24.11.2005. КИЇВ. У Національному палаці “Україна” відбулася Урочиста Академія з нагоди 70-річного ювілею Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира

24.11.2005 Официальная хроника

Остання й остаточна оцінка плодів діяльності будь-якої людини належить тільки верховному Судді – Господу Богу. Але в особі кращих Своїх посланців небесний Промисел утверджує нездоланну правду навіть у короткі проміжки часу, на очах одного покоління, показуючи, як істина виборює свої права і запалює священним вогнем душі мільйонів, хоч як її не тиснуть з усіх боків труднощі, наклепи чи неприязнь. Ювілейний вечір, який відбувся в “Україні” 23 листопада, на День народження Блаженнішого, став виявом справді всенародної шани і любові до свого духовного Пастиря. Очоливши Українську Православну Церкву у той час, коли на неї ополчилися, здавалося, всі сили аду, Владика довів, що нема на землі ні перепон, ні труднощів, яких не здолає сила Божа.
У вступному слові Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел не тільки прокоментував найголовніші біографічні моменти з життя Владики, але й відзначив великі здобутки у зміцненні Православ’я за 13 років, відколи Київську кафедру очолює цей визначний Первосвятитель. Процес духовного підйому Митрополит назвав “другим Хрещенням”, наверненням широких мас до колись зневаженої святої Церкви. По суті, відбулося колосальне відродження церковного життя на землях Київської Русі. Видимими знаками цього процесу стало прославлення сонму святих, обрітення мощей, відбудова багатьох святить. Митрополит Агафангел вручив ювілярові вищу нагороду церкви – Орден святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова І ступеня.
Від Президента України Владику привітав прем’єр-міністр Юрій Єхануров, зачитавши президентський Указ про нагородження Блаженнішого Володимира Орденом князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня.
Схвильованим був виступ Голови Верховної Ради, людини послідовно православної, Володимира Литвина: “Ми вшановуємо сьогодні Апостола…” Спікер зазначив, що політики нині, напередодні виборів, намагаються “сподобатися” людям… але вплив на людей, як висловився він, може бути єдиним – це служіння людям, а не “технології” передвиборних обіцянок. Бурхливими оплесками зустріли присутні слова В.Литвина: “Влада за жодних обставин не повинна керувати Церквою”. Також Голова ВР запропонував організувати загальноукраїнський перегляд фільму “Пастир”, що посприяло б підйому духовності. В.Литвин нагородив ювіляра високою нагородою – Грамотою Верховної Ради.
Мер Києва Олександр Омельченко відзначив “служіння Богу, людям, державі”, згадав “підняті з руїн собори, храми, каплиці”. Він подарував пейзаж із видом Дальніх печер і також — почесну грамоту. Депутат Валентин Зубов вручив квіти та привітання від екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Прислав особисте привітання народний депутат Степан Гавриш. По тому Владиці було вручено неурядову, громадську нагороду — Орден Честі, як визнання помітної праці для блага нашого суспільства.
Цю першу, офіційну частину вечора завершив глибокою і місткою промовою сам Митрополит Володимир: “Вклоняюся за те, що ми з вами разом. Кожна людина має свій час, свою годину, на які послана Богом. Ми повинні використати цей час, цю годину на пізнання мети життя, на пізнання самого себе”. Ювіляр говорив про те, що життя земне невідворотно має кінечні межі, процитувавши відомий вислів псалма про 70 або 80 років як “норму” людського віку. Але пред християнином, зазначив він, багатократно більша перспектива, — бо дивні діла Божі. Ювіляр возніс подяку Господу за все, що було, є і буде з ним, поділився золотим правилом, яким керувався завжди: нічого не просити і не від чого не відмовлятися, тобто все сприймати, як з руки Божої. Віруючі люди, відзначив він, мріють не про славу чи кар’єру, а про скарби вічні. Найдорожчим для себе Владика назвав Церкву і Вітчизну. Він з радістю констатував, що народ сьогодні іде до храму, а через храм — до самого Господа Бога. Висловивши вдячність мирським властям за розуміння, Владика зізнався, що молиться щоденно за дарування Богом чистого серця, просвітленого розуму і всіх потрібних чеснот та якостей для власть імущих, щоб Господь дав необхідну мудрість державним мужам. Ця мудрість допоможе збагнути в усій повноті, що таке Церква і які завдання її на землі. “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”, “Утверди, Боже, святую православную веру православных христиан” – ці два священні вислови увінчали подячну мову Владики, він призвав Боже благословення на всіх присутніх: “Нехай завжди з нами буде Господь”.
