29.11.2005. КИЇВ. Завідувач канцелярією Київської митрополії УПЦ архімандрит Антоній: “Піст без молитви перетворюється на звичайну фізіотерапевтичну процедуру”

29.11.2005 Церковь и общество

“У православних християн розпочався Різдвяний піст, який у народі називають Пилипівкою. І хоча дехто вважає постування зовсім не обов’язковим, мовляв, і без того організм ослаблений, та й грошей на повноцінну вегетаріанську їжу не вистачає, архімандрит Антоній, завідувач канцелярією Київської митрополії Української Православної Церкви переконаний: піст дає відчуття невимовної радості й очищує не тільки тіло, а й душу.
— Отче Антонію, як зародилася традиція постування?
— У часи Старого Заповіту постували перед особливо важливими подіями, або ж щоб прийняти вірне духовне рішення. Із народженням Церкви Христової було започатковано одноденні пости по середах та п’ятницях на спомин зрадження та розп’яття Сина Божого. Пізніше вірні започаткували й багатоденне постування: на честь народження Спасителя, Його Воскресіння, Успіння Святої Богородиці, святих апостолів Петра й Павла. Нині християнський люд дотримується чотирьох тривалих постів упродовж року — Великого, Петровського, Успенського та Різдвяного. Наші предки добре розуміли, наскільки важливо очистити тіло й душу та налаштуватися на прийняття благодаті Божої.
— Медики теж рекомендують очищати організм, послуговуючись дієтами та різними процедурами. У чому ж тоді суть духовного оновлення під час посту?
— Постування встановлено задовго до того, як медицина почала пропагувати обмеження в їжі заради здоров’я. Те, що людина вживає, значною мірою впливає на її духовний стан. Важка їжа “завантажує” не тільки тіло, а й душу. Вона стає черствою та приземленою. В той же час утримання від їжі не повинно бути самоціллю. Головною метою має стати стриманість і обмеженість в розвагах, розмовах, стосунках з людьми. Цей період має підготувати й оновити нашу душу. Але йдеться не тільки про відмову від певних продуктів, а й про утримання від усього, що заважає нашому духовному життю.
— Отче Антонію, що дозволено вживати у піст і де знайти золоту середину, враховуючи нездорову екологію, напружене життя та наслідки Чорнобиля?
— За словами апостола Павла, ми маємо в усьому бути поміркованими. Так і з постом. Скажімо, вагітним, хворим, малюкам та літнім людям не обов’язково дотримуватися суворих обмежень. Кожному з нас треба вирішити ступінь постування, враховуючи можливості, стан здоров’я та енерговитрати. Але треба пам’ятати, що згідно з церковним уставом в період посту забороняється вживати м’ясо, яйця та молочні продукти. Риба дозволяється лише у суботу, неділю та окремі свята, серед яких Введення Пресвятої Богородиці у храм, день Святого Миколая Чудотворця, а також дні пам’яті інших святих, якщо вони припадають на вівторок або четвер. І хоча Пилипівка вважається не такою суворою, як Великий піст, триває вона стільки ж — сорок днів. В останній тиждень перед Різдвом вимоги значно посилюються. Також підкреслю, що, частково відступаючи від вимог щодо харчування, бажано якось компенсувати це іншими обмеженнями. Ще з дитинства пам’ятаю, як моя мама навіть закривала хустинкою на весь цей період телевізор. І ми, малі, чекали Різдва не задля того, щоб його увімкнути. Ми прагнули свята, коли можна буде піти колядувати. Щиро, усім серцем хотіли радості. Щодо наших сучасників, то деяких звичок, наприклад, засудження, сварок, заздрощів, їм зректися набагато важче, ніж харчів.
— Мабуть, власними зусиллями витримати як слід вимоги посту навряд чи вдасться…
Саме так. Преподобний Іоанн Листвичник казав, що піст і молитва — два крила духовного самовдосконалення, на яких душа наближається до Бога. На одному крилі летіти не можна. Піст без молитви — звичайна фізіотерапевтична процедура, а молитва без посту — недосконала. Разом вони ведуть наше єство до гармонії — з собою і нашим Творцем. Піст лише тоді принесе людині дійсну користь, коли відбуватиметься як духовний подвиг. Приміром, усі розуміють, що правила дорожнього руху існують для нашої ж безпеки. Така ж сама ситуація з Божими заповідями. Не вбий, не вкради, постуй… Це — норми життя, які закладено у самій суті людини. Їх порушення призводять до таких наслідків, як і рух без правил. Тілесне постування благотворно відбивається на усьому складі людини, його сприйнятті світу. На Афоні мені довелося бачити старців, які постують практично все своє життя. Обличчя цих людей, які перетнули столітній рубіж, світяться радістю. Такий стан можна відчути лише тоді, коли людина вірує у Бога і живе за законами людяності.”
Тетяна Кузьмичова, газета “Хрещатик”

29.11.2005. МОСКВА. Четырнадцатые Рождественские образовательные чтения пройдут с 29 января по 3 февраля 2006 года

29.11.2005. ДОНЕЦК. Телезрители увидели очередной выпуск программы «Дорога к храму»