Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

РОЖДЕСТВЕНСКОЕ ПОСЛАНИЕ ПАТРИАРХА МОСКОВСКОГО И ВСЕЯ РУСИ

01.12.2010 archive, Вестник №111, Официальная хроника


Преосвященные архипастыри,
досточтимые отцы, всечестные иноки и инокини,
дорогие братья и сестры!
В нынешнюю светозарную ночь мы вновь духовно переживаем радость обретения миром своего Спасителя. Вновь мысленно зрим Сына Бога Живого, лежащего в яслях Вифлеемского вертепа. Вновь слышим в сердцах своих ангельский глас, воспевающий хвалу Творцу и Искупителю: «Слава в вышних Богу, и на земли мир, в человецех благоволение» (Як. 2, 14).
Внимая славословию небесных сил, мы осознаём, что Рождество Христово исполнено вневременного значения и имеет прямое отноше¬ние к судьбе каждого человека. Даже тот, кто пока ещё ничего не знает о подвиге Спасителя, может теперь обрести познание Истины, стать чадом Божиим и наследовать жизнь вечную. Рождество Христово открывает нам правду о нас самих и делает возможным эту правду понять и усвоить.
Вспомним, что первый человек был создан Творцом совершенным, по образу и подобию Божию (см.: Быт. 1, 26). Но Адам, преступив заповедь, исказил замысел Создателя о себе. Лишившись живого общения с Богом, челове-чество всё больше и больше погружалось в бездну греха и гордыни. И тогда Господь, любя своё творение и желая ему спасения, посылает в мир Единородного Сына, Который восстановил целостность человеческой природы и стал Новым Адамом. Христос показал нам пример жизни, сообразной Божественному замыслу о человеке. Этот пример есть надёжный ориентир, который помогает нам не сбиться с пути и обрести единственно верное направление, приводящее к полноте жизни и в условиях земного бытия, и в вечности.
Мы идём по этому спасительному пути, когда откликаемся на Божии призывы. Один из таких обращённых к нам призывов содержится в послании апостола Павла: «Прославляйте Бога и в телах ваших и в душах ваших, которые суть Божии» (1 Кор. 6, 20). Это значит, что мы возносим хвалу Богу не только молитвами и песнопениями, но и добрыми делами во благо ближнего, во благо своего народа, во благо Церкви.
Такой труд становится радостным трудом во имя Христово, он реально преобразует окружающий мир и нас самих. Люди достигают сплочённости, работая не по принуждению и не ради корысти, а движимые искренним желанием сотворить дело доброе и полезное. Тем самым мы совместно служим Создателю, претворяя в жизнь Его волю. Греческое слово «литургия» переводится как «общее дело». Вся наша жизнь должна стать Литургией, общей молитвой и общим делом, совершаемым для того, чтобы воплотить в жизнь Божий замысел о мире и о человеке и тем самым воздать славу и хвалу Творцу. Это требует от нас солидарности с братьями и сестрами по вере и даже с теми, кто еще не обрёл в сердце своём Господа, но, подобно евангельским волхвам, находится на пути к Нему.
Важность объединения усилий для преодоления скорбей и несчастий показали нам пожары, засухи и наводнения минувшего года в России и в некоторых других странах исторической Руси. Они ещё раз напомнили нам о христианском долге помощи ближним – без различия убеждений, национальности, социального положения. В горячие летние месяцы многие люди щедро делились своими силами, временем и достоянием с теми, кого они даже не знали и которых вряд ли когда-либо увидят. Во имя чего они это делали? Во имя состра¬дания к тем, кому плохо, кто терпит лишения и кому нужна помощь.
Общественная солидарность, совместные труды ради достижения общих целей невозможны без преодоления эгоизма, без понуждения себя к добру, без отказа от обращённости исключительно к своим нуждам и интересам. В основании подлинного «единства духа» (Еф. 4, 3) лежит закон любви, завещанный нам Спасителем. Единение народа не может быть ограничено лишь минутами испытаний. Оно должно стать неотъемлемой частью нашего национального самосознания и жизни.
Сила церковного единства явственно ощущалась мной во время многочисленных поездок по епархиям России, Украины, Казахстана, Азербайджана. Всюду я видел готовность архипастырей, клира, монашествующих и мирян трудиться на благо Православия, совершенствовать приходскую, монастырскую и епархиальную деятельность. Это вселяет надежду на успешное развитие церковной жизни в духе единения и соработничества.
От сердца, исполненного радости, поздравляю вас, Преосвященные архипастыри, досточтимые клирики, насельники обителей, братья и сестры, с великим и спасительным праздником Рождества Христова и Новолетием. Молитвенно желаю всем вам быть ревностными исполнителями воли Божией, приносящими духовные дары рождшемуся ныне Спасителю мира, дабы имя Его прославлялось всегда, ныне, и присно, и во веки веков. Аминь.