Друга частина торжества, концертна, була організована зі смаком, із залученням справді мистецьких, талановитих культурних сил. Найтепліші емоції викликали у присутніх і виступ естрадно-духового оркестру з Донецької єпархії, що виконав фрагмент “Урочистої увертюри 1812 року” П.Чайковського, і срібний голос народної артистки України Ніни Матвієнко, зворушливу пісню про Божу Матір 12-літнього співака Едуарда Романюти, і дитячі виступи, і хорові номери Митрополичого хору Лаври під керівництвом Михайла Литвиненка, Муніципального камерного хору “Київ”, хору під керування ієродиякона Геронтія (Борисевича), зворушливу “Ромашку білу” у виконанні Миколи Гнатюка та дитячого танцювального ансамблю “Україна”… Співали хор Київської музичної академії ім. П.І.Чайковського, заслужені артисти України Тетяна Недільська, Валентина Степова, Таїсія Повалій, виступили народний артист України Ян Табачник, Ярослав Шпортько із сином Олексієм, гості з Москви Діана Гурська (співачка позбавлена фізичного зору, але з задушевністю виконала дві ліричні пісні, підтвердивши, що “бачить” мистецтво очима душі і серця), та Микола Расторгуєв; тепле і вдячне вітання прислала чи не найвідоміша співачка Росії та колишнього СРСР Алла Пугачова. “Ваше Блаженство, в России у Вас очень много поклонников, мы любим Вас”, — запевнила вона. З теплотою виконала народна артистка Росії Валентина Толкунова пісню, яка вже стала класикою — “Поговори со мною, мама”. Народний артист Росії Іосиф Кобзон виконав російську народну пісню про дванадцятьох розбійників та їхнього атамана Кудеяра, що покаялися і стали монахами; друга пісня була сповнена щемким мотивом пориву ліричного героя до Бога, від Якого ми так довго були відсічені атеїстичною тьмою. Співак зазначив, що з великою радістю виконає дві улюблені пісні Блаженнішого Владики: “Я люблю тебя, жизнь” та “День Победы”. Особливо ця остання — прозвучала як пісня-тріумф, коли на очах багатьох глядачів, мирян і духовенства, заблищали сльози. Здавалося б, що викликало таку реакцію православних? Якщо йти за логікою того масованого наступу лжі, який ллється з десятків інформаційних рупорів, то й перемога ця – “не наша”, і війна не наша, і, взагалі, в тій великій державі не було жодної світлої сторінки, все тільки “душили” та “гнітили”. Але в тому і диво Боже: країна, що вимушено носила потворну маску атеїстичного монстра, зберегла свою глибоко православну душу; і священне ставлення до Вітчизни, до подвигів предків, повага до героїв породжували такі шедеври мистецтва, які не здатна і віддалено замінити уся імітаційна, низькопробна, псевдомистецька “полова”, що заполонила обшири культурного життя… Наша остаточна Перемога, думається, попереду. Вона настане тоді, коли ми пригадаємо все те краще, чим нагородив Господь наш народ, коли ми примножимо і утвердимо ті здобутки.
Наприкінці концертної програми співак Андрій Тимошенко з Харкова виконав пісенний твір про Блаженнішого Митрополита Володимира, вірші до якого написав Митрополит Никодим, а музику – Г.Пугачов. А потому об’єднаний хор КДАіС під керівництвом ієродиякона Геронтія, хор Київської музичної академії ім.П.І.Чайковського та естрадно-духовий оркестр під управліням Валентина Странковського громогласно виконали “Многая лета”. По закінченні вечора народ з радістю і благоговінням брав благословення у свого улюбленого Предстоятеля, який проходив “живим коридором”… Про Владику багато було сказано, особливо цими ювілейними днями. Але немає сумніву, що ще більше про діяльність Блаженнішого у найскладніший, можливо. період існування Церкви та України скажуть наступні покоління, для яких ще більше увиразниться бачення всіх заслуг цієї видатної особистості перед людьми, історією, Батьківщиною і Богом.
Церковний день починається із вечірньої пори, бо, як сказано в Біблії, “І був вечір, і був ранок…” Цей же вечір засвідчив, що Церква Христова – справді нездоланна, що богоданий потяг людей до Христового світла ніщо не зможе зупинити. Вечір став підтвердженням всенародної любові до свого Пастиря, величезного авторитету Української Православної Церкви для всіх верств суспільства, які як ніколи повно та всебічно були представлені у цій громадсько-соборній залі. Це вечір перед довгоочікуваним ранком. По ньому чаємо дня світлого, дня пригожого, Дня Божого для нашої святої Київської Русі, де сходяться земля і небо…

Олександр ЯРОВИЙ, кандидат філологічних наук

Фото Олександра Данілевського

24.11.2005. КИЕВ. Александр Мороз поздравил Блаженнейшего Митрополита Владимира

24.11.2005. КИЕВ. Национальная Академия наук Украины поздравила Блаженнейшего Митрополита с юбилеем