Митрополит Антоній. Еміграція і культурно-освітня спадщина Поділля

01.04.2011 archive, Вестник №115, Тема номера

Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній

Шановні організатори та учасники вченого зібрання!
Сьогодні у нас на Хмельниччині розпочала свою роботу Всеукраїнська науково-практична конференція «Подільська еміграція в контексті європейської та світової культури», метою якої є дослідження актуальних питань: історії переселенського руху подолян, процесу формування і функціонування подільських діаспорних груп, етнокультурних процесів у середовищі подільської еміграції, культурно-освітньої спадщини і життя та діяльності видатних постатей подільської еміграції та багато іншого.
Говорячи про еміграцію та чинники, які спонукали людей відриватися від рідної землі та свого коріння для продовження життя і діяльності в умовах чужої країни, в іншому етнокультурному середовищі, неможливо оминути увагою представників православної ієрархії та духовенства, які з різних причин покидали Україну та Подільський край у непевні часи, не лише зберігаючи на чужині у чистоті Православну віру, але й проповідуючи її в інших землях.
Гортаючи сторінки життєписів таких видатних представників еміграції, як митрополити Антоній (Храповицький), Анастасій (Грибановський), Філарет (Вознесенський), Віталій (Устінов), подолянин протоієрей Василь Зіньковський, архімандрит Кіпріан (Керн), протоієрей Георгій Флоровський, священик Олександр Єльчанінов, богослов-догматист Володимир Лоський та багато-багато інших, переповнюєшся повагою до людей, сила духу яких не лише дозволила їм вижити у важкі часи, здолавши чималі моральні і матеріальні труднощі, але й розвинути богословську науку, яка через атеїстичну ідеологію тодішнього режиму тимчасово не мала можливості повноцінно розвиватися на усьому радянському просторі, та основне – зберегти Православну віру, яка, у свою чергу, духовно опікала і підтримувала паству діаспори.
Збереження віри та Церкви в еміграції дозволило духовно не зламатися тисячам людей, які в силу обставин були відірвані від Батьківщини: на чужині вони гуртувалися навколо православних парафій, засновували братства, сестринства, опікунські ради та інші об’єднання, що дозволяло громаді спілкуватися, робити загальну справу та спільно молитися.
Як не прикро, але логічний наслідок будь-якої еміграції і життя на чужині – це процес поступового розчинення емігранта та його родини серед іноземців. Звичайно, така денаціоналізація відбувається впродовж не одного покоління, але рано чи пізно це, як правило, таки відбудеться. Та, як показала історія, саме Православна Церква істотно гальмувала вказаний процес, гуртуючи та виховуючи культурно і духовно багато поколінь емігрантів. Незалежно, в яку епоху люди покидали рідну країну – чи це було в 20-ті роки, в період т. з. «білої еміграції», чи у 40-ві, під час «другої хвилі» еміграції, чи на початку 90-х – у післярадянський період, усі люди, що виїхали на проживання в інші країни, незважаючи на глибокі ідеологічні протиріччя між собою, з’єднувалися та зживалися один з одним на чужині, перебуваючи у лоні Православної Церкви.
Таким чином, живучи у вигнанні і бідності, у світі, який часто не розумів страждання її народу, Православна Церква поза межами України зуміла об’єднувати людей, стаючи для них тим куточком батьківщини, куди завжди тягнулося їхнє серце.
Можна чимало наводити прикладів діяльності православних громад у різних країнах світу, але важливо констатувати основний факт – Церква, будучи не від світу цього, де немає «…ні елліна, ні іудея, ні варвара, ні скіфа…» (Кол., 3, 11), у будь-якому куточку світу завжди слугувала вірянам тим острівцем надії, куди тягнулося серце і де, незважаючи на будь-які труднощі, люди чули рідну мову, знаходили тепле спілкування, розуміння і християнську любов.
Тож нехай неупереджений обмін думками, визначений напрямками роботи, слугує на благо науки та допоможе оцінити внесок подільської еміграції у світову культурну і наукову скарбницю!
Усім, хто потрудився над організацією вченого зібрання, приношу щиру подяку та закликаю Боже благословення на роботу конференції.

01.04.2011. ЗАПОРОЖЬЕ. Руководитель епархиального отдела по взаимодействию с силовыми структурами посетил областной военный комиссариат

01.04.2011. ВАТИКАН. В Триполи погибли 40 мирных жителей