Семінар “Актуальні питання проведення духовно-просвітницької роботи у місцях позбавлення волі”

01.09.2004 archive, Вестник №36, События

Семінар “Актуальні питання проведення духовно-просвітницької роботи у місцях позбавлення волі”

З благословіння Митрополита Київського і всієї України Володимира 3-4 серпня у місті Харкові відбувся семінар на тему “Актуальні питання проведення просвітницької роботи у місцях позбавлення волі”. Захід був організований спільними зусиллями Синодального відділу Української Православної Церкви по взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України та Держаного Департаменту України з питань виконання покарань.

Робота семінару розпочалась молебнем у храмі Харківського Свято-Покровського монастиря, звершеним архієпископом Львівським і Галицьким Августином. Від господарів прийому до тюремних священиків, зібраних з усієї України, звернувся єпископ Ізюмський Онуфрій, який побажав гостям плідно попрацювати на славу Божу. Владика провів коротку екскурсію по території обителі й у Озерянській церкві – найстарішому храмі міста, що у цьому році відзначить своє 350-ліття.
Перше пленарне засідання відбулось в актовому залі архієрейського Дому Харківської єпархії. На відкритті був присутнім митрополит Харківський і Богодухівський Никодим. Владика відомий тим, що за власною ініціативою вперше на теренах Радянського Союзу, ще у 1989 році особисто відвідав всі колонії Харківської області та благословив священнослужителів на духовно-просвітницьку роботу з засудженими. Митрополит побажав учасникам Божої допомоги та великих здобутків на ниві пастирської опіки над засудженими, поділився власним досвідом та роздумами з приводу ролі та значення пастиря у піклуванні над душами стражденних.
У виступах тюремних священнослужителів були представлені результати їхньої діяльності, здобутки та труднощі, підняті проблеми та перешкоди, котрі існують у регіонах. Як видно, декотрі пастирі почали відвідувати в’язниці ще за довго до постанови Священного Синоду (від 27 лютого 1999 року відносно організації Синодального військового відділу) та підписання спільних угод з закладами пенітенціарної системи нашої країни.
Проблем у пастирській роботі достатньо. Під час дискусій зовсім не пролунало жодної скарги про брак часу, матеріальні труднощі, а також важкість служіння та специфічний контингент середовища. Серед найголовніших перешкод було виділено нерозуміння декотрими керівниками виправних закладів значення підняття рівня релігійної свідомості, духовності та літургічного життя для морального вдосконалення людини як особистості.
Не завжди священик, який у своєму християнському обов’язку керується заповіддю Христа, бажаний гість у наших тюрмах. В декотрих колоніях, щоб потрапити до віруючих потрібно чекати на контрольно-пропускних пунктах по декілька годин. В інших, зі зміною начальства й при існуючих храмах протягом декількох років не вдається відслужити Таїнства Святої Євхаристії, оскільки священнослужителям не дозволяють пронести навіть декілька грамів вина. Декотрих впускають у середину “зони” тільки попередньо перевдягнених у повне облачення. Трапляються випадки, що засуджених заставляють у камерах знімати ікони і предмети релігійного культу.
Разом з тим, у інших пастирів абсолютно не виникає ніяких проблем. Відносячись з розумінням до клопіткої роботи духівників й довіряючи їм як священикам, адміністрація виправних закладів пропускає їх за постійними перепустками, реєструючи навіть церковний транспорт. Рахуючись зі святинею охорона не заглядає у облачення та церковне начиння для звершення богослужінь. Сприянням начальства у таких закладах вдалося відкрити недільні школи, організувати церковні хори, гуртки та конкурси церковного мистецтва, випускати власні листівки та газету. Недарма, червоною ниткою повз весь семінар пройшла думка про гостру необхідність, в першу чергу, воцерковлення адміністрації колоній та обслуговуючого персоналу в’язниць.
Окремою темою для обговорення стало засилля сектантства. Ця проблема є актуальною у багатьох регіонах. До прикладу, у декотрих тюрмах активно діє понад 15-20 сект та деструктивних культів. Модель їх діяльності майже нічим не відрізняється від роботи “на свободі” – купівля душ посередництвом гуманітарної допомоги. Один зі священиків з цього приводу поділився власним досвідом. На перших порах свого тюремного послуху під час звершення літургій сектанти із ув’язнених викрикували та не давали відправляти Службу Божу, та за чиїмсь намовлянням, чинили спротив будь-якій діяльності. З часом вони відійшли на задній план, а на сьогодні більше десятка з них повернулось у лоно Церкви. Начальники пенітенціарних установ все більш усвідомлюють згубну роль сектантської діяльності, що часто загрожує безпеці та нормальному функціонуванню установи, життю й здоров’ю позбавлених волі. Резонансною стала нещодавня справа з забороною діяльності одного з харизматичних угруповань, “благе служіння” котрого серед зеків-адептів спричинило декілька суїцидів. Справу вирішувала прокуратура.
На думку учасників найбільшою важкістю у душпастирській опіці над засудженими є зміна їх системи цінностей, а також пояснення основ віри. Декотрі в’язні знають навіть всі крапки у Священному Писанні, але найчастіше тлумачать його на свій розсуд. Приходиться пояснювати православне вчення, розпочинаючи зі значення хресного знамення, моральних орієнтирів християнства та інших істин.
