24.02.2012. КИЇВ. Управляючий справами УПЦ архієпископ Митрофан більш докладно розтлумачив рішення Священного Синоду УПЦ від 21 лютого

24.02.2012 Церковь и общество

– Вітаємо владико! Сьогодні ми повинні поставити Вам декілька гострих запитань. Перше стосується того, як інтерпретували Ваш коментар з приводу засідання Священного Синоду від 21 лютого світські засоби масової інформації. Багато хто з них повідомив про те, що в Українській Православній Церкві стався розкол. Чи справді він стався, і хто в такому випадку опинився по різні боки барикад?
– Мені дуже прикро, що мої слова були зрозумілі неправильно засобами масової інформації, і мені дивно, з чого вони зробили такий висновок, що в нашій Церкві стався розкол. Абсолютно нічого подібного сказано мною не було. Я відповів на запитання журналістів відносно результатів засідання Священного Синоду, зокрема відносно одного з найважливіших рішень, яке стосується відсторонення архієпископа Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра від обов’язків голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків нашої Церкви, і як наслідок – виведення його зі складу постійних членів Священного Синоду.
Нічого страшного не сталося, тому що життя є життя: приймаються рішення, когось призначають на посаду, когось знімають. І від цього не повинна страждати Церква.
Ще раз повторюю: нічого страшного не відбулося. Пройшло чергове засідання Священного Синоду, були проведені відповідні адміністративні зміни у керівництві відділами нашої Церкви, зокрема Відділу зовнішніх церковних зв’язків. Наша Церква як була, так і залишається єдиною.
Перед тим всі члени Священного Синоду відвідали Блаженнішого Митрополита Володимира у лікарні, взяли в нього благословення. Після чого відбулося засідання Синоду, яке прийняло такі відповідальні рішення.
Ніякого розколу в Церкві немає, ніхто по різні сторони барикад не стоїть, тому що всі рішення, які прийняв Синод, були прийняті одноголосно. Тому говорити сьогодні про якийсь розкол в Церкві немає ніяких підстав.
– Якщо рішення були прийняті одноголосно, то що, владика Олександр теж голосував за своє відсторонення? І взагалі, як він сприйняв своє усунення з посади?
– Справа в тому, що згідно зі Статутом «Про управління Українською Православною Церквою», якщо обговорюється питання, яке стосується безпосередньо члена Священного Синоду, то він у голосуванні участі не бере. Тому владика Олександр не міг голосувати за свою відставку, що природно, але за його відставку проголосували всі члени Священного Синоду без винятку. Навіть митрополит Луганський і Старобільський Іоанникій, який не зміг прибути особисто, бо знаходиться на лікуванні, надіслав факс, у якому підтримав рішення Священного Синоду.
А тому рішення є легітимним, дійсним, і ні про які розколи в Церкві немає підстав сьогодні говорити. Це нормальний життєвий процес, який триває в Церкві, в будь-якій інституції, організації, на будь-якому підприємстві. Тому з відсторонення владики Олександра від обов’язків голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків не потрібно робити жодних висновків, які б стосувалися загалу нашої Церкви, її порядку та спокою.
– А чим зумовлена така жорсткість у формулюванні Священного Синоду щодо владики Олександра? І що Синод хотів сказати владиці такими словами?
– Справа в тому, що владика останнім часом зайняв особливу позицію, відмінну від позиції священноначалля нашої Церкви, зокрема Священного Синоду.
Минулі засідання Священного Синоду, що відбулися, приймали певні рішення, з якими владика Олександр був не згодний. Хоча він їх і підписував, але потім давав коментарі, які зовсім інакше тлумачили те, що відбувалося на Синоді.
Так, в одному зі своїх інтерв’ю телеканалу «1+1» він сказав, що доручення владиці Павлу тимчасово керувати Київською єпархією являється прямим відстороненням Блаженнішого Митрополита Володимира від церковних справ, що є неправдою. І тому це було дуже дивно чути від людини, яка підписувала журнали Священного Синоду і яка приймала участь у всіх дискусіях. Чому він давав такі інтерв’ю – незрозуміло.
Багато є деяких інших випадків, коли власну думку владика представляв як думку Предстоятеля Церкви, і тим самим вносив дисонанс. Він переносить той стан взаємовідносин, що склалися між ним і Священним Синодом, на особу Блаженнішого Митрополита Володимира. І засоби масової інформації, взявши до уваги подібні коментарі владики Олександра, зробили висновок, що в Українській Православній Церкві виник конфлікт між Предстоятелем і Священним Синодом, що є неправдою. Тому що Блаженніший Митрополит Володимир є і залишається нашим Предстоятелем, хоча сьогодні він тимчасово не може виконувати у повному обсязі обов’язки Предстоятеля нашої Церкви, цим займається Священний Синод.
В одному зі своїх коментарів я говорив, що навіть якщо із якимись рішеннями Священного Синоду Блаженніший не буде згодний, він, коли повернеться до виконання обов’язків Предстоятеля, має право поставити ці питання на засідання Священного Синоду, і вони можуть бути переглянуті. Можуть бути прийняті інші рішення. Але поки що є так, як є.
