Звернення Священного Синоду Української Православної Церквиз приводу 1020-ліття Хрещення Русі

01.06.2008 archive, Вестник №81, Официальная хроника

У 2008 році Українська Православна Церква та український народ відзначають 1020-ліття Хрещення Київської Русі святим рівноапостольним князем Володимиром. Ця історична подія поклала початок на наших землях нової епохи, коли була створена Київська Церква, народився народ із власною свідомістю і благородним духом, сформувалась міцна держава.
Саме Свята Церква, об’єднуючи в живому співіснуванні Божий та земний світи, стала, з одного боку, ковчегом спасіння для всіх поколінь наших співвітчизників, а з іншого — державотворчою основою нашої Батьківщини. Через апостольські й державницькі труди святого князя Володимира та його духовних спадкоємців Київ перетворився на одну з провідних християнських столиць Європи, набув звання «Другого Єрусалима».
Епоха, що почалась із хрещенням Русі, не завершилась й зараз, яких би випробовувань не зазнавали наша Церква і наш народ упродовж століть і до цього часу. Українська Православна Церква є правонаступницею тієї Церкви, що була заснована на Київських пагорбах за князя Володимира, — саме до неї повною мірою відноситься визначення «Церква Володимирового хрещення». Наш народ також ще не втратив своїх християнських коренів і наступництва щодо наших предків, які ввійшли у священні води Дніпра, щоб отримати нове життя в єднанні з Богом.
Володимирове хрещення залишається надзвичайно актуальним для нашого народу, оскільки воно є тим орієнтиром, що здатний допомогти і українському суспільству, і українській державі подолати кризи, які вони наразі переживають. Справді, наше суспільство розділене, а держава знесилена внутрішніми чварами та політичними протистояннями. Це позначається і на релігійному житті України, яка несе в собі, як пухлину, атеїстичний спадок часів радянського режиму, коли християни, що сповідають одну віру, не належать до єдиної Церкви, на тлі чого зростають різноманітні харизматичні рухи, що дедалі більше розділяють наше суспільство. Вихід з цих криз один – повернення до Володимирового хрещення, яке створило єдину Церкву, об’єднало народ і стало основою для розбудови міцної держави.
Саме тому ми від повноти Української Православної Церкви, яка є правонаступницею Церкви Київської Русі, спрямовуємо наше звернення передусім до всіх її вірних чад – аби вони єдналися навколо своєї церковної ієрархії; також до наших братів і сестер, що через різні обставини залишились поза межами канонічної Церкви, – аби вони повернулись до її спасенної огорожі; до нашого суспільства – щоб воно згадало про ті духовно-етичні цінності, які наші пращури отримали через хрещення; до політиків і державних діячів – аби вони мали взірцем таких державних діячів як святий князь Володимир.
Користуючись нагодою святкувань, Церква закликає як державні, так і громадські інституції до співпраці в усіх сферах, де це можливо, заради покращення духовного стану та матеріального становища народу. Площина співпраці Церкви й держави в цьому напрямку надзвичайно велика. Це миротворчість на міжнародному та громадянському рівнях, сприяння порозумінню та співробітництву між співвітчизниками, турбота про збереження моральних засад, розвиток духовності та культури, духовно-патріотичне виховання, справи милосердя, соціальна взаємодопомога, розвиток спільних гуманітарних програм та багато іншого.
Ознакою конструктивної співпраці Церкви і суспільства, Церкви і держави можуть стати такі рішення, як встановлення державного святкування пам’яті святого князя Володимира 28 липня, про що вже неодноразово клопотала Українська Православна Церква. Також пропонуємо, щоб до нової редакції Конституції України була внесена згадка про християнські корені буття українського народу. Ці рішення держави стануть свідченням визнання ролі Володимирового хрещення в історичному бутті нашого народу й кроком на шляху до консолідації нашого суспільства.
Щоб нагадати українському суспільству про цінності, які принесло із собою Володимирове хрещення, підкреслити їх актуальність і для сьогодення, Українська Православна Церква започаткувала комплекс заходів, пов’язаних із святкуванням 1020-ліття цієї визначної події. У рамках цих заходів планується проведення хресних ходів, науково-практичних конференцій, концертів тощо. Цій події присвячене відновлення та факсимільне видання Пересопницького Євангелія — однієї з найдорожчих духовних святинь нашого народу, яка буде представлена і широкому українському загалу, і світовій спільноті.
Цього року ми відзначатимемо 900-ліття прославлення в сонмі святих преподобного Феодосія Печерського і 20-ліття відновлення чернечого життя у Києво-Печерській Лаврі. Нарешті, не випадково саме в рік 1020-ліття хрещення розпочалось будівництво кафедрального собору нашої Церкви на честь Воскресіння Христового. Таким чином, у рамках святкувань 1020-ліття Хрещення Русі поєднуються історія і сьогодення, події сивої давнини і сучасна історія України та її Церкви.
Доленосний ювілей Хрещення Київської Русі спонукає усіх нас до соборної молитви, піднесення благоговійної подяки Подателю усіх благ Господу за Його нескінченні благодіяння та милості. Маючи велике духовно-патріотичне значення, ця подія є приводом до осмислення усієї вітчизняної історії як втілення в бутті нашого народу євангельських ідеалів, подвиг постійного подолання гріха заради набуття святого покликання (2 Тим. 1: 9). Ювілей Хрещення Київської Русі має стати подією великого об’єднавчого значення. Він повинен засвідчити про те, що існують одвічні цінності, які згуртовують усю нашу велику родину, нашу народну спільноту, батьком і державотворцем якої є святий рівноапостольний князь Володимир”.