Крім того, за спостереженнями душпастирів, психологія засуджених підсвідомо схильна до всяких духовних крайнощів. У набутій опозиції до всього навколишнього може знайти хороше підґрунтя нездорове вчення про ідентифікаційні номери, близький прихід Антихриста чи інші забобони. Ув’язнені часто покладають на себе посилені молитовні правила, строгі пости, безглузді зароки. Тому пастирі констатували недопустимість проповідей на подібні теми, оскільки це може призвести до виникнення “секти благочестивих” та інших згубних наслідків.
У своїй доповіді архієпископ Августин розкрив стан справ з тюремним служінням в УПЦ. Він зазначив, що наша Церква найактивніше співпрацює з закладами пенітенціарної системи України, активно втілює нові форми співробітництва.
Владика у спілкуванні зі священиками неодноразово концентрував увагу на одній з основних проблем: “Що робити суспільству з ув’язненими, після закінчення терміну відбуття покарання?”. З цього приводу дехто з пастирів поділився своїми думками, навіть напрацюваннями, та було визнано, що найкраще в’язням у руслі вчення Православної Церкви привити любов до свободи – фізичної й, в першу чергу духовної.
Для узагальнення ситуації представники кожної єпархії подали звіт про кількість храмів, з якими взаємодіє духовенство у місцях позбавлення волі та пророблену працю.
Священнослужителі відвідали Холодногірську Виправну Колонію (№18) та Харківське СІЗО (№27), де мали змогу ознайомитись з побутовими умовами та роботою соціально-психологічної служби у одних з найкращих в’язниць України. Приємне здивування викликало охайність та чистота територій, внутрішній благоустрій приміщень та камер. Не залишили без зворушення храм на честь ікони Божої матері “Утоли моя печали” та Свято-Покровська церква.
Взагалі, Харківщина вважається одним з найблагополучніших регіонів в плані соціального і матеріального забезпечення засуджених. Тут розміщені одні з найкращих виправних колоній в Україні. Працює та розвивається виробництво, відновлені та започатковані освітні заклади, де бажаючі можуть отримати середню спеціальну освіту. Разом з тим Харківська єпархія являється однією з взірцевих за станом духовної опіки над ув’язненими. За останні роки майже у кожній установі збудовано православний храм. Вони виникають силами самих ув’язнених, при прямому сприянні адміністрації тюрем, яка завжди прихильно ставиться до подібних ініціатив. У священнослужителів, що регулярно відправляють богослужіння та зустрічаються з засудженими практично не виникає конфліктів з адміністрацією, що з розумінням відновиться до їхньої роботи.
Згодом відбувся візит у Качанівську Виправну Колонію (№54) для жінок. Храм, доведений на сьогодні до куполів, був запроектований начальством в’язниці, а святиня зводиться силами ув’язнених. У колонії працює швейна фабрика, жінки бувають значно зайняті, тому священик, що опікується парафією, часто звертається зі словом проповіді не тільки у воскресний день, а й у перервах між змінами. Силами ув’язнених на стінгазеті активно поновлюється рубрика “Релігія” – на добре діло місцевою парафією був пожертвуваний комп’ютер. Для розповсюдження Слова Божого у Харкові використовуються й інші засоби. Зокрема, у декількох ВК, де запроваджено кабельне телебачення регулярно транслюються Богослужіння та проповіді безпосередньо з тюремних храмів.
До кожного представника спецконтингенту – чоловіків, підлітків, жінок з грудними дітьми, у звертаннях владика Августин знаходив теплі слова. Живе спілкування не залишило нікого незворушеним. Особливо запам’ятався концерт, даний у жіночій колонії. Твори виконавців розчулили священнослужителів, також як і многая літа проспівана опісля ними для ув’язнених-артистів.
Друге пленарне засідання відбулось 4 серпня у Темнівській Виправній Колонії (№100) – показовому закладі пенітенціарної системи України. Учасниками спільної наради стали священнослужителі УПЦ, які опікуються установами виконання покарань та заступники начальників територіальних управлінь із соціально-виховної та психологічної роботи на чолі з головою Департаменту генерал-полковником внутрішньої служби Володимиром Льовочкіним.
В результаті розгляду та обговорення злободенних питань нелегкої справи – лікування людських душ, було констатовано необхідність більш тісної співпраці священнослужителів та представників адміністрації закладів позбавлення волі, окреслені шляхи майбутньої спільної діяльності.
У своєму виступі координатор тюремного служіння нашої Церкви архієпископ Августин закликав представників адміністрації в’язниць не чинити перешкод священнослужителям у звершенні покладених на них Церквою обов’язків, а генерал-полковник Володимир Льовочкін, подякувавши отцям за вкрай потрібну душпастирську роботу, яку вони виконують сьогодні у закладах позбавлення волі, пообіцяв розглянути та належно відреагувати на всі пропозиції та питання, адресованими тюремними духівниками на його ім’я.
У часі тривання спільної наради відбулась прес-конференція, на якій священики та працівники закладів пенітенціарної системи відповіли на питання журналістів. Була представлена “Пам’ятка для осіб, засуджених до позбавлення волі”, звід з нового кримінально-виконавчого кодексу України, де представлені права та обов’язки людей, що відбувають покарання.
Приємно зазначити, що новий закон дозволяє ув’язненим вільно сповідувати релігійні переконання й отримувати духовну допомогу від священнослужителів. Сама законодавча ініціатива як і подібні семінари вселяють надію про подолання усіх перешкод, що стоять нині на шляху подальшого розвитку духовно-просвітницької роботи православного священства у місцях позбавлення волі.

Підготував Володимир СВИСТУН

01.09.2004. НОВОРОССИЙСК. Город отметил скорбную дату гибели пассажирского лайнера «Адмирал Нахимов»

01.09.2004. ЛЬВОВ. Археологи нашли древние поселения православных монахов