ЛУЦЬК. Митрополит Ніфонт освятив іконостас у храмі с. Боровне

13.12.2013 Летопись епархий

Ця церковця має свою цікаву і давню історію, і не схожа на інші, можливо, й багатші храми. Проте Божа благодать присутня і у ній, тут години служби минають, як хвилини, і ніщо, крім молитви, не відволікає людську свідомість. Новий іконостас гарно вписується в оздоблення храму, не відштовхує, як це інколи буває, вичурністю і розкішшю. Це дім Господа і Його вірних чад, яких на Божественну Літургію архієрейським чином зійшлося, як для такого не дуже великого села, чимало. Ще напередодні увечері, розказує перед початком служби Любов Григорівна Коваль, колишній шкільний бібліотекар, негода так замітала село, що люди почали потерпати: як же вранці добиратися на службу? А на ранок розпогодилося, стих вітер, наче природа також долучилася до свята боровненської громади. Владику Ніфонта зустріли, як годиться, короваєм.
Якщо про Боровне відомо, що його початки – з середини XVI століття, то про храм перші писемні згадки датуються 1707 роком. І тоді церковця була невелика, тому згодом парафіяни спорудили нову, також дерев’яну, але на кам’яному фундаменті. Вона згоріла у роки Першої світової війни, бо через село фактично проходила лінія фронту. Нинішній храм Божий постав (подумати тільки!) у 1926 році. Як і попередні, його було освячено в честь Різдва Пресвятої Богородиці. Храм пережив і Другу світову, і Богоборчі часи, коли його зняли з реєстрації, а потім пристосували під… школу. І тільки коли Україна стала незалежною, православні Боровного отримали назад свою святиню і знову переобладнали її під церкву.
Церква давно потребувала нового іконостасу, бо попередній робився, як кажуть, поспіхом, аби відкрити храм. Його вартість – 130 тисяч гривень, і 100 тисяч із них парафія отримала за сприяння народного депутата Адама Мартинюка, а решту грошей збирали самі парафіяни. У селі хвалять свого батюшку ієрея Артемія Пашука, який служить тут уже кілька років. За нього у церкві поміняли усі двері і вікна, пошалювали приміщення, поклали на підлогу лінолеум, придбали доріжки. Батюшка кожну копієчку використовує на користь храму. І коли недавно від народного депутата Ігоря Єремєєва передали пожертву – 10 тисяч гривень, то священик придбав за ці гроші у храм панікадило.
Кожна людська душа прагне духовної поживи: молитви, сповіді, причастя. Але вірно говорив під час проповіді священик Олександр Кулик із храму села Гута-Боровенська, що могло б і більше людей прийти на таку подію, як освячення нового іконостасу. Обличчя ж парафіянина церкви у Боровне – традиційне, на жаль, для більшості храмів. Це жінки поважного віку, які і з двома кульбачками вистояли усю службу, вбираючи у душу кожне її слово, хоча були і чоловіки, і молодь, і дітки. Коли перші християни, говорив отець Олександр, збиралися для спільної молитви, вони спочатку казали, що тут будуть збиратися праведники. Але між ними були й грішники… Сказати, що то зібрання грішників теж не виходило, бо були між ними і праведники. То ж вірною виявилася назва Божого храму, яку обрали і перші християни: це дім, де збираються люди, які каються. І ця істина актуальна й донині. Такі церкви, як у наших поліських селах, ще залишаються оплотом Православ’я, місцем для спасіння людських душ. І новий іконостас – це не просто важливий елемент оздоблення храму. Як сказав у своїй натхненній проповіді владика Ніфонт, яку парафіяни слухали зі сльозами на очах, іконостас – це та стіна, котра розділяє церкву на дві частини. За іконостасом – престол, святая святих храму, бо тут звершується Таїнство євхаристії. За іконостасом – вже Небо, а перед ним власне Церква. На іконах ми бачимо Спасителя, Пречисту Діву Марію, святих угодників Божих, Його учнів – Апостолів, та відтворення на іконах історичних подій, пов’язаних зі становленням Христової Церкви. Ми дивимося на іконостас – і бачимо очі Господа…
За Божественною Літургією митрополиту Волинському і Луцькому Ніфонту співслужили благочинний Камінь-Каширської округи протоієрей Стефа Михалюк, благочинний Рожищенської округи протоієрей Петро Іваничко, настоятель Свято-Різдво-Богородничого храму села Боровне священик Артемій Пашук та священики з навколишніх сіл.

Наталія МАЛІМОН

ЛУЦЬК. Митрополит Ніфонт очолив засідання Координаційної ради

МОСКВА. С Афона в Россию на Рождество доставят Дары волхвов