ЗАПОРОЖЬЕ. В городе совершена лития в день памяти жертв политических репрессий
18 мая, в День памяти жертв политических репрессий, в Запорожье, возле памятного знака жертвам 30-50-х годов прошлого века состоялся митинг-реквием.
В траурном мероприятии приняли участие протоиерей Игорь Рябко, который отслужил заупокойную литию, представители местного самоуправления, общественность города.
По данным историков, в те страшные годы было невинно убито более 500 тысяч украинцев. Как от метил отец Игорь: «Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих людей які загинули під час репресій тоталітарної влади
Як правило це були люди, які стали жертвами наклепом, або за ідейними, ідеологічними чи релігійними переконаннями не влаштовували злочинний режим.
Але я нещодавно відкрив для себе ще одну, не знану мною сторінку трагічної долі невинно репресованих жертв. Після Великої вітчизняної війни в містах і селищах Радянського Союзу було дужа багато інвалідів, особливо серед колишніх фронтовиків. Чимало з них змушені були жебракувати, хоча всі груди у них були у відзнаках. З огляду на цей факт, радянська влада приймає рішення очистити міста від цих обрубків людських тіл, щоб вони не псували пейзажі комуністичних міст.
Спеціальні загони ловили цих нещасних де тільки було можливо, відбирали у них паспорти і посвідчення учасників війни, і відправляли до Соловецького концтабору. За що? В чому була їхня вина? Тільки за те що вони змогли вижити пройшовши через пекло війни? Серед таких були навіть Герої Радянського Союзу.
Вони повільно вмирали від голоду та смутку на Соловках. Я бачив малюнки цих людей зроблені професійними художниками. Саме страшне в них не ті каліцтва які були на їхніх тілах а та глибина болю, смутку і відчаю що була у їхніх очах. Це неможливо передати словами. http://mrduke.ru/ivov/
Гордість нації, герої фронтовики, серед яких були навіть Герої Радянського Союзу були викинуті із життя суспільства і приречені на мученичеську смерть тільки за те що відали своє здоров’я Батьківщині.
Я впевнений що за свої страждання вони були прийняті Спасителем в Небесні обителі. За їхню долю не потрібно піклуватися. А от за нашу долю треба. Якщо ми не зробимо висновків із своєї нещодавньої історії то це забуття може помститися за себе. Завжди життя все ставить на свої місця. Підлість, завжди буде підлістю і рано чи пізно вона буде засуджена. А людська гідність, чесноти завжди будуть прославлені і в сьому світі і в житті майбутнього віку.
Прошу вас разом з нами вознести молитви за тих людей які стали невинними жертвами тих страшних часів».