ЛУЦЬК. Митрополит Ніфонт зустрівся зі студентами Волинської духовної семінарії

13.12.2013 Церковь и общество

Зустріч майбутніх пастирів зі своїм архіпастирем тривала понад три години і вмістила розмову на найрізноманітніші теми: від питання «Чи можна семінаристу (священику) грати у футбол?» – до «Як молитися, аби не відволікатися на думки про навколишнє?» Зустріч відбулася вперше після тривалої, на жаль, хвороби владики, то ж найперше питання стосувалося його здоров’я. За словами ректора семінарії протоієрея Рустика Капауза, митрополит захворів у час, коли в семінарії саме проходила випускна пора, і студентам, які залишали стіни своєї духовної школи, дуже не вистачало його порад і повчань.
Приметно, що нинішні студенти хотіли почути від свого архіпастиря відповіді на дуже непрості питання. І це добре, бо питання свідчили, що незабаром у храми Волинської чи іншої єпархії повинні прийти священики, котрі мислять, задумуються і над глобальними, як кажуть, питаннями, але задумуються і над тими, які становлять основу життя кожної віруючої православної людини. Семінаристів вразила розповідь архієрея про його служіння у звичайній сільській церкві у Рудці-Козинській. У ті часи цей простий сільський храм став місцем, куди послухати проповіді молодого монаха з’їжджалися спраглі за Божим словом люди не тільки з різних куточків Волині, а й з різних областей України, Білорусі, навіть з-за Уралу. Проте і готувався майбутній владика Ніфонт (а тоді настоятель цього храму) до проповідей повсякчас. Під час одного Богослужіння у піст він проголошував по три-чотири проповіді, сповідав і причащав в один день по 600-700 людей, і через це бувало, що Літургію починав служити десь тільки годині о пів на другу дня… За його служіння рудко-козинську церкву капітально відремонтували, вклавши у неї 46 кубів нового дерева, проклали до храму дорогу (котру і нині в селі називають «монаховою дорогою»), збудували дім для священика… А головне, скільки людей увірували у Христа!
Саме від свого владики майбутні пастирі душ людських хотіли почути відповідь на питання, яке хвилює багато кого у нашому суспільстві. Чому ті, котрі закінчили духовні школи канонічної Церкви, потім пішли у розкол?
– Бо вони, як сказав про це апостол Павло, не були нашими. «Вони вийшли від нас, бо не були наші», – процитував владика Ніфонт Святе Письмо. – А Іуда, котрий був поруч з Іісусом, слухав Його проповіді, бачив здійснювані Ним чудеса?.. Як він зрадив Господа? Поцілунком… Якби людина, котра отримала духовну освіту, вірила у Господа, любила Його, вона б не пішла у розкол. Бо Бог – над усе, Він єдиний для всіх. А тих, хто його зрадив, у Писанні ще називають «духовними блудниками»…
Студентів цікавило усе. Чому нинішній архієрей у свій час прийняв монашество?.. Чи хотіли розкольники привернути нашого владику у свої ряди?.. Яких священиків потребує єпархія і чи вистачить молодим священикам роботи?.. Яке місце займає УПЦ у сучасному православному світі?.. І чи може єпархія організувати для студентів семінарії паломницьку поїздку у Святогорську Успенську Лавру?.. Слухаючи спогади митрополита про його сирітське дитинство, котре багато в чому мірою визначило його подальший життєвий шлях, витирали сльози. Сміялися, коли владика пригадував веселі епізоди зі свого життя. Аплодували, отримавши досконалу і переконливу відповідь на питання щодо долі УПЦ у сучасному світі. Задумувалися, коли владика відверто говорив про проблеми, які чекають кожного священика, який хотів би стати справжнім духовним пастирем у своїй парафії. І щиро проголосили у кінці розповіді три наші волинські слова: «Спаси вас, Господи!», подякувавши владиці і за ті пожертви, які він робить на семінарію.

Наталія МАЛІМОН

ЖИТОМИР. Під головуванням правлячого архієрея відбулось перше зимове зібрання благочинних

ЛУЦЬК. Митрополит Ніфонт очолив засідання Координаційної ради