільки після цього ухвалені рішення набувають чинності. (Статут про управління УПЦ Розд. VIII. Г).

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян (В разі УПЦ: парафіян – православних християн, об’єднаних навколо храму,  які зберігають живий зв’язок зі своєю парафією. — авт.) (ЗУ N987–XII ст. 12 ч. 2).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким чинним в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. (ЗУ N987–XII  ст. 8 ).

Отже, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб, вона за своєю сутністю докорінно відрізняється від визначення “сходу громади”.

З огляду на викладене вище, можемо зробити висновок, що вирішення загальними зборами мешканців адміністративно-територіальної одиниці (сходом громади) питань, що відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” перебувають у компетенції релігійних організацій, зокрема релігійних громад (ст. ст. 7,8 ), чинним законодавством не передбачене.

Такі питання мають вирішуватися релігійними громадами у порядку, визначеному їх статутами (положеннями), шляхом внесення змін до статуту (положення) та їх подальшою реєстрацією у встановленому порядку.

Отже, якщо віряни бажають задовольняти свої релігійні потреби, вони можуть згідно Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991 р. N 987–XII зареєструвати власну релігійну громаду та орендувати або побудувати приміщення (храм — авт.) для своєї діяльності, але не зазіхати на те, що належить іншій релігійній громаді, якої б конфесійної приналежності вона б не була.

Отже, якщо кілька десятків вірян не бажає переходити під юрисдикцію іншої конфесії, то згідно із законодавством будь-яка спроба «перереєстрації» їхнього храму буде розцінюватися як перешкоджання діяльності релігійної громади, яка гарантована Конституцією України та захищена чинним українським законодавством, як спроба захоплення чужого майна і матеріальних цінностей — грабіж, розбій (ст.186,187 ККУ).

Якщо в населеному пункті є громадяни, що бажають підпорядкування до так званого «Київського Патріархату», вони повинні сприяти реалізації свого бажання не за рахунок віруючих УПЦ, а в законному порядку – через реєстрацію власної релігійної громади та будівництво (оренду) приміщення для проведення богослужінь.

ЛУКА, Архієпископ Запорізький і Мелітопольський

ЗАПОРОЖЬЕ. Клирик епархии провел занятие с учениками гимназии №6

КРЕМЕНЧУК. Підтримка захисників – дитячі листи і малюнки