Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

22.02.2011. ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. Низкиницький монастир запрошує відвідувачів до етнографічного музею

Ще з минулого літа увагу прихожан та паломників Успенського Низкиницького монастиря привертає ошатна дерев’яна хатинка, що повстала на мальовничому березі монастирського ставка.
Після Різдвяних свят загадкова хатина відчинила свої двері для усіх охочих. Це – монастирський музей старовини та народного побуту. Тут зібрано чималу експозицію речей старовини, сільського побуту, вишивок та фотографій.
Музей представляє інтер’єр селянської хати початку ХХ ст.. Є тут і піч, і стіл для великої родини і широкі лавки, застелені домотканими ряднами.
Головною відмінністю цього музею від інших є те, що всі експонати в ньому – в робочому стані, їх можна брати в руки, роздивлятися. Відвідувачі музею, а це здебільшого діти та молодь, мають змогу побачити, як ткалося полотно – верстат настроєний руками бабусь-майстринь, попрясти на коловоротку, попрасувати полотно з допомогою рубеля і качалки.
Вражають вишуканістю узорів та майстерністю вишивок старовинні рушники та сорочки, деяким з них вже по сто років!
Задум створити такий музей зародився в ігумена Низкиницької обителі архімандрита Вікентія вже давно. Не один рік священик збирає свою колекцію старовинного селянського начиння, вишивок та посуду. Згодом знайшлися благодійники, які допомогли збудувати дерев’яну хату на березі ставка, щоб експонувати колекцію.
Традиційно Успенський Низкиницький монастир відвідують з екскурсіями діти і молодь із всієї Волині та сусідніх областей. Після знайомства з історією обителі, її храмами та святинями гості залюбки їдуть в музей. В патріархальному інтер’єрі звучить розповідь священика про те, як жили наші побожні предки, як трудилися і молилися, адже основою життя української родини завжди були Православна віра і моральність.
Отець Вікентій розповідає допитливим екскурсантам як застосовували той чи інший предмет у побуті, адже молодь навіть не уявляє призначення рубеля, прача чи діжи.
В кінці екскурсії усіх частують запашним чаєм, звареним на печі з листочків м’яти, рум’янку і порічки.
Протодиякон Віктор Мартиненко