РІВНЕ. «А було воно все так…» (Молодіжний зїзд: спогади ведучого)

30.08.2012 Летопись епархий, Церковь и общество, Церковь и СМИ

З чого все починалось
Якби хтось запитав, яка найголовніша подія року, то я відповів би – ІІІ З’їзд православної молоді Рівненщини. Впевнений, так само сказали б ще двісті чоловік, які приймали в ньому участь. Офіційно з’їзд проходив з 7 по 11 серпня цього року. Для команди ведучих він розпочався на два місяці раніше, а саме з того моменту, коли владика Варфоломій запросив Дениса Таргонського на розмову та попросив розробити програму з’їзду. А далі все пішло по сценарію минулого року. На другий день ми втрьох (до цієї справи безперечно долучається ще Антон Романуха) на сходах школи № 26 обговорюємо чорновий варіант програми. Спочатку визначаємо тематику з’їзду. Пропонуються різні варіанти, однак перемагає тема, запропонована Антоном: «Православна сім’я» (кожен день має свої підтеми: «Чоловічність і жіночність», «Внутрішньосімейні відносини» та «Православна сім’я і суспільство»). Далі розробляємо програму кожного дня. Завдання складне, адже необхідно уникнути повторення програми минулого року. Хоча є певна спокуса копіювання, – бо минулорічний з’їзд пройшов прекрасно. Однак всі розуміють, що кожен наступний форум повинен бути особливим і не схожим на попередній. Лише тоді молоді буде цікаво брати участь в подібних заходах. Тим більше, що на з’їзд приїде значна частина минулорічних учасників. Також важливим являється поєднання в програмі рухливих ігор, конкурсів та бесід. Так було складено перший варіант програми.
А далі команда ведучих збиралася щотижня в кафе, в парку, просто в когось вдома й відшліфовувала програму (аналізували, дискутували, придумували конкурси, змагання та завдання й одразу відтворювали їх в реальності). Вирішили навіть бігти квест по парку, однак потім відмовились від цієї ідеї. Іншими словами, робили так, щоб комар носа не підточив. Адже, на папері – це одне, а на практиці – зовсім інше. Тому на підпис Владиці було подано десятий варіант програми. І як потім виявилося, ще не остаточний.

Свято праведної Анни

Місце для з’їзду було вибране не просто чудове, а найкраще у всій єпархії – скит Праведної Анни Свято-Миколаївського Городоцького монастиря. Тим паче, що ігуменя Михаїла любить молодь, а молодь любить її. Кругом скита – ліс, територія величезна. Але найголовніше те, що з’їзд проходитиме в монастирі. Виходиш з кімнати й відчуваєш подих молитви. В якому місці скита ти б не був, скрізь чути богослужіння. Одним словом – благодать. І ось, на престольне свято сьомого серпня сюди почала з’їжджатися молодь. Спочатку всі йдуть на літургію, яку служать п’ять владик на чолі з митрополитом Тверський і Кашинським Віктором. Потім водосвятний молебень і чин закладки храму. Багато молодих людей на такому торжестві вперше.
На реєстрації всіх учасників і організаторів чекає ще одна приємність. Кожен в подарунок отримує гарненьку сумочку з усім необхідним для особистої гігієни. Спаси Господи, матушка! Тепер в сумочці ношу книжки та документи й згадую Вас. Після обіду починається 6-й фестиваль недільних шкіл, а на завершення виступає гість – Ніна Матвієнко. Ця подія залишила значний слід в її житті. «Тепер я відкрила для себе нову Україну», — сказала народна співачка. Завершився фестиваль, і після заходу сонця близько двадцяти священнослужителів разом з молоддю збирається біля Хреста, котрий знаходиться посередині монастиря. Починається чин його освячення. Після трьох псалмів, зі співом «Спаси, Господи, люди Твоя…» всі беруть Чесне Древо та несуть на поклонну гору за монастир. Тут нас зустрічає Архіпастир, який освячує Хрест, потім сам бере лопату та починає його встановлювати. Кругом ніч, але в кожного з нас горять дві свічечки: одна – в руках, а друга — в серці. Тому що від побаченого неможливо не загорітися вірою. Після встановлення Хреста владика Варфоломій говорить просте, доступне слово про те, що в нього вперше загорілась така ж свіча на Грабарці в Польщі. На завершення Архіпастир виражає нам своє побажання: щоб кожен в дні з’їзду посповідався та причастився Святих Христових Таїн. І слово впало на благодатний грунт: в день великомученика Пантелеймона (2-й день з’їзду) майже всі підійшли до Святої Чаші.