+Кирилл,
Патриарх Московский и всея Руси

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Преосвященні архіпастирі, високоповажні отці, всечесні ченці та черниці, дорогі брати й сестри!
Цієї світлосяйної ночі ми знову духовно переживаємо радість отримання світом свого Спасителя. Знову подумки бачимо в яслах Віфлеємського вертепу Сина Бога Живого. Знову чуємо в серцях своїх ангельський глас, який співає хвалу Творцю і Спасителю: «Слава в вишніх Богові і на землі мир, у людях благовоління « (Лк. 2:14).
Слухаючи славослів’я Небесних Сил, ми усвідомлюємо, що Різдво Христове сповнене позачасового сенсу й безпосередньо стосується долі кожної людини. Навіть той, хто поки що нічого не знає про подвиг Спасителя, може тепер набути пізнання Істини, стати чадом Божим і отримати життя вічне. Різдво Христове відкриває нам правду про нас самих і надає змогу цю правду зрозуміти й осягти.
Пригадаймо, що перша людина була створена Творцем досконалою, за образом і подобою Божою (див.: Бут. 1, 26). Але Адам, порушивши заповідь, спотворив задум Творця про себе. Позбавивши себе живого спілкування з Богом, людство дедалі більше й більше пори¬нало в безодню гріха та гордині. І тоді Господь, люблячи своє створіння і бажаючи його спасти, посилає у світ Єдинородного Сина, Який відновив цілісність людської природи і став Новим Адамом. Христос показав нам приклад життя, відповідного Божественному задуму про людину. Цей приклад є надійним орієнтиром, що допомагає нам не збитися на манівці і знайти єдино вірний напрямок, що приведе до повноти життя і в умовах земного буття, і у вічності.
Ми йдемо цим спасенним шляхом, коли відзиваємося на Божі поклики. Один з таких звернених до нас покликів міститься в посланні апостола Павла: «Прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі» (1 Кор. 6, 20). Це означає, що ми підносимо хвалу Богові не лише молитвами та піснеспівами, а й добрими справами на благо ближнього, на благо свого народу, на благо Церкви.
Такий труд стає радісним трудом в ім’я Христове, він реально перетворює навколишній світ і нас самих. Люди досягають єднання, працю¬ючи не з примусу і не заради користі, а натхненні щирим бажанням здійснити добру й корисну справу. Тим самим ми спільно служимо Творцю, втілюючи в життя Його волю. Грецьке слово «літургія» перекладається як «спільна справа». Усе наше життя має стати Літургією, спільною молитвою і спільно справою, здійснюваною для того, щоб втілити в життя Божий задум про світ і про людину і таким чином віддати славу і хвалу Творцеві. Це вимагає від нас солідарності з братами й сестрами у вірі, а також з тими, хто ще не пізнав у серці своєму Господа, але, подібно до євангельських волхвів, перебуває на шляху до Нього.
Важливість об’єднання зусиль для подолання скорбот і бід явили нам пожежі, засухи та повені минулого року в Росії та в деяких інших країнах історичної Русі. Вони ще раз нагадали нам про християнський обов’язок допомагати ближнім – без розрізнення переконань, націо¬нальності, соціального стану. У гарячі літні місяці багато людей щедро ділилися своїми силами, часом і майном з тими, кого вони навіть не знали і яких навряд чи коли-небудь побачать. В ім’я чого вони це робили? В ім’я співчуття тим, кому погано, хто потерпає від злигоднів і кому потрібна допомога.
Громадська солідарність, спільна праця заради досягнення загальної мети неможливі без подолання егоїзму, без спонукання себе до добра, без відмови від спрямованості виключно на власні потреби та інтереси. В основі справжньої «єдності духу» (Єф. 4, 3) лежить закон любові, заповіданий нам Спасителем. Єднання народу не може бути обмеженим лише хвилинами випробувань. Воно має стати невід’ємною частиною нашої національної самосвідомості та життя.
Сила церковної єдності ясно відчувалася мною під час численних поїздок єпархіями Росії, України, Казахстану, Азербайджану. Усюди я бачив готовність архіпастирів, кліру, чернецтва й мирян трудитися на благо Православ’я, удосконалювати парафіяльну, монастирську та єпархіальну діяльність. Це вселяє надію на успішний розвиток церков¬ного життя в дусі єднання та співпраці.
Від серця, сповненого радості, вітаю вас, Преосвященні архіпастирі, високоповажні клірики, насельники обителей, брати й сестри, з великим і спасенним святом Різдва Христового і Новоліттям. Молитовно бажаю усім вам бути ревними виконавцями волі Божої, щоб ми змогли приносити духовні дари народженому нині Спасителеві світу, щоб ім’я Його прославлялося завжди, нині, і повсякчас, і у віки вічні. Амінь.

Україна Православна

Дизайн, верстка и программирование Cent Studio