Різдвяне послання. Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України

01.12.2005 archive, Вестник №51, Официальная хроника

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Небо и земля днесь пророчески да возвеселятся, ангели и человецы духовно да торжествуют: яко Бог во плоти явися… (Стихира празника)

Сьогодні душа кожного православного християнина радіє, сповнена вдячності до Бога, згадуючи подію початку нової ери, початку Нового Завіту Бога з людиною. Нині Свята Церква і все творіння Боже прославляють Богонемовля Христа — Предвічне Слово, Яке заради нас і нашого спасіння прийшло на землю, втілилося від Духа Святого і Марії Діви, стало людиною. Справджується Первоєвангеліє: з’являється у світ Семено Жони, яке вразить главу лукавого змія; завершується підзаконний час, і здійснюються пророцтва всіх старозавітних пророків, які жили очікуванням Месії.
Про радісну подію звершеної обітниці, даної нашим праотцям на зорі людської історії, світ дізнався від Ангела. “Я сповіщаю вам велику радість, — говорить він пастухам і обіцяє, що вона буде всім людям, — бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь” (Лк. 2, 10–11).
Святитель Григорій Богослов, розмірковуючи над подією Боговтілення, у своєму слові на Різдво Христове научає нас богоодкровенним істинам, які роблять і нас сотаїнниками цієї події: “Безтілесний стає тілесним, Слово отвердіває, Невидимий стає видимим, Незбагненний стає збагненним, Безлітний починається, Син Божий стає Сином Чоловічеським, щоб спасти людей”.
Здійснений факт пришестя у світ Христа Спасителя укріплює нашу віру в наше спасіння. Різдво Христове знову відкрило нам врата Царства Благодаті і знову повернуло людству втрачений Рай, відновило нас у нашому синівстві Отцю і Богу, бо відтепер ми, як пише святий апостол Павел, “вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові” (Єф. 2, 19).
Ми відкриваємо назустріч Христу Спасителю своє серце і відчуваємо радість свята, ми живемо цією радістю цілий рік, і вона укріплює нас, вона допомагає нести кожному з нас життєвий хрест, долати труднощі і випробування.
Свято втілення Бога Слова дає кожній людині все необхідне для створення Царства Божого у своїй душі.
Кожен християнин — це живий свідок Христовий. Його обов’язок — бути достойним свого покликання, звершуючи справу свого спасіння. Лише в такому разі ми зможемо належним чином прославити Христа Спасителя, Який народився заради нас і нашого спасіння.
Кращий дар для Нього — наше благочестиве і добродійне життя, яке ми проводитимемо у мирі, злагоді і взаєморозумінні, не в осуді, а в розумному і здравому братському діалозі, в благочесті, у спілкуванні зі святими нашої Церкви, у традиції, отриманій від апостолів і святих отців. У цій традиції бачить своє головне завдання і зміст своєї проповіді й служіння канонічна Українська Православна Церква.
Сьогодні ми, підводячи підсумки прожитого року і аналізуючи їх, дякуємо Богу за Його милості до нас і за ті скорботи, які Він попускав нам. Зносячи ці скорботи, ми віримо, що Господь довготерпеливий і багатомилостивий. У Церкві ніколи не було тривалого періоду благоденства, і за часами розквіту завжди неодмінно наставали часи випробувань.
Ми зі скорботою констатуємо той факт, що в окремих регіонах України порушуються права віруючих нашої Святої Православної Церкви, яка неухильно дотримується правил, встановлених святими апостолами та їхніми наступниками на Вселенських Соборах. Зокрема, це проявляється у силових захопленнях наших храмів, що в державі, орієнтованій на європейські цінності, віротерпимість і толерантність, є неприпустимим. Проте ми віримо, що Бог не в силі, а в правді, і свідчення цьому — багатовікова історія Святого Православ’я.
Я закликаю всіх до терпіння, яке заповідав Господь, і до молитви за нашу рідну українську землю і за Святу Церкву.
У минулому році ми відзначали і знаменні події. Це і 60-річчя героїчної перемоги над фашизмом у Великій Вітчизняній війні, і повернення до України частки мощей просвітителя Русі, святого рівноапостольного великого Київського князя Володимира, і 15-та річниця отримання нашою Українською Православною Церквою Томоса про самостійність і незалежність у своєму управлінні.
Особливу радість ми мали 22–24 листопада минулого року від молитовного спілкування з представниками всіх братських Помісних Православних Церков. У ці дні Господь дарував нам за вашими, возлюблена наша паства, молитвами відзначити ювілей 70-річчя нашого життєвого шляху. Ця подія ще раз засвідчила той високий авторитет, який має наша, утверджена на святих канонах, Українська Православна Церква у всьому православному світі. Ми дякуємо Господу за явлену нам милість.
У ці святі дні ще з одним проханням і пастирським повчанням звертаюся до всієї Повноти нашої єдиної у своєму сповіданні Церкви. Навесні нинішнього року кожному з нас належить виконати свій громадянський обов’язок — взяти участь у виборах тих, хто будуть нашими представниками у Верховній Раді України. У зв’язку з цим закликаю вас, виявляючи свої політичні уподобання, зберігати єдність духу в союзі заповіданої нам Господом Іісусом і Його святими апостолами любові й єдинодушності.
Возлюблені у Господі архіпастирі, духовенство, чернецтво нашої Святої Церкви, наше молоде покоління, брати і сестри у Христі!
Сердечно вітаємо Вас зі святом Різдва Христового і Новоліттям!
Бажаємо Вам від Богонемовляти Христа міцності духовних і тілесних сил, всесильної допомоги у ваших трудах на благо єдності Святої Церкви, на благо Вітчизни, для консолідації нашого суспільства. Закликаю всіх берегти церковну єдність як запоруку благополуччя у нашій державі і в наших душах.
“Єдиному Премудрому Богу, Спасителю нашому через Іісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила і влада перед віками, нині і на всі віки. Амінь” (Іуд. 1, 25).

