24.08.2011. ЛУЦЬК. У Ківерцях відбулось захоронення останків бійців Червоної армії
21 липня на Меморіалі Слави що у районному центрі Волинської області місті Ківерці, благочинним цього округу митрофорним протоієреєм Олександром Кондратюком було звершено заупокійне богослужіння за воїнами які впали під час Великої Вітчизняної війни. Під час мітингу перед молитвою голова райдержадміністрації Леонтій Кричкевич зауважив, що На Ківерцівщині нещодавно уже тричі було зорганізовано урочисте перепоховання бійців Червоної Армії, загиблих у роки Другої світової війни, місце загибелі котрих залишалося досі невідомим. Отож, вторік, напередодні Дня Незалежності, у Цумані було поховано дев’ятьох червоноармійців; 22 червня нинішнього року, у День скорботи, – в Башликах і 21 липня – у Ківерцях, на Меморіалі Слави, відправлено заупокійну службу Божу за загиблими у роки війни, поки що невідомими солдатами, котрі знайшли свій Вічний Спочинок на ківерцівській землі, та поховано їх, як і належить для героїв-захисників — зі всіма почестями!
Як було уже зазначено, 21 липня на Меморіалі Слави у Ківерцях було урочисто перепоховано останки чотирьох бійців Червоної Армії, котрих виявили в лісі поблизу Дачного члени військово-історичної групи «Азимут», очолюваної Володимиром Патраєм.
Місце загибелі воїнів було знайдено випадково, під час прогулянки в лісі. Увагу відпочиваючих привернув невеличкий горбик, де із землі виднілося щось металеве. Допитливість взяла гору над здоровим глуздом, адже горбик міг приховувати й небезпеку у вигляді непідірваних снарядів чи бомб періоду Другої світової війни, на котрі час од часу натрапляють люди в українській землі у всіх куточках країни.
Пошуковці з «Азимуту» розпочали роботи по розчищенню шару ґрунту, що приховув таємницю. Зусилля молодих людей виявилися немарними, бо «відповідь» лежала майже на поверхні – лише шістдесятисантиментровим шаром грунту було присипано залишки чотирьох людських тіл. Супутні військові атрибути, серед яких солдатський казанок, єдина (!) капсула з інформацією про одного із загиблих, були знайдені поруч з людськими тілами. І саме це дозволило зробити припущення, що це бійці-червоноармійці. Про це свідчив також і запис у капсулі, який, на щастя, зберігся у хорошому стані, незважаючи на часовий відрізок довжиною у сім десятиліть.
На завершення можна лише додати – а скільки ще таких безіменних могил розкидано по Україні, скільки ще чиїхось синів, чоловіків, батьків не поховано по-людськи? Точно відповісти на це запитання, мабуть, вже не зможе ніхто, бо щоднини все менше і менше залишається живих очевидців тих подій
Вічна пам ’ять загиблим!
За матеріалами Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом»
24.08.2011. СИМФЕРОПОЛЬ. Митрополит Лазарь поздравил крымских педагогов с наступающим Днем знаний