08.05.2008. КИЇВ. Відбулось засідання Священного Синоду УПЦ
У резиденції Предстоятеля Української Православної Церкви відбулося чергове засідання Священного Синоду, яке очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.
У роботі Синоду взяли участь митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, митрополит Луганський і Алчевський Іоанникій, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, архієпископ Хустський і Виноградівський Марк, архієпископ Миколаївський і Вознесенський Питирим, Керуючий справами УПЦ архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан, а також єпископ Горлівський і Слов’янський Митрофан. Під час засідання був заслуханий рапорт голови Синодальної комісії УПЦ із канонізації святих архієпископа Криворізького і Нікопольського Єфрема про причислення до лику місцешанованих святих Київської єпархії – настоятельки Арзамаської Олексіївської громади схимонахині Олімпіади (Стригальової) (6/19 серпня 1828 року), Хустської єпархії – архімандрита Іова (Кундрі) (28.07.1985 року), насельників Мгарського монастиря, які постраждали в роки гонінь на Святу Церкву, а також подвижників благочестя, які подвизалися в Різдва Пресвятої Богородиці Глинській пустині.
Священний Синод також затвердив титул правлячих архієреїв Кременчуцької єпархії – «Кременчуцький і Лубенський». Було прийняте рішення про звільнення з посади голови Навчального комітету при Священному Синоді УПЦ митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела. На цю посаду призначено ректора Київських духовних академії та семінарії єпископа Бориспільського Антонія. Головою Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ призначено єпископа Кременчуцького і Лубенського Євлогія. Розглянуто питання про реорганізацію Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства УПЦ. З посади голови відділу був звільнений архієпископ Полтавський і Миргородський Филип, а з структури відділу було виділено Синодальний відділ місіонерства, який очолив архієпископ Полтавський Филип, та Синодальний відділ релігійної освіти і катехизації, який очолив архієпископ Криворізький Єфрем. Головою Синодальної комісії УПЦ по канонізації святих був призначений архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн. Священний Синод задовольнив прохання єпископа Конотопського і Глухівського Інокентія (Шестопаля) про почислення його поза штат. Місцем перебування владики Інокентія було призначено Свято-Успенську Святогірську Лавру. Єпископом Конотопським і Глухівським Священний Синод призначив намісника ставропігійної Різдва Пресвятої Богородиці Глинської пустині архієпископа Васильківського Луку (Коваленка), звільнивши його з посади вікарія Київської Митрополії та залишивши за ним посаду намісника Глинської обителі. Синод прийняв рішення про розподіл Черкаської єпархії – шляхом виділення з неї була утворена Уманська єпархія. У Черкаській єпархії залишилися місто Черкаси та наступні райони області: Городищенський, Драбівський, Золотоніський, Кам’янський, Канівський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Смілянський, Черкаський, Чигиринський, Чорнобаївський, Шполянський.
До Уманської єпархії віднесено наступні райони: Жашківський, Звенигородський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Уманський, Христинівський райони Черкаської області.
За правлячим архієреєм Черкаської єпархії залишився титул «Черкаський і Канівський». Архіпастир Уманської єпархії буде іменуватися «Уманський і Звенигородський». Управління Черкаською єпархією залишилося за архієпископом Софронієм (Дмитруком), а єпископом Уманським і Звенигородським призначено клірика Одеської єпархії архімандрита Антонія (Боровика).
На засіданні Синоду були заслухані звіт комісії, а також пояснення правлячого архієрея Сумської єпархії єпископа Сумського і Охтирського Іларія та також колишнього настоятеля Спасо-Преображенського кафедрального собору міста Суми протоієрея Георгія Бавикіна. Синод прийняв рішення наступного змісту: «В Ім’я Воскреслого Спасителя закликати обидві сторони до примирення на взаємоприйнятних умовах. У разі продовження конфлікту прийняти відповідні рішення Священного Синоду на підставі канонічних правил Православної Церкви».
На чергове засідання Священний Синод постановив викликати наступних архієреїв: митрополита Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, архієпископа Кам’янець-Подільського і Городоцького Феодора та єпископа Олександрійського і Світловодського Пантелеімона.

Генерал-майор І. Тищенко. Православна Церква в Збройних силах України

Протоиерей Дмитрий Смирнов.ИНДИВИДУАЛЬНАЯ РАБОТА С ВОИНАМИ