06.12.2011. МИЛАН. Відбулася презентація Луцького Євангелія

06.12.2011 Церковь и общество

Презентація факсимільного видання унікального рукопису стала не тільки святом і для православної громади в Мілані, а й відкрила деякі сторінки життя українських заробітчан на Аппенінах і підтримки нашого духовенства… католиками.
За кілька днів делегація Волинської єпархії Української Православної Церкви проїхала Італію зверху униз і знизу доверху, подолавши понад 2000 кілометрів. Венеція, Мілан, Флоренція, Бари і Рим залишили не лише прекрасні враження, хоча це не була туристична поїздка, а ще, кажуть святі отці, багато духовної і душевної радості.
Італія для презентації однієї з найдавніших богослужбових книг, які дійшли до нашого часу, Євангелія XIV століття, була вибрана не випадково. Наша єпархія має тут свій інтерес, спрямований на пошуки нових унікальних рукописів. І саме в Мілані нині діє велика православна громада. А очолює її, з благословення Митрополита Київського і всієї України Володимира, ієромонах Амвросій (Макар), який ще не так давно під іменем Миколая Макара ніс послух проректора духовних семінарії та академії в Києві. Тепер же він прийняв чернечий постриг з іменем Амвросій і служить у храмі святителя Амвросія Медіоланського.
За словами архімандрита Онуфрія (Куц), котрий у Волинській єпархії очолює видавничий відділ, отець Амвросій є поліглотом, знає кілька мов, навіть проповідь на презентації Луцького Євангелія проголошував кількома мовами, аби зрозуміли усі парафіяни.

Чи багато в Італії православного люду, зокрема українців?

Українців більше на півночі Італії, у Римі їх порівну з росіянами, а на півдні вже зовсім мало. Ієромонах Амвросій є благочинним Північного округу Італії. Спочатку, коли його сюди направив Митрополит Володимир, йому доводилося проводити богослужіння, де прийдеться: на вулиці, у парках, скверах… Католики йшли назустріч і надавали для богослужіння свій храм, але на певний час. І якщо він закінчувався, а священик ще не всіх причастив, то йшов на вулицю, навіть на вокзал і там продовжував звершувати службу. Проте нині у Мілані православна громада має свій храм. Католики віддали свій храм, побачивши, що отець Амвросій – істинно віруюча людина, що православна громада потребує свого храму, як розповів протоієрей Валентин Марчук, прес-секретар і голова інформаційно-просвітницького відділу єпархії.

І за рік у цій частині Італії, навколо Мілану, вже створено 15 православних парафій, у яких здійснюється богослужіння. Деякі – у пристосованих приміщеннях, деякі – у приміщеннях, наданих католиками. Більше того, наші священики бачили в Римі православний храм, споруджений навпроти найголовнішої католицької святині собору Святого Петра у Ватикані. А одну з ділянок, яку католицька громада не освоює вже літ з десять, влада Мілану готова передати для спорудження ще одного православного храму в Італії. Вірогідно, що такій терпимості сприяє і потреба людей молитися у своєму храмі і сповідатися своєму священику.

За словами отця Онуфрія, часто для наших заробітчан церква – це єдина розрада на чужині. Багато людей насправді не мають роботи, перебиваються випадковими заробітками. Вони просили: помоліться, батюшки, аби ми мали роботу! Є такі серед наших українців, що в Італії давно, мають гарну роботу, заробили певні кошти, і вони купили квартири, які… здають своїм же українцям. Причому у таких помешканнях тісниться по 10 – 12 чоловік, а господарі вимагають високу квартплату не зважаючи ні на які обставини.

А є й італійці сердечні, які дають прихисток українським заробітчанам. Отець Олег, котрий співслужить отцю Амвросію, розказував, що є й такі наші колишні співвітчизники, які вже втратили і роботу, і житло, і надію, і будь-які засоби для існування, й мають лише дах над головою на покинутих заводах на околиці Мілану. Без води, без газу, без електрики, без тепла… І наші православні священики відвідують їх, підтримують, хоча інколи спосіб життя і мислення тих людей уже не відповідає доброзичливості пастирів… Цікаво, що на розмови з отцем Амвросієм все частіше приходять й італійці-католики.

«Ми були здивовані, що він спілкувався з людьми до половини ночі. А вранці, поспавши дуже мало, уже як водій повіз нас у місто Бари, де знаходяться мощі святителя Миколая. І приходять до нього люди не так з радістю, як з надією, – додає отець Валентин. – «Якщо у вас в Луцьку хтось буде просити благословення на поїздку в Італію чи інші країни на заробітки, не благословляйте!» – застерігав нас отець Амвросій. Він знаходить роботу багатьом українцям, у храмі щоп’ятниці моляться, аби Бог послав роботу… І православна громада, рідна церква на чужині для багатьох наших колишніх співвітчизників є великою втіхою. Недільного дня на презентації Луцького Євангелія у храмі в Мілані побувало більше півтисячі людей. А під час великих свят люди стоять і на вулиці. Ми бачили ці сотні очей, ми відчували настрій, з яким присутні у храмі слухали Луцьке Євангеліє, уривок з якого на богослужінні зачитав отець Онуфрій».

