Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Православний фестиваль «Братья»

24.07.2008. КИЇВ. Розпочав роботу етнокультурний православний фестиваль «Братья»
У с. Глібовка Вишгородського району розпочався ІІ православний етнофестиваль «Братья.ua». Захід було організовано Синодальним відділом у справах молоді УПЦ і Свято-Троїцьким Іонинським монастирем разом із Оргкомітетом фестивалю «Братья» (Можайськ).
Почесними гостями фестивалю стали Блаженніший Архієпископ Афін і всієї Еллади Ієронім ІІ, який прибув до Києва на святкування 1020-річчя Хрещення Русі, і Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Володимир.
Предстоятель УПЦ благословив молодь, зазначивши, що у юному віці «головне – налагодити стосунки з Богом».
Архієпископ Ієронім, у свою чергу, згадав, як у 1950-х роках він сам неодноразово брав участь у таких православних фестивалях, вони проводилися у Греції. «Це дуже вплинуло на моє подальше духовне життя», – розповів гість.
«Братья.ua» проходитиме до 2 серпня включно. Духовною складовою фестивалю стануть богослужіння й молитви просто неба, лекції і бесіди з богословами (священиками Андрієм Кураєвим та Андрієм Ткачовим). 27 липня, напередодні вшанування дня пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, відбудеться всеношна, під час якої кожен бажаючий зможе причаститися Святих Христових Таїн.
У програмі фестивалю також заплановані виступи музичних колективів та майстер-класи з вишивки, гончарства, фотозйомки.
«Родзинкою» програми стане славетний Києво-Печерський розспів – найдавніший на Русі.
Коментуючи значення таких заходів для молодого покоління, отець Андрій Ткачов, зокрема, зазначив, що найважливішим досягненням фестивалю «Братья» є загальнолюдське відчуття спільності.
«Коли самотня людина живе у мегаполісі, вона почувається, ніби у великому мурашнику, молоді з сільської місцевості здається, що вона перебуває на відшибі, абстрагована від суспільства. Найстрашніше почуття в світі – це самотність, одинокість особистості. Але коли зникають бар’єри, і молоді люди можуть вільно спілкуватися, разом молитися, читати духовну літературу, ділитися вподобаннями та вміннями, в їх душах пробуджується нова сила – сила общинності духу, здатності об’єднати довкола себе інших людей. Це справді щастя – не бути самотнім. Врешті-решт, у світі існує безліч товариств і об’єднань людей з певними спільними ознаками: любов до рибальства, нумізматики, вишуканих вин, будь-чого. То чому віруючі люди з однаковими поглядами на життя, спільними духовними цінностями та орієнтирами не можуть збиратися разом, обмінюватися контактною інформацією, аби і в майбутньому підтримувати дружні стосунки?
Такі заходи руйнують стереотипи, стирають гострі кути розрізненості між молодими людьми, аби надати їм можливість жити в колі однодумців».