ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Звернення митрополита Антонія до керівників та працівників підприємств, установ і організацій

10.04.2013 Церковь и общество

ЗВЕРНЕННЯ

Високопреосвященнішого АНТОНІЯ,
Митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського,
Керуючого Хмельницької єпархії УПЦ

до керівників та працівників підприємств, установ і організацій
щодо виконання правил та вимог по охороні праці

Браття і сестри!

Праця, за християнським розумінням, є творчим розкриттям людини та невід’ємним елементом людського життя, оскільки вона сприяє розкриттю в нас Образу Божого і дає можливість стати «співробітниками Господа».
Усім відомо, що гріх вніс у людське життя дисгармонію, яка вплинула і на характер праці: «У поті лиця будеш їсти хліб, доки не повернешся у землю, з якої ти взятий…» (Бут. 3,19) – про такий вирок говорить Святе Письмо, нагадуючи людині і про конечність самого буття, і про чималі зусилля, які слід застосовувати для здобуття засобів існування.
Слово Боже не лише звертає нашу увагу на необхідність щоденної праці, але й задає для неї особливий ритм: «Шість днів працюй і роби усі твої справи, а сьомий день – Господу Богу твоєму…» (Вих. 20, 8), заклавши у такому порядку не тільки необхідність відпочивати та відволікатися від повсякденних справ для служіння Творцю, але й перші закони охорони праці, як прояв милосердя до трударів і турботу про їх здоров’я.
Удосконалення засобів та методів праці, перехід від простих форм до більш складних, сприяли протягом історії людства покращанню матеріальних умов життя, але, разом із тим, викликали спокусу відходу від Творця та Його Законів і навіть бажання облаштувати земне життя без Бога. Реалізація таких прагнень завжди завершувалася трагічно: як у далекій історії, так і сьогодні послідовники потомків Каїна і будівельників Вавилонської вежі (Бут. 4, 20-22; 11, 4), забувши Бога, пожинають плоди власної гордині від якої, нажаль, страждають й невинні жертви – чесні робітники та їх родини, ставши заложниками ненаситності нечистоплотних роботодавців, які забувають не тільки про Бога, але й про все людське, грубо порушуючи закони і нехтуючи правами людини.
За глибоким переконанням християн, труд не є богоугодним, якщо він слугує лише егоїстичним інтересам певної особи та засобом збагачення в ущерб поняттям милосердя і братолюбства. Така позиція роботодавців глибоко хибна і помилкова, адже слугує для задовільненя гріховних потреб особи, яка зовсім втратила сумління.
На сьогоднішній день Українська Православна Церква веде активну пастирську роботу, яка, зокрема, спрямована на виховання у наших людей законослухняності та поваги до державних інституцій.
Той, хто працює має право не тільки користуватися плодами своєї праці (1 Кор., 9, 7, 10), але й повинен отримувати за неї платню і мати гідні умови для її виконання. Святе Письмо визначено говорить: «Не ображай наємника…» (Втор. 24, 14); «Горе тій людині, яка заставляє ближнього працювати даремно…» (Ієр. 22, 13); «плата, утримана вами у робітників… вопіє і волання женців дійшли до слуху Господа Саваофа» (Іак. 5, 4), тощо.
Отже, заповідь Божа повеліває людині не тільки сумлінно трудитися, але й дбати про робітників, а також про тих, хто, у силу різних прикрих обставин, не може сам заробляти собі на життя – про немічних, про тих, хто втратив працездатність у наслідок нехтування правилами безпеки та охорони праці, про сиріт та вдів, «щоб Господь благословив тебе у справах рук твоїх» (Втор. 24, 19-22).
Нажаль, але живучи у сучасному світі, ми нерідко стаємо свідками недбалого відношення до безпеки праці як зі сторони самих працівників, так і з боку роботодавців.
Продовжуючи на землі служіння Христа, Який ототожнював Себе саме зі знедоленими, Церква завжди виступала на захист ображених, тих, за кого нікому заступитися і тому сьогодні ми взиваємо до усього суспільства про необхідність справедливого розподілення результатів праці, при якому здоровий підтримує хворого, багатий – бідного, працездатний – непрацездатного, роботодавець – робітника, робітник – власну родину.
Духовне самозбереження суспільства можливе лише у тому випадку, коли забезпечення життя, здоров’я і матеріального благополуччя усіх громадян вважається пріоритетом при розподіленні матеріальних засобів.
Зважаючи на вище викладене, звертаюся до усіх працівників і роботодавців Хмельниччини: пам’ятайте, зневажати людським життям і здоров’ям є великий гріх перед Богом! Тож, робіть усе можливе, аби стихія, нещасний випадок, раптове каліцтво, або смерть людини не перетворили за лічені хвилини усі досягнення на руїни, адже не склеїти цілого зі вщент розбитого!
Шановні Подоляни! Будьте уважними та вкрай обережними при виконанні робіт, а особливо таких, що пов’язані з підвищеною небезпекою!
Пам’ятайте: збереження життя і здоров’я людей залежить від кожного з Вас! Поспішаю нагадати усім: сумлінна праця і виконання закону привносять у душу мир, світло і радість, а також дають право насолоджуватися законним відпочинком, у той час, як від гріховних вчинків душа тьмянішає та робиться нездатною до добра.
Щиро молюся за усіх трударів нашого Подільського краю та закликаю на усіх Боже благословення!

З повагою,
Керуючий
Хмельницькою єпархією УПЦ

+АНТОНІЙ,
МИТРОПОЛИТ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ

05.04.2013 р.
м. Хмельницкий.

БЕРДЯНСК. В епархиальном управлении состоялось собрание благочинных епархии

ВІННИЦЯ. Відбулася загальна сповідь духовенства міського благочиння