Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

05.01.2010. ВІННИЦЯ. Офіційний коментар Прес-служба єпархії щодо спроби захоплення розкольниками 3 січня 2010 року Свято-Димитріївського храму села Велика Стадниця

Те, що відбулося у Стадниці 3 січня можна назвати спробою церковного рейдертсва, яке намагалися вчинити представники Київського патріархату на чолі зі своїм вінницьким керманичем «єпископом» Онуфрієм.
До речі, для Онуфрія Хаврука це не вперше – йти проти віруючого народу. Так само він вчинив у 2005 році у Острозі, де він був священиком УПЦ, займав посаду настоятеля Свято-Воскресенського храму, який, підробивши підписи парафіян, віддав розкольникам. А через два дні, коли парафіяни дізналися про зраду свого пастиря, вони просто зачинили перед ним двері храму. Але амбіційний о. Ярослав (як тоді звали теперішнього «владику»), якого, очевидно, підштовхувала перспектива швидкого кар’єрного росту у КП, одного разу прийшов до своїх колишніх вірян не зі словом Божим, а з бійцями, які кийками і бейсбольними битами повиганяли їх з церкви. За це протоієрей Ярослав Хаврук був позбавлений священного сану.
Це загальновідома інформація, яку легко знайти у інтернеті, набравши, наприклад ,у google: «Ярослав Хаврук». Тому ми не будемо зупинятися на ній детально, відзначимо лише, що в стадницьких подіях відчувається багатий досвід пана Хаврука: зрізані замки, два автобуси з «привозними» парафіянами з ГО «Свобода» Олега Тягнибока, козачки і, найголовніше, майже стовідсоткова відсутність парафіян з числа мешканців села. Вони ще минулої неділі сказали п. Хавруку, що у Стадниці він небажаний гість.
До речі, тоді, минулої неділі, віруючі стаднівчани по-справжньому раділи, що нарешті ніхто ані в Почаївській Лаврі, ані в Браїлівському монастирі, ані в сусідніх селах не скаже, що вони розкольники і прийматиме їхні записки для поминання. Нарешті їхній священик зможе звершувати службу нарівні з іншими батюшками у будь-якому православному храмі України, Росії, Молдови, Греції, Польщі, на Святій Землі біля Гробу Господнього і будь-де. Вони раділи, що закінчився період духовної ізоляції, в якому вони довгий час перебували. І вони мали повне право в той радісний день помолитися у своєму храмі, побудованому їхніми благочестивими предками. Але мешканці Стадниці були змушені молитися на вулиці і в неділю 27 грудня, і в п’ятницю 1 січня. Тому що, хоча й мали ключі від храму, але не відкривали його, знаючи, що документи з їхніми підписами про перехід до УПЦ перебувають ще у відділі у справах релігій і не пройшли державної реєстрації. Вони вчинили як законослухняні громадяни своєї країни, які поважають її закони.
На відміну від них «єпископ» Онуфрій своїми зухвалими діями показав, що не поважає закони, тому що увійшов до храму, через зламані двері, не маючи ані ключа, ані жодного документу на цей храм. Не поважає він навіть розпоряджень власного Священного синоду, тимчасовим членом якого був нещодавно призначений. На тому ж засіданні, на якому відбувалося це призначення, було проголошено, що «У випадках переходу парафій з юрисдикції однієї Церкви до іншої необхідно, в першу чергу, зважати на волю більшості її парафіян. У цих питаннях недопустиме використання фізичного чи морального насильства». (Журнал засідань Священного синоду УПЦ КП №28 від 13 грудня 2009 року). Що ж, 3 січня єпископ Онуфрій Хаврук «забув» постанову свого синоду, а через це постаждали віруючі люди, які на певний час, поки храм зі зламаними за наказом єпископа замками, буде опечатаний, не зможуть підносити у ньому свої молитви.
В цій ситуації вражає, наскільки влучно у Стадниці виповнилися слова Христа Спасителя, які ми читаємо в Євангелії від Іоанна: «Істинно, істинно кажу вам: хто не дверима входить в овечий двір, той є крадій і розбійник; а той, хто входить дверима є пастир для овець. Йому двірник відкриває,і вівці слухають його голосу, і він кличе за іменем своїх овець і виводить їх. І коли виведе своїх овець, йде перед ними, а вівці за ним йдуть, тому що знають його голос. А за чужим не йдуть, але біжать від нього, тому що не знають чужого голосу (Ін. 10, 1-5). Паства не упізнала у панові Хавруку свого пастиря і не пішла за ним, тому то й не було цієї неділі у храмі парафіян зі Стадниці, а лише ті, що приїхали з «єпископом» КП.
У Вінницькій єпархії УПЦ здогадувалися, що Київський патріархат готує саме такий сценарій. Про це 27 грудня сказав «єпископ» Онуфрій. «Якщо ви робите так, — зауважив він, коментуючи перехід свого колишнього священика до канонічної Церкви, — тоді й ми будемо діяти по-іншому». Що означає «по-іншому» ми побачили цієї неділі. Але це аж ніяк не прикрашає ані самого Онуфрія Хаврука, ані очолюваної ним структури Київського патріархату.
У Стадниці здогадувалися, що готується певний силовий сценарій захоплення храму. Ще у суботу по селі ходили посланці з КП і шукали ключі від церкви.А за день до цього, коли священик Миколай Строк звершував біля свого храму новорічний молебень, до нього підходили священики і активісти КП з попередженням про «неприємності», що відбудуться невдовзі. Тому можна сказати, що у Стадниці очікували на щось подібне, не знали лише коли це станеться. Але навіть якщо б і знали коли, то ні священики, ні віруючі УПЦ не пішли б на загострення конфлікту і свідомо від нього ухилилися. Тому що УПЦ – це насамперед Церква, яка приносить людям душевний спокій і духовну радість, а не прикривається представниками політичних партій для здійснення рейдерських атак.
Ми за мир у с. Стадниця і за якнайскоріше відновлення богослужінь у стадницькому храмі, в чому нас підтримають усі мешканці цього дружного і віруючого села. А якщо комусь хочеться міжконфесійної війни — з ОМОНами, кийками, бійцями-активістами, які навіть Отче наш не знають, то нехай такі пам’ятають, що ведуть цю війну з Церквою і своїм віруючим українським народом. Ми ж, представники УПЦ, ніякої війни не ведемо і не шукаємо ворогів, а бачимо лише будинок, побудований на піску, який починає розвалюватися просто на очах.
Прес-служба Вінницької єпархії