Рождественское Послание Блаженнейшего Митрополита Владимира архипастырям, пастырям, монашеству и всем чадам Украинской Православной Церкви

01.12.2008 archive, Вестник №87, От первого лица

Стихира на литии
Возлюбленные о Господе архипастыри, досточтимые пастыри,
честное во Христе монашество, боголюбивые миряне, братья и сестры!

Разделяя ныне с каждым из вас радость великого праздника, от всего сердца поздравляю всех с этим дивным торжеством Неба и земли — с Рождеством Господа и Бога и Спаса нашего Иисуса Христа!
Сын Божий ныне с нами на земле! “Днесь Христос раждается, днесь Безначальный начинается, Силы Небесныя радуются, и земля с человеки веселится…” (стихира праздника). Весь мир в эти святые дни затаил дыхание, ибо вновь из разверстых небес доносится пение ангельского славословия: “Слава в вышних Богу, и на земли мир, в человецех благоволение” (Лк. 2: 14). Верим, что это ликование Бесплотных Сил находит отзыв в каждом христианском сердце. Ибо благодатный мир, принесенный родившимся Господом, озаряет сегодня и наши души. Христос примирил с Собою человечество, не вменяя людям их прегрешений, и дал всем им слово примирения (см.: 2 Кор. 5: 19). Вместе с Ангелами мы воспеваем славу в вышних Богу, ибо в воплощении Сына Божия открылась вся глубина премудрости Божией, спасающей погибающее, восстанавливающей падшее, обновляющей истлевшее. Празднуя Рождество Христово, мы исполняемся благодарности Богу, Который не оставил человека, но так возлюбил мир, “что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную” (Ин. 3: 16). Мы свидетельствуем также, что Иисус Христос “есть мир наш, соделавший из обоих одно и разрушивший стоявшую посреди преграду, упразднив вражду… и, придя, благовествовал мир” (Еф. 2: 14–15, 17).
Сегодня, когда наше общество погружено в житейские земные заботы, охвачено беспокойством и целиком занято борьбой в поисках лучшего завтрашнего дня, мы всем своим существом ощущаем крайнюю необходимость прислушаться к голосу пришедшего в мир Спасителя, призывающего: “Придите ко Мне, все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас” (Мф. 11: 28). Все, что в человеческой душе возвышается над суетой и беспокойством повседневности, все, что создается не для сиюминутных потребностей, а служит для вечности — все это является плодом мира Христова. Как никогда ранее, человеку необходимо ощутить в сердце своем ту поистине детскую радость и блаженный мир, которые низошли некогда на простых пастухов, услышавших благую весть в Вифлеемском небе (Лк. 2: 8–14).
Младенец Христос родился в бедности, простоте и в глубоком смирении. Сын Божий разделил с нами наше человеческое естество, чтобы освободить Адама от прежде бывшей клятвы и примирить нас с Богом.
Святой евангелист Иоанн говорит нам, что “Свет во тьме светит, и тьма не объяла его” (Ин. 1:5). Православный народ, просвещенный Духом Святым, несет этот Свет в своих сердцах. Поэтому, несмотря на тьму окружающего нас мира, мы не можем не радоваться. Ибо этот Свет освещает нам путь новой жизни, жизни во Христе, и из наших сердец, из наших уст раздается ныне праздничное ликование: “Христос раждается — славите!”
В прошлом году мы молитвенно отметили знаменательную дату — 1020-летие Крещения Руси. Предстоятели и представители всех Православных Церквей мира, собравшись для совместной молитвы в древнем Киеве — матери городов Русских, засвидетельствовали нам свою братскую любовь и поддержку. Благодаря празднованию юбилея Крещения нашего народа мы не только вспомнили нашу общую историю. Собравшись вместе на берегах Днепра, у нашей общей крещальной купели, в которой родилась великая православная душа нашего народа, мы вновь ощутили крепость тесных братских уз, дух единства во Христе, сплотившего всех нас. Нам важно сегодня сохранить это чувство братского единения, не потерять тот духовный залог, который наши предки вынесли из днепровской купели.
Ушедший год принес нам и скорбное событие. Ушел из жизни Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II. Вся его жизнь была посвящена беззаветному служению высоким христианским идеалам, любви к Богу и ближнему. Он отдал всего себя без остатка на служение Святой Церкви, действительно став пастырем добрым для своей многочисленной паствы. То, как народ Божий отозвался на смерть своего Предстоятеля, свидетельствует, что само служение Святейшего коснулось каждого христианского сердца, никого не оставив равнодушным. Поистине исполнились слова апостола: “Когда вы стали рабами Богу, плод ваш есть святость, а конец — жизнь вечная” (Рим. 6: 22).
Отрешимся ныне от земных забот и переживаний и прислушаемся к голосам Ангелов, возвещающим миру истинную, небывалую радость. Это благовестие принесло величайшую духовную радость всей твари, потому что сегодня нам даровано исполнение спасения, которого на протяжении многих поколений праотцы с нетерпением ожидали, пророки предвещали, и праведники чаяли видеть. Какова же радость для нас, и каково должно быть наше веселие! Празднуя этот радостный день, Святая Церковь призывает нас: “Придите, возрадуемся Господеви, настоящую тайну сказующе!” (стихира праздника).
Радуясь вместе со всем миром, с Ангелами славословя, с волхвами поклоняясь рождшемуся Богомладенцу, возвеселимся святой рождественской радостью! Желаю всем боголюбивым чадам Святой Православной Церкви мира и радости о Господе! Ангел возвестил нам ныне “радость велию… ибо родися Спаситель Христос Господь” (Лк. 2, 10–11). Аминь.

