Ярослав Степ. Провідник правди й любові

01.05.2009 archive, Вестник №92, Тема номера

Ярослав Степ

Боже, дай полюбить еще больше
людей…
О, пусть же сама любовь будет
мне вдохновеньем.
Н.В. Гоголь

Україна, інші слов’янські країни і весь культурний світ святкують 200-ліття від дня народження великого письменника, мислителя, педагога Миколи Васильовича Гоголя, якого справедливо називали «письменником і проповідником» (П. Житецький, ХІХ ст.), «пророком православної культури» (протоієрей В. Зеньковський, ХХ ст.). Міжнародна найавторитетніша організація ЮНЕСКО оголосила 2009 рік Роком Гоголя. Він – наш земляк, уродженець благословенної Полтавщини. Але належить, без перебільшення, всьому людству.
Українська Православна Церква як духовний організм, який чутливо реагує на всі події актуального суспільного життя, не лишилася осторонь цієї масштабної події (тим більше, що повнота розуміння Гоголя неможлива без розуміння участі Церкви в його житті), вона однією з перших почала вшанування генія і святкування гоголівського ювілею. Чудово, що це святкування розпочалося з діалогу між релігією і наукою, про який інший геній слов’янства – Михайло Ломоносов – справедливо сказав: «Вера и наука в распрю приити не могут». Вони є двома крилами пізнання, двома потоками збагачення і розвитку людської душі.
26 березня в Червоному корпусі найбільшого вузу України – Київського національного університету ім. Тараса Шевченка – було особливо людно. Тут проходило відкриття великої виставки, присвяченої Миколі Гоголю, і Міжнародної науково-практичної конференції «Гоголь як пророк слова». Її фундаторами виступали Місіонерський відділ при Священному Синоді Української Православної Церкви, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Всеукраїнське православне педагогічне товариство. До президії конференції були запрошені Предстоятель УПЦ Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, доктор богослов’я, професор; архієпископ Полтавський і Миргородський Филип; архієпископ Вишгородський Антоній, ректор Київських духовних шкіл; ректор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доктор філософських наук, професор, академік НАН України Леонід Губерський; академік НАН України Петро Толочко; доктор педагогічних наук Ольга Сухомлинська; ігуменя Серафима (Шевчик), голова місії «Церква і культура»; академік, Герой України, відомий поет Борис Олійник; доктор психологічних наук, професор Іван Бех; заступник голови Київської державної адміністрації, кандидат філософських наук і доктор політичних наук Віталій Журавський; протоієрей Анатолій Затовський, голова Всеукраїнського православного педагогічного товариства.
Спочатку відбулось відкриття виставки, на якій було представлені видання книг Гоголя і про Гоголя, надані університетськими фондами. В актового залу головного корпусу університету конференція розпочала роботу з молитви «Царю Небесний». З вітальним словом до її учасників звернувся Блаженніший Митрополит Володимир. Предстоятель УПЦ сказав, зокрема: «200 років порівняно з вічністю – невеликий час, однак це значний відрізок часу, який сам про себе говорить. За ці 200 років ким тільки не був Гоголь для людей… Навіть докотились до того, що було твердження, ніби він – безбожник… Так, час буває жорстоким, але одночасно є справедливим. Він є, але його відстаней нема для таланту… Ми маємо справу з людиною дуже талановитою, з людиною, перш за все, – християнином, православним християнином. Ми маємо справу з людиною не тільки віруючою, а й церковною, а це не тотожні варіанти: можна вірити в Бога і не практикувати, як кажуть на Заході, релігію.
Гоголь був християнином і церковною людиною, надавав пріоритет слову Божому, божественному одкровенню, божественному Промислу… І це давало невичерпні результати, які ми маємо сьогодні. Так, в «Размышлении о Божественной Литургии» автор загострює увагу на винятковому значенні Євхаристії: «Божественная Евхаристия… указывает человеку на небесную, необходимую любовь человека к человеку». Народився він у віруючій родині, був одразу прилучений до Церкви, завжди був віруючою людиною, молився, трудився, не шукав собі «теорій» поза вірою.
Перед смертю Гоголь сповідався і причащався, прийняв Таїнство соборування і вмер як справжній християнин.
Яким би шляхом не йшов Гоголь, він знав, що він несе, як кожна людина, свій хрест, Богом даний. Він був обізнаний з предметом церковної історії, богослов’я, церковної проповіді. Віддаючи належне сьогодні цій людині (яка дійсно є особливою серед усіх письменників, всіх митців, людей культури і цивілізації), – ми молилися сьогодні в Києво-Печерській Лаврі за спокій його безсмертної душі… А нам щоб Господь послав розуму, аби, як писав Гоголь, бути не мертвими душами, а живими.
Я хочу щиро подякувати всім вам, що ви зібралися, відгукнулися на запрошення. Читаймо Гоголя! І ми побачимо Гоголя в справжній його Україні, побачимо і порівняємо свої відносини з Богом перш за все, потім із людьми… І згадаємо найголовніші заповіді, на яких будується все домостроїтельство спасіння в наших часах».
