04.03.2005. ВІННИЦЯ. Виявлені подробиці зникнення й повернення “Почаївської” ікони Пресвятої Богородиці
Як повідомлялося раніше, ікона явлення Пресвятої Богородиці на горі Почаївській була передана до єпархіального управління жінкою, яка, за її словами, знайшла святиню у себе на горищі. Завдяки публікації про ікону у обласному щотижневику “33 канал”, знайшлися її господарі. Як виявилось, невідомі злодії викрали ікону із церкви с. Кулига Літинського району.
Місцеві жителі розповідають, що ця ікона – образ з дивною долею. Вона справжня покровителька невеликого с. Кулига, оскільки завжди повертається до своїх прихожан, куди б її не закинула доля.
Ікона Почаївської Божої Матері в 1944 р., після зруйнування храму в с. Кулига, була передана в храм с. Літинка. Лише в 2003 році, після того, як під новий храм було відведено територію колгоспної їдальні, ікону привезли в Кулигу.
Чергове повернення святині прокоментував настоятель храму Іоанна Богослова с. Кулиги ієрей Володимир Гуменюк: “Через три дні після того, як на місце ікони Почаївської Божої Матері встановили іншу святиню, в храмі с. Літинка відбулася пожежа, нова ікона загорілася від свічки і згоріла. Однак тоді на цей Божий знак, який попереджав про небезпеку для святині, не звернули увагу. Урочистий Хресний хід з поверненою іконою пройшов 10 серпня 2003 р., а вже 10 листопада невідомі зловмисники, вибивши двері, викрали святиню. Була заведена кримінальна справа, проводилися оперативно-пошукові заходи, але результату це не дало”
Благочинний Латинського району протоієрей Олег Макар розповів: “Ікона – це велика святиня і милість Божа. Бог почув молитви прихожан і повернув їм те, за що вони молилися, бо багато ікон викрадаються і назавжди вивозяться з нашої країни. Деякі святині повертають люди, які скоїли злочин, але одумалися та покаялися, інші випадково виявляються. Проблема в тому, що єдиного реєстру усіх святинь України ще немає, що значно ускладнює пошук викрадених ікон”
Диякон Владислав Демченко – прес-секретар Вінницького єпархіального управління вказав, що: “Ікона, ймовірніше за все, виготовлена на початку ХХ століття. Вона потребує реставрації внаслідок зберігання в невідповідних умовах.. Після реставрації, яку ікона пройде у іконописній майстерні при храмі священномученика Володимира, митрополита Київського, ікона знову буде встановлена в храмі рідного села”.
Прес-служба Вінницької єпархії