Протоієрей Владислав Софійчук: «Жодне ім’я не забуте»

01.03.2007 archive, Вестник №66, События

Тільки у 1937-1938 роках було заарештовано 165 тисяч православних священнослужителів, з них близько 107 тисяч — розстріляно. В 1939-1941 роках було заарештовано быльше 10 тисяч православних священнослужителів, з них 3900 було розстріляно
Протоієрей Владислав Софійчук: «Жодне ім’я не забуте»

– Отець Владислав, ви очолюєте робочу групу, що працює в Державних архівах по опрацюванню судових справ репресованих православних священнослужителів та мирян. Розкажіть про роботу цієї групи.
– Протягом останніх двох років, за благословенням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, в Державному архіві СБУ група студентів Київської Духовної Академїї проводить дослідницько-пошукову роботу. В першу чергу, перед студентами було поставлено завдання віднайти й опрацювати справи репресованих в 1937-1938 роках за релігійною ознакою в Київській області (в довоєнний час вона включала в себе частково Черкаську й Житомирську області). Масові репресії Радянської влади у відношенні до Церкви можна було б розподілити на чотири періоди:
І період – 1917 –1937 роки. Судові вироки окрім державного суду мала право виносити «Судова трійка ГПУ» – позасудовий репресивний орган республіканського рівня.
ІІ період – 1937—1938 роки. З метою тотального винищення священнослужителів та мирян, вірних Церкві, позасудова репресивна влада надається радянською державою обласним трійкам НКВС.
ІІІ період – 1938 –1953 роки. Обласні трійки відмінені, позасудова репресивна влада надається «Особливій нараді при НКВС», що знаходилася у Москві й виносила переважно заочні вироки на 2-й, 3-й строки засудженим, що знаходилися в місцях позбавлення волі, з метою їх повної ізоляції від суспільства.
ІV період – кінець 50-х – 1964 роки. Так звані хрущовські гоніння. Цей період характеризується масовим закриттям та знищенням храмів, що залишилися. Репресивні вироки виносяться судовими органами.
Складність поставленого перед студентами завдання заключалось у тому, що в архіві справи репресованих не систематизовані за ознакою винесеного вироку – перелік справ політв’язнів, кримінальних, засуджених за «релігійну пропаганду» знаходяться в одних і тих самих журнальних протоколах обласних трійок НКВС. Тому на першому етапі роботи студентам необхідно переглянути ці журнали й виписати дані, що стосуються осуджених за релігійною ознакою. А потім вже по знайденим в журналах трійок НКВС номерах судових справ можна починати опрацювання самих цих справ. На сьогоднішній день опрацьовані всі протоколи засідань Київської та Хмельницької обласних трійок УНКВС за 1937 – 1938 роки (засідання трійок проводилось щотижня). Знайдено близько півтори тисячі справ на засуджених за релігійною ознакою в ці роки в Київській та Хмельницькій областях. Використовуючи ці дані ми займаємось зараз створенням електронно-пошукової системи, яка буде вміщувати наступну інформацію: прізвище, ім’я, по батькові; священний сан (якщо є); номер справи в архіві; місце народження; місце проживання до арешту; звинувачення; дата винесення вироку; вирок. З допомогою такої пошукової системи можна буде знайти архівний номер справи, якщо відомо прізвище, або місце проживання, або місце народження засудженого.
Далі ми плануємо опрацьовувати журнали засідань обласних трійок НКВС 1937- 1938 р.р. інших областей України, й паралельно готувати нариси по віднайденим судовим справам засуджених. Потім доцільно було б створити збірник документів про репресії щодо віруючих у тридцяті роки. Таку ж роботу в перспективі можна було б провести і по іншим періодам репресій Радянської влади у відношенні до Церкви. Ці матеріали могли б бути використані в роботі Синодальної комісії по канонізації УПЦ. Звісно, об’єм роботи дуже великий, не на один рік.

– Відомо, що Українською Православною Церквою у 1998 році було канонізовано більше ста новомучеників, що постраждали в Черкаській єпархії. Чи ведеться подібна робота по виявленню справ засуджених та представлення їх до канонізації в інших єпархіях?
– Так, наскільки мені відомо, в деяких єпархіях ведеться ця робота. Цього року суспільство буде відзначати сумну дату – 70-річчя початку масових репресій Радянської влади. 27 березня, за благословенням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, у Києво-Печерській Лаврі відбудеться науково-практична конференція присвячена пам’яті репресованих у 1937 – 1938 роках православних священнослужителів і мирян. До участі у конференції запрошуються священнослужителі та миряни, науковці, що працюють в архівах з справами репресованих за релігійною ознакою. Заявку на участь можна подати до оргкомітету конференції за електронною адресою: vskiev@mail.ru до 15 березня. На цій конференції ми хочемо зібрати тих, хто працює в архівах з справами репресованих за релігійною ознакою, побачити, послухати один одного, поділитися досвідом.

– Ви кажете, що тільки в двох єпархіях Київській й Хмельницькій, близько півтори тисячі репресованих. Всі вони будуть канонізовані?
– Канонізацією, причисленням до сонму святих займається Комісія з канонізації святих при Священному Синоді УПЦ. Основними критеріями канонізації подвижників віри в Православній Церкві є: праведне життя, вірність Православ’ю, народне вшанування, чудеса, й якщо такі є, то нетлінні мощі. Стосовно ж матеріалів новомучеників й сповідників ХХ сторіччя, наслідуючи церковну традицію, до прославлення пропонуються лише ті, хто звершив подвиг мучеництва й (або) сповідництва непорочно, не наговорив ні на себе, ні на інших нездійснених злочинів. Неможлива канонізація так званих обновленців та інших розкольників, що знаходилися під контролем ВЧК, попрали багато канонів Церкви, й намагались переглянути догматичне церковне вчення. Канонізуються ті, які були покликані Богом на муки заради Нього, й не оступилися. Безумовно, ніхто не може засуджувати людей, що не витримали тортур, тих, хто втратили сили для супротиву беззаконню, й будучи невинними, визнали звинувачення. Для кожного є Суд Божий, який визначає посмертну участь людини. Канонізуючи ж подвижника віри, Церква ставить його в приклад вірним для наслідування.
Перш ніж подати в Комісію на канонізацію, детально досліджуються судові справи репресованого, дані про приведення вироку до виконання, якщо людина арештована була декілька раз, то необхідно провести дослідження всіх справ, по яким вона проходила. Якщо людина проходила тривалий строк утримання в місцях позбавлення волі, необхідно визначити точну дату й причину смерті. Стосовно ж сповідників, тобто тих, хто вийшов з місць утримання під вартою, необхідно зібрати дані про їх церковне життя після звільнення.

– Чи відомо, скільки взагалі було репресовано віруючих в буремні тридцяті роки?
– Згідно з даними урядової комісії по реабілітації жертв політичних репресій, тільки у 1937-1938 роках було арештовано біля 165 тисяч православних священнослужителів, й з них біля 107 тисяч розстріляно. В 1939-1941 роках арештовано було близько 10600 православних священнослужителів, й з них близько 3900 було розстріляно. І треба відзначити, що жодне ім’я не забуте. На ювілейному Архієрейському соборі РПЦ у 2000 році були причислені до сонму загальноцерковних святих мученики й сповідники ХХ сторіччя, імена і подвиги яких на той момент були встановлені і вивчені – 1097 чоловік.
Підготував М. Брусніка

Великопісне посланняБлаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України

Aрхимандрит Евлогий (Гутченко). К проблеме наших взаимоотношений со старообрядцами