Митрополит Володимир благословив присутніх. Залунала стоголосо в актовому залі університету «Вечная память» великому синові нашого народу…
Ректор КНУ Леонід Губерський відзначив велике значення цієї конференції, по суті, першої і найбільш масштабної в такому роді в післярадянську добу, і сказав: « Є в цьому якась символіка, що ми відзначаємо цю дату саме в стінах нашого університету. Микола Васильович дуже шанував Київський університет, дуже прагнув тут працювати. Він писав про це Михайлові Максимовичу, першому ректору університету, про велике бажання викладати тут історію. Але тодішнє начальство не дало можливості йому реалізувати задум… Сьогодні можна сказати: не знаємо, як би склалася доля Миколи Васильовича, пов’язана з Київським університетом. Але університет наш глибоко шанує Миколу Васильовича, докладаються зусилля з вивчення його спадщини, яку оцінити неможливо. Багатьом поколінням прийдеться ще багато працювати над вивченням його творчості. Гоголю присвячуються конференції, численні наукові роботи, захоплюється студентство його творчістю, бо це – глибоке явище культури і суспільства… І сьогоднішня конференція, я в цьому глибоко переконаний, внесе неоціненний вклад у виховання нашого студентства, в утвердження духовності, про яку так піклувався Микола Васильович Гоголь.
Я складаю глибоку подяку Українській Православній Церкві, зокрема архієпископу Полтавському і Миргородському Филипу, який доклав багато зусиль, щоб сьогоднішня конференція відбулася. Ми дякуємо всім, хто присутній сьогодні на конференції, хто подолав великі відстані і приїхав, аби вшанувати видатного земляка. Я переконаний, що конференція пройде дуже плідно, на високому духовному і науковому рівні».
Петро Петрович Толочко, директор Інституту археології НАН України, голова Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, відомий своєї принциповою позицією у захисті канонічного Православ’я, в обороні нашої національної історії від кон’юнктурних перекручень та фальсифікацій, палкий прихильник співпраці представників духовенства та наукової сфери, зачитав привітання від Бориса Патона – президента НАН України, двічі Героя соціалістичної праці, Героя України – в якому він побажав успішної діяльності конференції та відзначив її значущість для життя України.
Від себе особисто П.П. Толочко сказав: «Так, Микола Гоголь справді мав розмову з першим ректором університету Михайлом Максимовичем про роботу на історичному факультеті…Мав гігантський задум написати «Історію України» в 6-ти чи 8-ми томах, його надихнув на це Пушкін, який написав історію пугачовського руху, і Микола Васильович захопився бажанням відтворити історію України та бути викладачем у Київському університеті. На щастя, попечителем Київського учбового округу був чиновник, який не дозволив зайняти місце викладача… Навіть такі погані вчинки часом стають позитивними для історії культури! І ми не маємо професора історії Гоголя, зате отримали геніального письменника, абсолютного генія землі української.
Приємно, що початок вшанування М.В. Гоголя розпочинається в університеті. Очевидно, що шана цьому великому російському і українському генію буде продовжена і в Росії, і в Білорусії, і в багатьох країнах світу. Мені дуже радісно, що я присутній на такій урочистій події. Думаю, що ми будемо з його героями, його геніальними творами впродовж всього нашого життя».
Ольга Сухомлинська, відомий в Україні вчитель, дочка класика української педагогіки Василя Сухомлинського, не тільки підкреслила внесок Гоголя в розвиток педагогіки, але й розповіла про великий інтерес громадськості до гоголівського ювілею. Як відзначила вона, найсвіжіший пошук в Інтернеті виявив близько 38 500 позицій, посилань, повідомлень, так чи інакше пов’язаних із 200-літтям Миколи Гоголя. Виставки, конференції, урочисті заходи проходять у ЦНБ ім. В. Вернадського, в Педагогічному музеї, в Будинку вчителя, Спілці письменників України, у вузах, в школах, технікумах, коледжах, гімназіях, у багатьох організація, закладах, установах. Публікується безліч книг, статей, готуються численні передачі в засобах інформації.
Далі розпочалася, власне, наукова робота конференції. Українські вчені – світські і з духовним званням – виступили з повідомленнями про Гоголя, в яких він об’єктивно поставав як дуже різногранна фігура. Ішлося і про церковне слово в житті та творчості Гоголя, і про драму його духовного становлення, про Гоголя як письменника і мислителя, пророка православної культури, історика України; про його роль, присутність в нашому сьогоденні, про його сонячний талант, небуденний літературний шлях, який перетік у шлях до Істини, до Христа, до вічного життя.
Великий письменник, керований голосом святої Церкви, лишається провідником правди й любові для мільйонів читачів, серед численних народів землі, є мудрим наставником для нас і наших нащадків.

Архієпископ Филип. «Мученик возвышенной мысли»

01.05.2009. МОСКВА. Председатель Отдела внешних церковных связей принял генерального директора телеканала «Аль-Джазира» В. Ханфара