День перший

Перед з’їздом мені повідомили, що має бути багато гостей. З одного боку, це добре. Але як ні кого не образити, всім надати слово і разом з тим не перетворити бодай першу половину дня на один монотонний, нікому не потрібний офіціоз. Слава Богу, цього не сталося. Спочатку слово привітання, дуже просте і задушевне сказав Владика Варфоломій, потім – матушка ігуменя та ще декілька гостей. Поділився своїми враженнями ієродиякон Ніфонт (Волинська єпархія). Цікавою була розповідь Аліни Недашківської про волонтерську діяльність братства Преподобного Іони Київського. Ведучі Сергій Куницький, Олена та Дарія Капітанюки розповіли з показом слайдів про молодіжний рух єпархії.
Далі молодь об’єднується в 9 команд по 20 чоловік. Оригінальні були й назви команд: «Перший клас», «Анастасіос», «Парус», «3D», «Марфенята», «Акваріум», «220 вольт», «Карамболь» та «Софія». Антон проводить чудові конкурси на знайомство та згуртованість. Потім кожній команді надається можливість розкрити свої таланти: із сіна, пакетів для сміття, скотчу, кульок, ниток і т.п необхідно зробити казкову тваринку, назвати її та охарактеризувати. Після обіду розкривається інтрига конкурсу. Священики повинні придбати з аукціону казкові персонажі, але не за гроші, а за солодощі. Виграє «Акваріум», яка отримує за свій витвір два персика, півкіло цукерок та баночку оливок.
Після знайомства з командами священнослужителі проводять з ними біблійні години. На основі Священного Писання та Передання Церкви розкривають тематику з’їзду. Біблійні години проводились протягом трьох днів і для багатьох молодих людей вони стали справжнім відкриттям Євангелія як Книги Життя. Потім всі збираються на всенічне бдіння в пам’ять великомученика і цілителя Пантелеймона. Богослужіння очолює єпископ Генічеський і Новокаховський Філарет. Після вечері – традиційна бесіда з владикою Філаретом на тему сім’ї. А після вечірніх молитов, які учасники читали по черзі – сповідь для бажаючих. В інші дні після молитв молодь спілкувалася біля багаття та переглядала фільми.

День другий

Розпочався другий день Божественною літургією, яку звершив єпископ Філарет у співслужінні духовенства. За літургією більше 150 молодих людей причастилися Святих Христових Таїн!
Особливістю другого дня були спортивні змагання, основним організатором яких був Вадим Полюхович. Спочатку відбувався загальний турнір під назвою «Вибивання м’ячем з кола». Окрім дев’яти команд в ньому брала участь ще й команда священнослужителів, яка посіла почесне третє місце. Оригінальними були й призи: за 3-тє місце – в’язка цибулі (плачуть, бо лише треті), за 2-ге – в’язка часнику (бо не достало духу), за 1-ше – в’язка перцю (бо дали всім перцю). Окрім цього, молодь брала участь й в інших змаганнях: міні-футболі в окулярах зі стаканчиків, перетягуванні канату. Доречі, тут дівчата виявилися сильнішими за хлопців.
Після обіду на молодь чекав мистецький конкурс. Кожна команда повинна була продемонструвати коротеньку сценку морально-повчального характеру зі звичайного приходського життя або, наприклад, древнього патерика. Активну участь в конкурсі брало й духовенство, котре допомагало своїм командам не тільки складати сценарій, але й реалізовувати його на сцені. Всі команди підготувалися прекрасно. Глядачам були показані сценки, які висміювали такі пороки як забобони, немилосердя, жадібність, пияцтво, сварки в сім’ї. Оцінювання проводилося по трьох категоріях: моральність, сценарій та гра акторів.

День третій

Вперше на з’їзді було проведено цікаву гру під назвою «Квест», розробником якої був Антон Романуха. Кожна з команд пробігала певний маршрут, котрий був вказаний на карті. На цьому маршруті були розміщені шість точок із завданнями. Команда, прибігаючи на одну з них, мусила розв’язати завдання (кросворд, тести, складання пазлів). Завдання були не тільки інтелектуального характеру. Наприклад, потрібно було пройтись по канату, перестрибнути через перешкоду, з’їсти цукерки або печиво. На кожній точці знаходились священнослужителі, які правильно й грамотно слідкували за виконанням завдань та показували командам наступний етап маршруту. Окрім того, частина учасників залишилась в головному залі. Сергій Куницький, Олена та Дарина Капітанюки проводили з ними брейн-ринг. Найголовнішою перемогою було те, що жодна з команд не залишила своїх учасників на маршруті (деяких навіть несли на руках). Окрім того, всі учасники проявили справжній командний дух. Переможцям було вручено солодкі медалі та кубок.
Після обіду молоді було запропоновано огляд основних церковних новин року, які коментував владика Філарет. Ввечері всі мали змогу насолодитися прекрасним концертом, підготовленим матушками монастиря та дітьми недільної школи. Особливо всіх вразила пісня про Україну, яка виконувалась під гру на бандурах.

Завершення

На завершення подяка всім. Особливо нашому Архіпастирю владиці Варфоломію, владиці Філарету, матушці ігумені (їй випав найвідповідальніший послух – матеріальна частина з’їзду). Подяка Рівненському благочинному отцю Валерію, священнослужителям, які відповідають за роботу з молоддю та недільними школами в єпархії. Також подяка молодим людям, які не мають відношення до роботи жодного єпархіального відділу, однак доклали чи не найбільше зусиль в складанні програми та проведенні з’їзду.
P.S. На днях до Дениса зателефонував священик із Закарпаття й попросив програму з’їзду та допомогу в проведенні подібного заходу в їхній єпархії. Це було найкращою подякою для усіх нас.
Ведучий з’їзду
протоієрей Вадим Петровський

ХЕРСОН. В епархии помянули погибших милиционеров

СЕВЕРОДОНЕЦК. Протоиерей Александр Попов освятил школу №4 города Рубежное