Про дивовижне в Італії та, зокрема, містечко Бари, де покояться мощі святителя Миколая Чудотворця

Містечко Бари невелике, а мощі покояться у храмі-базиліці, котра належить Католицькій церкві. У нижньому храмі під престолом на глибині двох метрів і покояться мощі Святителя. Прямого доступу людей до них немає, але католики певним чином дістають миро від мощів. Ми мали можливість на престолі цьому звершити богослужіння. Особливою душевною радістю було це місце для отця Миколая Бондарука, секретаря нашої єпархії…

«Ми бачили в Італії добре збережені храми IV, VIII, X, XII століть, – каже отець Онуфрій. – Відчуття дивовижні! Бачили дошку стола, за яким було звершено Тайну Вечерю, сходинку, якою Спаситель піднімався до Пілата, дошку з ясел у Вифлиємі, де лежало Богонемовля, цвяхи, якими Спасителя прибивали до Хреста… Бачили і мозаїку IV, VIII століть з наших православних храмів в одному з католицьких храмів, чимало древніх ікон у візантійському стилі, які шанує тепер західний світ… Зрозуміло, що ці речі могли сюди потрапити в результаті хрестових походів, іншими шляхами»…

Як сприйняли появу факсимільного видання Луцького Євангелія культурні кола Італії

«Ми зустрічалися зокрема і з директором Флорентійської бібліотеки Лоренцо Медічі, і вже є домовленість у лютому наступного року провести у цьому закладі загальну презентацію для наукових та культурних кіл Італії, — продовжив отець Валентин. — Культурні люди тішаться, що те ж Луцьке Євангеліє та подібні йому реліквії, якщо зробити їхнє факсимільне видання, не лежать мертвим вантажем у бібліотеці. Адже є немало унікальних рукописів, які просто не можуть покинути стіни тих же бібліотек. А ось копію зробити можна. І тоді книга не припадає вже пилом століть, хтось працює з нею з вірою, натхненням і бажанням».

Чи повинна Церква займатися поверненням таких святинь як Луцьке Євангеліє і навіщо презентувати її в різних куточках світу?

Як переконаний отець Онуфрій, церковні книги і Церква, як правонаступниця своєї спадщини, має не просто право, вона зобов’язана вивчати і зберігати свою спадщину. І продовжувати її життя у вигляді високоточних копій. Адже інколи запитують: чи не можемо ми вимагати, аби оригінал Луцького Євангелія повернули з Російської національної бібліотеки? Ми про це й не заїкаємося, бо це шлях, який веде в нікуди. Щось наше є в них, щось їхнє – у нас.

Сама презентація Луцького Євангелія в Італії, як додав отець Валентин, відбулася з благословення митрополита Луцького і Волинського Ніфонта. Вона дала можливість показати красу українського православ’я. Найважливіше, що нам вдалося, крім того, що презентували, побачили, помолилися, приклалися до багатьох святинь, це дати можливість православному люду в різних куточках світу побачити свою святиню, доторкнутися до своєї історії. У майбутньому вже є плани провести такі презентації і в інших країнах Європи, та й у США запрошують… Посол України в Італії Георгій Чернявський, який прийняв нашу делегацію гостинно у Римі, підтримав думку, що такі презентації теж популяризують Україну як країну інтелектуальну.

Крім того, кожна презентація це ще одне свідчення, що слово Христа – вічне. Чим більше ми будемо розказувати, показувати наші святині, нашу спадщину, тим доступнішою вона буде людям. Адже і екземпляр факсимільного видання Луцького Євангелія віднині виставлено у Флорентійській бібліотеці для доступної роботи з ним усіх бажаючих. Врешті це і свята книга, яка буде використовуватися у церковній практиці. Цікавих рукописів древніх, книг є немало в різних куточках світу. Директор Флорентійської бібліотеки казала нам: це ваша історія, це ваша культура, ми не вміємо читати ці книги, ми не маємо потреби їх вивчати. А ви повинні це робити…

Наталія Малімон

06.12.2011. МУКАЧЕВЕ. Владика Феодор привітав військовослужбовців

06.12.2011. МОСКВА. Святейший Патриарх Кирилл поздравил архиепископа Хустского и Виноградовского Марка с 60-летием