ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. На базі інституту МАУП відбулася ХІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція

27.11.2012 Церковь и СМИ

22 листопада на базі інституту МАУП імені Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Володимира відбулася ХІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція “ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В КОНТЕКСТІ ТРАГІЧНИХ ПОДІЙ ХХ СТОЛІТТЯ”, присвячена до 65-роковин операції “Вісла” (березень – жовтень 1947 року)
Вчене зібрання, яке зібрало більше 100 учасників, мало наступні напрямки роботи:
Операція “Вісла” – одна із трагічних сторінок в історії України та україно-польських відносин;
Голод 1921-1923 рр. в Україні: причини та наслідки;
Національна політика в Україні в 20-х роках ХХ століття.
Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, соціально-психологічні та демографічні наслідки, правова оцінка;
Україна ІІ Світовій війні;
Голод 1946-1947 рр.: історичні передумови та наслідки;
Шістдеся?тники – культурний та політичний рух другої половини 1950-х – 1960-х років;
Дисидентський рух в радянській Україні.
Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній звернувся до організаторів та учасників вченого зібрання з наступним посланням:
ШАНОВНІ ОРГАНІЗАТОРИ ТА УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ,
БРАТТЯ І СЕСТРИ!
У XX-му сторіччі український народ пережив у своїй історії чимало трагедій, які сталися через злочинні дії тоталітарного режиму безбожної влади колишнього Союзу РСР. Серед цих скорботних сторінок історії були голодомори, етнічні чистки, депортації, репресії, розкуркулення, насильницька колективізація, антирелігійний терор, тощо.
Усі ці події мали свої об’єктивні та суб’єктивні витоки й наслідки, більшість з них призвела до значних жертв, а разом вони принесли багато горя нашому народові.
Але існує фактор, який об’єднує ці соціальні катаклізми радянського режиму: це кардинальна революція світогляду, відречення від Христа й християнської моралі та обрання нової віри – у людину-бога. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло насправді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.
Молох більшовизму поглинав невинні жертви з диявольською бездушністю. У наслідок такої злочинної політики Україна втратила мільйони своїх дітей: вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке “рай на землі”, коли він без Бога.
Оскільки вчене зібрання присвячене 65-річчю операції «Вісла», яка полягала у примусовій депортації з використанням збройних сил українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945-го року належали Німеччині та супроводжувалася масовим насильством, хочу зазначити, що дослідження у даній сфері у жодній мірі не повинні слугувати загостренню відносин між українським, російським, чеським та польським народами – усі ці країни свого часу пережили тоталітарний терор, жертвами якого стали мільйони людей, багато з яких постраждали і за віру.
Хоч у певні історичні періоди згадані народи і опинялися по різні сторони барикад та зазнали відчуження і відкритої ворожнечі, але сьогодні ми мусимо робити усе залежне для відновлення християнської єдності, у якій ми перебували від початку, адже ми знаємо на гіркому прикладі історії до чого приводить забуття Бога та Його заповідей – від цього завжди страждали люди, гідність яких принижувалася у наслідок забвіння про те, що кожна людина є носієм Божого образу.
Одним з найбажаніших результатів наукових конференцій, які регулярно проводяться в Хмельницькому інституті МАУП по вказаній проблематиці повинно стати несіння у світ добра і любові, примирення людей, які часто у силу незалежних від них причин є прибічниками різних думок щодо тих далеких подій, а це можливо лише тоді, коли усі ми не будемо забувати, що ми християни і жити не лише спогадами про колишні образи, але прагнути до перемир’я та консолідації зусиль для боротьби з сучасними викликами, які надзвичайно загострилися останнім часом. Це і антицерковні агресивні виступи певних громадських об’єднань, і вороже ставлення до вивчення у навчальних закладах релігійних предметів, і виступи проти християнської символіки, і пропаганда розпусти, абортів, і попрання сімейних цінностей, і культ споживацтва, і багато чого іншого.
Православна Церква завжди закликала усіх простити один одному образи, несправедливість та усіляке зло, яких було чимало в історії. Прощення, звичайно, не означає забвіння. Ми маємо борг пам’яті, насамперед, перед жертвами минулого, які віддали життя за вірність Богу і Батьківщині. Простити – це означає відмовитися від помсти, ненависті, та брати участь у відновленні порозуміння і братерства між народами та країнами, що є основою мирного майбуття.
Так, що стосується українського і польського народів, то ХХ-те сторіччя і його трагічний досвід депортацій, репресій, війн, які були породжені тоталітаризмом, у рівній мірі відбилися на кожному з них. Тож, сьогодні час дозволити загоїтися старим ранам.
Вітаючи усіх учасників вченого зібрання, маю надію, що об’єктивне вивчення фактів фахівцями дозволять нам пізнати історичну істину, розвіяти сумніви і визволитися від колишніх негативних стереотипів. І нехай трагічні події колишньої спільної історії наших країн ніколи не породять нових взаємних звинувачень.
Об’єктивне пізнання минулого та виявлення справжніх масштабів трагедій ХХ-го ст. нехай слугує зближенню людей, відновленню взаємної довіри та поваги і сприяє створенню вільного від насильства мирного майбутнього наших сусідських країн та братерських народів.
У свою чергу, Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших злочинів радянського тоталітаризму. Постраждалих – десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в’язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Воістину, режим вів кровопролитну війну з власним народом.
Церква сурово засуджує чинники, які привели до цих трагедій. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства – вірою, надією і любов’ю. “Горе тим, що замислюють беззаконня”(Мих. 2: 1). Справа таких “діла протизаконні” (Пс. 100: 3). “Кінець їхній — погибель” (Флп. 3: 19).
Церква застерігає усіх від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що спричинила подібні трагедії і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах.
Церква також закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає. Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє і застережуть від помилок минулого.
Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за їхнє упокоєння в оселях праведних і оголошує їм вічну пам’ять.

МУКАЧІВЕ. Відбувся тренінг – семінар: «Церква і медицина: зупинимо туберкульоз разом!»

ЛУГАНСК. Викарий епархии освятил шахту в Ровеньках