28.12.2010. ПОЛТАВА. Новогоднее приветствие правящего архиерея епархии владыки Филиппа

28.12.2010 Церковь и общество

Новогоднее приветствие Архиепископа Полтавского и Миргородского Филиппа
Возлюбленные о Господе братья и сестры!
Наверное все мы под Новый год ощущаем сильнее, чем когда бы то ни было, тайну времени. Ощущаем, что каждый его миг, каждая минута и секунда становятся уже «прошлым», и в тот же самый момент мы становимся лицом к лицу перед неведомым «будущем». Этот неумолимый поток и заключает в себе извечный и главный вопрос: «Для чего дана жизнь человеку и в чем ее смысл?»
Нас когда-то не было, и вот мы есть, но когда-то снова нас не будет, тысячи веков прошли до нас, тысячи – пройдут после… «Дар напрасный, дар случайный, жизнь, зачем ты мне дана?» — спрашивает поэт в бессмертной строчке.
И вот бьют часы в новогоднюю ночь… И пока они бьют, жизнь на какое-то короткое мгновение замирает и вся сосредотачивается на том, что теперь должно начаться. И встает все тот же мучительный вопрос: что это – еще один шаг приближения к бессмысленному концу или вдруг вспыхнувшая нежданно-негаданно молния обновления и нового начала? И в ответ на это приходят слова: Был свет истинный, Который просвещает всякого человека, приходящего в мір. В міре был, и мір чрез Него начал быть, и мір Его не познал. Пришел к своим, и свои Его не приняли. А тем, которые приняли Его, верующим во имя Его, дал власть быть чадами Божиими… И Слово стало плотью, и обитало с нами, полное благодати и истины; и мы видели славу Его… И от полноты Его все мы приняли благодать на благодать… (Ин. 1:9 – 12, 14, 16).
Эти слова апостола Иоанна Богослова насквозь пронизаны радостью, уверенностью и любовью человека, увидевшего свет истинной жизнь, о котором сказано, что во тьме светит, и тьма его не объяла (Ин. 1:5). И бессильно время, если над нами светит этот свет. Не напрасна жизнь, но она дар от Бога, о Котором сказано, что в Нем была жизнь, и жизнь была свет человеков (Ин 1:4). И в каждом человеке, приходящем в мір, снова загорается и даруется эта жизнь, и на каждого простирается любовь Божия, и к каждому обращено Божие повеление: «Живи!» Живи чтобы любить! Живи, чтобы наполнять жизнь любовью, светом, мудростью, знанием! Живи, чтобы в твоей жизни преодолевались тьма, безнадежность и в конце концов сама смерть! Ибо сквозь этот мір и эту земную жизнь уже просвечивается вечность. И для того, чтобы входила в нас эта вечная жизнь с Богом и в Боге, дается нам дар жизни в міре и с міром.
Бьют часы… И пусть приходит к нам это таинственное будущее. Оно уже не пугает нас, ибо мы знаем и верим, что Бог с нами, что Христос не оставил нас сиротами, что так возлюбил Бог мір, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него не погиб, но имел жизнь вечную (Ин. 3:16).
С Новым годом! С новым – настоящим и вечным счастьем!
+Филипп,
Архиепископ Полтавский и Миргородский

НОВОРІЧНЕ ПРИВІТАННЯ
Архієпископа Полтавського і Миргородського Филипа
Возлюблені у Господі брати та сестри!
Напевно всі ми під Новий рік відчуваємо сильніше, ніж коли б то не було, таємницю часу. Відчуваємо, що кожна мить, кожна хвилина та секунда стають вже «минулим», і в той же момент ми обличчям до обличчя стаємо перед невідомим «майбутнім». Цей невблаганний потік і містить у собі вічне та головне питання: «Для чого дане життя людині і в чому його сенс?»
Нас колись не було, і ось ми є, але колись знову нас не буде, тисячі віків пройшли до нас, тисячі – пройдуть після… «Дар напрасный, дар случайный, жизнь, зачем ты мне дана?» — запитує поет в безсмертних рядках.
І ось б’є годинник в новорічну ніч… І поки він б’є, життя на якусь коротку мить завмирає і все зосереджується на тому, що тепер повинно початись. І виникає все теж болюче питання: що це – ще один крок наближення до безглуздого кінця або раптовий неочікуваний спалах блискавки оновлення й нового початку? І у відповідь приходять слова: Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить у світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До своїх Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати… І Слово стало плоттю, і перебувало між нами, повне благодаті та істини, і ми бачили славу Його… І з повноти Його ми одержали всі благодать на благодать. (Ін. 1:9 – 12, 14, 16).
Ці слова апостола Іоанна Богослова наскрізь пронизані радістю, впевненістю та любов’ю людини, котра побачила світло істинного життя, про яке сказано, що воно у темряві світить, і темрява не обгорнула його (Ін. 1:5). І безсильний час, якщо над нами світить це світло. Не даремне життя, але воно – дар від Бога, про Якого сказано, що в Ньому було життя, і життя було світло людям (Ін. 1:4). І в кожній людині, що приходить у світ, знову спалахує та дарується це життя, і кожного покриває любов Божа, і до кожного звернуте Боже повеління: «Живи!» Живи, щоб любити! Живи, щоб наповнювалося життя любов’ю, світлом, мудрістю, знанням! Живи, щоб в твоєму житті були переможені темрява, безнадійність і, в решті решт, сама смерть! Тому що скрізь цей світ і це земне життя вже видно проблиски вічності. І задля того, щоби входило в нас це вічне життя з Богом і в Богові, дається нам дар життя в світі і з світом.
Б’є годинник… И хай приходить до нас це таємниче майбутнє. Воно вже не лякає нас, бо ми знаємо й віримо, що Бог з нами, що Христос не покинув нас сиротами, що так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоби кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне (Ін. 3:16).
З Новім роком! З новим – справжнім та вічним щастям!
+Филип,
Архієпископ Полтавський і Миргородський

28.12.2010. ОДЕССА. Митрополит Агафангел вручил рождественские подарки воспитанникам одесской духовной семинарии

28.12.2010. ДНЕПРОПЕТРОВСК. В главном храме Самарского мужского монастыря митрополит Ириней совершил постриг в монашество клириков епархии