Рождество Христово
2008 / 2009 г.
г. Киев

† Владимир,
Митрополит Киевский и всея Украины,
Предстоятель Украинской Православной Церкви

Різдвяне Послання Блаженнішого Митрополита Володимира архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім чадам Української Православної Церкви

Стихира на литии
Возлюблені у Господі архіпастирі, високоповажні пастирі,
чесне у Христі чернецтво,
боголюбні миряни, брати й сестри!

Розділяючи нині з кожним із вас радість великого свята, від щирого серця вітаю усіх із цим дивним торжеством Неба і землі — з Різдвом Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа!
Син Божий нині з нами на землі! “Нині Христос рождається… нині Безначальний починається… Сили Небесні радіють, і земля з людьми веселиться…” (стихира свята). Весь світ у ці святі дні затамував подих, бо знову з небес, що відкрилися нині, чути спів ангельського славослов’я: “Слава у вишніх Богу і на землі мир, у людях благовоління” (Лк. 2: 14). Віримо, що ця радість Безплотних Сил знаходить відгук у кожному християнському серці. Бо благодатний мир, принесений новонародженим Господом, осяває сьогодні й наші душі. Христос примирив із Собою людство, не ставлячи за провину людям їхніх гріхів, і дав їм слово примирення (2 Кор. 5: 19). Разом з Ангелами ми співаємо славу у вишніх Богу, бо у втіленні Сина Божого відкрилася вся глибина премудрості Божої, яка рятує те, що гине, піднімає те, що занепало, оновлює те, що зітліло. Святкуючи Різдво Христове, ми сповнюємося вдячністю до Бога, Який не полишив людину, бо так возлюбив світ, “що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3: 16). Ми свідчимо також, що Іісус Христос “є мир наш, Котрий створив з обох одне і зруйнував перегороду, знищивши ворожнечу… і, прийшовши, благовіствував мир” (Єф. 2: 14–15, 17).
Сьогодні, коли наше суспільство переймається житейськими земними турботами, коли воно пройняте занепокоєнням і цілковито поринуло у боротьбу в пошуках кращого завтрашнього дня, ми усім своїм єством відчуваємо особливу потребу прислуховуватися до голосу Спасителя, Який прийшов у світ, і зве: “Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11: 28). Усе, що в людській душі підноситься над суєтністю і турботами повсякденності, усе, що робиться не для сьогоденних потреб, а служить для вічності — усе це є плодом миру Христового. Як ніколи раніше людині необхідно відчути у серці своєму ту справді дитячу радість і блаженний мир, що охопили колись простих пастухів, які почули благу вість з Віфлеємського неба (Лк. 2: 8–14).
Немовля Христос народився у бідності, простоті та в глибокому смиренні. Син Божий розділив з нами наше людське єство, щоб звільнити Адама від колишньої клятви і примирити нас з Богом.
Святий євангеліст Іоанн говорить нам, що “Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його” (Ін. 1: 5). Православний люд, просвітлений Духом Святим, несе це Світло у своїх серцях. Тому, незважаючи на пітьму навколишнього світу, ми не можемо не радіти. Бо це Світло освітлює нам шлях нового життя, життя у Христі, і з наших сердець, і з наших вуст лунає нині святкове славослов’я: “Христос народжується — славте!”.
Минулого року ми молитовно відзначили знаменну дату — 1020-річчя Хрещення Русі. Предстоятелі та представники усіх Православних Церков світу, зібравшись для спільної молитви у древньому Києві — матері міст Руських, засвідчили нам свою братерську любов і підтримку. Завдяки святкуванню ювілею Хрещення нашого народу ми не лише пригадали нашу спільну історію. Зібравшись разом на берегах Дніпра, біля нашої спільної хрещальної купелі, в якій народилася велика православна душа нашого народу, ми знову відчули міцність тісних братерських уз, дух єдності у Христі, що згуртувала всіх нас. Для нас важливо сьогодні зберегти це почуття братерського єднання, не втратити тієї духовної запоруки, яку наші предки винесли з дніпровської купелі.
Рік, що минув, приніс нам і скорботну подію. Пішов з життя Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II. Усе його життя було присвячене самовідданому служінню високим християнським ідеалам, любові до Бога і ближнього. Він віддав усього себе до останку служінню Святій Церкві, дійсно став пастирем добрим для своєї численної пастви. Те, як народ Божий відгукнувся на смерть свого Предстоятеля, свідчить, що служіння Святішого торкнулося кожного християнського серця, нікого не залишивши байдужим. Воістину здійснилися слова апостола: “Коли ви стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець — життя вічне” (Рим. 6: 22).
Відкинемо нині земні турботи та хвилювання і прислухаємося до голосів Ангелів, які сповіщають світові істинну, небувалу радість. Це благовістя принесло надзвичайну духовну радість усьому створінню, тому що сьогодні нам дароване здійснення спасіння, яке праотці протягом багатьох поколінь з нетерпінням очікували, пророки провіщали, і праведники сподівалися бачити. Яка ж радість для нас, і яким має бути наше торжество! Святкуючи цей радісний день, Свята Церква закликає нас: “Прийдіть, зрадіємо Господеві, справжню таємницю оповідаючи!” (стихира свята).
Радіючи разом з усім світом, з Ангелами славословлячи, з волхвами вклоняючись народженому Богонемовляті, звеселімося нині святою різдвяною радістю! Бажаю усім боголюбним чадам Святої Православної Церкви миру й радості у Господі! Ангел сповістив нам нині “велику радість… бо народився Спаситель Христос Господь” (Лк. 2: 10–11). Амінь.

Різдво Христове
2008 / 2009 р.
м. Київ

† Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

Церковь против СПИДа

01.12.2008. ВІННИЦЯ. Діти з малозабезпечених сімей отримають допомогу від православних громад єпархії