У нас управління Церквою відбувається колегіально – не одна особа приймає рішення, а приймає рішення Священний Синод. І Блаженніший Митрополит Володимир, як голова Священного Синоду, ставить свій підпис під рішеннями Синоду тільки тоді, коли є загальна згода всіх членів Синоду.
Саме така загальна згода всіх членів Синоду була, коли приймалися рішення і на першому Синоді, який відбувся 26 січня, і на попередньому перед тим Синоді – все було згідно зі Статутом «Про управління Українською Православною Церквою».
На жаль, владика Олександр ці факти якось ігнорував і старався коментувати все, що відбувалося на Синоді виключно у руслі власного розуміння, що й послугувало тому, що стався такий конфлікт. Наголошую, фактично є конфлікт між владикою Олександром і Священним Синодом. Але ніякого конфлікту між Предстоятелем Церкви і Священним Синодом немає і бути не може. Тому ще раз наголошую, Блаженніший залишається нашим Предстоятелем.
– Багато віруючих з болем сприйняли рішення Священного Синоду щодо владики Олександра. Тож, якою буде подальша його доля?
– Владика Олександр залишається Вікарієм Київської Митрополії, за ним зберігається обов’язок дбати про лікування Блаженнішого та відповідати за це перед Священним Синодом. Він залишається особистим секретарем Предстоятеля нашої Церкви. Це також досить велике коло обов’язків, які, я думаю, владика Олександр виконуватиме сумлінно.
І все буде залежати від того, яку позицію зараз буде займати владика Олександр: або він з розумінням поставиться до рішень Священного Синоду, сприйме їх як факт, чи намагатиметься через ЗМІ якось знову ставити під сумнів те, що відбулося на Синоді. Усе буде залежати від його позиції.
Я поки що після Синоду із владикою не спілкувався і зараз нічого конкретно не можу сказати. Як говориться, поживемо – побачимо.
– А чи немає у рішення Священного Синоду політичного контексту? І взагалі, хто «перемагає» – проавтокефальне крило чи промосковське?
– По-перше, хочу сказати, що в нас у Церкві немає жодних «крил» – ні промосковського, ні проавтокефального. Теорія про те, що сьогодні єпископат розділений на два табори, є штучною. Про це говорять тільки ЗМІ. У Церкві все спокійно.
Звичайно, кожний єпископ має право на свою думку про автокефалію, про повернення до статусу екзархату. Можна дискутувати багато, цього ніхто не забороняє. Але в нас сьогодні є статус УПЦ як незалежної у своєму управлінні в складі Московського Патріархату, і цей статус нас повністю задовольняє. Про це було сказано й у рішеннях Ювілейного Собору нашої Церкви, який відбувся 8 липня 2011 року. І ні про які зміни статусу нашої Церкви не йдеться. Штучне розділення на промосковське і проавтоефальне – це вимисли нецерковних або біляцерквоних осіб, які, можливо б, хотіли, щоб у нашій Церкві був такий поділ. Дякувати Богу, його сьогодні немає.
І ніякої політичної складової у рішеннях Синоду теж немає. Церква залишається єдиною, і рішення, які приймаються на Синоді, були прийняті одноголосно, – що свідчить про те, що в нас немає розділень. Тому що в Синоді беруть участь єпископи з різних єпархій, з різних регіонів, представляють різні верстви віруючого населення України, і ні про які політичні складові в рішеннях Синоду і про розділення єпископату немає підстав говорити.
– Ситуація нагнітається у ЗМІ. Але наближається Великий піст. Владико, що б Ви могли сказати священнослужителям та пастві Української Православної Церкви напередодні Великого посту?
– Великий піст – це особливий період у житті кожної віруючої людини, тому що всі ми готуємося до великого свята – Пасхи Христової. І піст нагадує нам про необхідність нашого духовного оновлення, нашого духовного удосконалення. Саме в цьому допомагає нам піст, у тому числі, утриманням від скоромної їжі.
Але Церква наголошує, що потрібно постувати не лише в їжі. Найважливіше в піст, хотів би повторити слова Блаженнішого Митрополита Володимира, — «не їсти один одного».
Тому напередодні Великого посту я хотів би побажати всім: і духовенству, і віруючим нашої Церкви, – перш за все, миру, взаємного розуміння, взаємної любові, взаємного прощення, без чого ми не зможемо нічого досягнути ані в нашому духовному житті, в нашому духовному вдосконаленні, ані в стабілізації нашої внутрішньоцерковної ситуації.
Я хотів би, аби Великий піст був присвячений саме примиренню, щоб ми пам’ятали про нашу відповідальність перед Богом за Церкву і за свій духовний зріст.
Зичу всім, щоб цей піст ми провели з користю для своєї душі, – і тоді для нас буде радісною Пасха Христова, тоді ми дійсно відчуємо всю повноту пасхальної радості.
Бесіду вела Юлія Комінко
Відео бесіди можна переглянути за інтернет адресою: http://www.youtube.com/watch?v=F-pzykpuOPc&feature=player_embedded

24.02.2012. БІЛА ЦЕРКВА. У єпархії вийшов перший номер журналу «Небесне і Земне»

24.02.2012. ОДЕССА. Благочинный посетил школу-интернат с.Жовтень Ширяевского района