Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Науково-практична конференція «Пам’ять їх в рід і рід»

У день пам’яті священномученика Володимира (Богоявленського) в актовому залі Києво-Печерської Лаври (корпус № 45) відбулася науково-практична конференція «Пам’ять їх в рід і рід», присвячена новомученикам нашої Церкви, постраждалих від репресій і мук у ХХ столітті. У роботі конференції взяли участь Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир, архієпископи Рівненський і Острозький Варфоломій, Білоцерківський і Богуславський Митрофан, єпископи Бориспільський Антоній, Сумський і Охтирський Іларій, Переяслав-Хмельницький Олександр, клірики Київської єпархії. У заході також взяли участь люди, які працюють в архівах і докладають багато зусиль для того, щоб пам’ять про тих, хто засвідчив свою вірність Христу і Церкві, була «в рід і рід».
Зверненням до присутніх конференцію відкрив Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України: «Сьогодні спливає 90 років з того трагічного дня і часу, коли тут, біля нашої Святої Лаври, було розстріляно священномученика Володимира (Богоявленського). Це справді видатна людина, перш за все своїм смиренням, своїм глибоким розумом і сердечною чистотою. Трагічно склалося життя особисте – одразу померли дружина і дитина. Він був глибоко освіченою людиною. Вже в студентські роки знав німецьку мову, а потім вивчив і французьку. Це була велика людина для нашої Святої Матері-Церкви. І от минає 90 років з того часу, коли по-звірячому замучили і розстріляли Митрополита Володимира солдати. Піднімаючи питання перед Священним Синодом Руської Православної Церкви про канонізацію священномученика Володимира, всі підкреслювали, що його обов’язково потрібно прославити, що й було зроблено. Через півроку після канонізації його мощі були підняті, і тепер вони перебувають у достойному і праведному місці разом із сонмом святих угодників Божих Києво-Печерських. Ми віримо, що в райських обителях перебуває і сам Митрополит Володимир, і ті, що за нього молилися, хто знав його і спілкувався з ним. І віримо, що він промовляє свою святу молитву, яку йому даровано за дар сповідувати християнську істину через осягнення Священного Писання, а також історії та напряму діяльності нашої Церкви.
Ми схиляємо сьогодні голову перед тими, хто вивчав належним чином житіє священномученика і хто мав можливість прикладатися до тих мощей, до яких люди і сьогодні прикладаються, отримуючи сердечну втіху і зцілення.
Був час, коли текла нашою рідною землею кров святих мучеників. По-звірячому вбивали людей, катували, висилали, гноїли в темницях та інших місцях, але вони не відмовлялися від Бога, від віри, любові, християнської надії.
Я дякую всім присутнім в храмі за молитви, за коротку зустріч, яка була необхідна, щоб воскресити в пам’яті все те священне, чим переповнена наша земля. Нехай із сьогоднішнього дня священномученик Володимир підносить свої молитви до Спасителя нашого і Бога, нехай попросить для нас терпіння, смирення і віри, віри звичайної людської і віри високої, що сходить лише з небес».
Далі слово надали протоієрею Владиславу Софійчуку, настоятелю Свято-Макаріївського храму міста Києва. За благословенням Блаженнішого Митрополита Володимира протоієрей Святослав Софійчук був призначений керівником дослідницької групи, яка працювала в архівах зі справами репресованих священнослужителів та мирян. У своїй доповіді священик розповів про проведену роботу очолюваної ним групи, навів умовну періодизацію репресій радянської влади по відношенню до Церкви та деякі статистичні дані щодо репресованих у часи лихоліть.
Перед поважним зібранням виступили також доктор економічних наук Тимур Кальченко (Київський національний економічний інститут) і член Спілки журналістів України, член Житомирської єпархіальної комісії з канонізації випускників Київської духовної семінарії Ігор Олександров.
На завершення слово мав керівник видавничого відділу Київської Митрополії ігумен Лонгін (Чернуха), який, підбиваючи підсумки конференції, побажав студентам духовних шкіл більш активно долучатися до науково-історичної роботи, щоб час навчання у семінарії і подальша діяльність були цікавими і плідними.