Різдво Христове Володимир,
2005/2006 р. Митрополит Київський і всієї України,
м. Київ Предстоятель Української Православної
ЦерквиЧит

РОЖДЕСТВЕНСКОЕ ПОСЛАНИЕ
Блаженнейшего Владимира, Митрополита Киевского и всея Украины

Небо и земля днесь пророчески да возвеселятся ангели и человецы духовно да торжествуют, яко Бог во плоти явися… (Стихира праздника)

С чувством духовной радости и ликования ныне святая Церковь и все творение Божие прославляет Богомладенца Христа, пришедшего на землю и воспринявшего человеческую природу от Девы Марии. Исполнилось Первоевангелие, и свершились пророчества многих ветхозаветных пророков, которые жили ожиданием Мессии и о Его пришествии на землю напоминали израильскому народу.
Об этом радостном событии человечество узнало от Ангела: «Я возвещаю Вам великую радость, которая будет всем людям; ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь» (Лк. 2, 10-11).
Святитель Григорий Богослов, размышляя над тайной Боговоплощения, так пишет в своем слове на Рождество: «Бестелесный становится телесным, Слово отвердевает, Невидимый становится видимым, Неосяжный становится осязаемым, Безлетный начинается, Сын Божий становится Сыном человеческим, чтобы спасти людей».
Радость пришествия в мир Спасителя вселяет в нас веру в наше спасение. Рождество Христово открыло Царство Благодати и вернуло человечеству утерянный Рай, восстановило в Богосыновстве. «Итак, вы уже не чужие, и не пришельцы, но сограждане святым и свои Богу», — пишет святой апостол Павел (Еф. 2,19).
Поэтому так торжественно Святая Церковь совершает воспоминание этого славного исторического события, приготовляя к этому верующих сорокадневным постом.
Рождество Христово — это постоянно актуальный праздник для Церкви. Она, духовно переживая его, воспевает: «Христос раждается — славите, Христос с небес — срящите!» Каждый христианин должен навстречу Христу Спасителю открыть свое сердце и почувствовать радость праздника, чтобы жить с ней целый год, чтобы радость эта укрепляла и помогала нести жизненный крест, преодолевать трудности и испытания.
Праздник воплощения Бога Слова дает каждому человеку все необходимое для устроения Царства Божия в своей душе и на земле.
Каждый христианин должен быть живым свидетелем Христовым, достойно ходить своего призвания, совершая дело своего спасения. Именно тогда мы сможем достойно прославить Родившегося нас ради и нашего ради спасения Христа Спасителя. Лучшим даром для Него будет наша благочестивая и добродетельная жизнь. Именно в этом видит свою главную задачу и содержание своей проповеди Украинская Православная Церковь.
Подводя итоги прожитого года, мы возносим благодарение Богу за Его милости к нам и за те скорби, которые Он посылает нам. Без скорбей нет спасения. Мы с печалью констатируем факты нарушения прав наших верующих в отдельных регионах страны, захваты храмов, но мы верим, что Бог не в силе, а в правде. Я призываю всех к терпению и к молитве за нашу землю и за Святую Церковь.
Вместе с тем нельзя не отметить и того положительного, что мы пережили в истекшем году. Это юбилей 60-летия Победы в Великой Отечественной войне, это 15-летие получения нашей Церковью Томоса о самостоятельности в управлении.
Особую радость мы испытали от молитвенного общения с представителями всех Поместных Православных Церквей на юбилейных торжествах в Киеве 22-23 ноября. Это еще раз засвидетельствовало о том высоком авторитете, который имеет Украинская Православная Церковь в православном мире. Мы благодарим Господа за явленную нам милость.
Возлюбленные о Господе архипастыри, пастыри, честное монашество, молодежь, дети, братья и сестры!
Сердечно поздравляю вас с праздником Рождества Христова и новолетием! Желаю Вам от Богомладенца Христа крепости духовных и телесных сил, всесильной помощи в ваших трудах во благо святой Церкви, нашей Отчизны и для спасения наших душ. Призываю всех хранить церковное единство как залог благополучия в державе и в наших душах.
«Единому премудрому Богу, Спасителю нашему чрез Иисуса Христа Господа нашего, слава и величие, сила и власть прежде всех веков, ныне и во все веки. Аминь» (Иуд. 25).

Рождество Христово Владимир,
2005/2006 г. Митрополит Киевсктй и всея Украины,
г. Киев Предстоятель Украинской Православной Церкви

Олександр Яровий, кандидат філологічних наук. Шлях пастиря. Про кіноверсію життєпису Блаженнішого митрополита Володимира – документальну стрічку Ольги Леонтенко “Пастир”

Митрополит Смоленский и Калининградский Кирилл: «Без нашего свидетельства, во что и как мы верим, мир обречен»